Ігнатій Іоахімовіч (Іоакімовіч, Акимович) Гриневицький (1856, маєток Басін, Мінська губернія  — , Санкт-Петербург, Російська імперія) — російський революціонер польського походження, член підпільної революційно-терористичної організації «Народна воля», один із першомартовців. Найбільш відомий як безпосередній убивця імператора Олександра II.

Життєпис Народився в фільварку Басін Свислоцької волості Бобруйського повіту Мінської губернії (нині Кличівський район, Могильовська область, Білорусь) в польській дворянській сім'ї родового герба Przeginia в 1856, імовірно, в серпні — вересні.

Навчався в реальній гімназії в Білостоку.

Під час участі в «Народній волі» мав підпільні клички «Михайло Іванович» і «Котик». Попри польське походження, називав себе Литвином.

У 1875 вступив до Петербурзького технологічного інституту, де брав участь у студентському революційному русі. У 1879 вступив в народницький гурток і, пройшовши безуспішний шлях «ходіння в народ», увійшов до «Народної волі», поширюючи спочатку нелегальну літературу, опісля працював у нелегальній друкарні, займався пропагандою серед робітників.

1 березня (13 березня) 1881 брав участь у вбивстві царя Олександра II. Саме він кинув бомбу, що підірвала його разом з царем. При вибуху отримав важкі поранення. Помер близько 10 години вечора в день замаху в придворному Конюшенному госпіталі, перед смертю відповівши на питання про ім'я та звання «не знаю».

Тіло Гриневицького довгий час не було упізнано; у вироку по справі першомартовців він названий «померлою 1 березня людиною, що мешкала під вигаданим ім'ям Єльникова». Деякий час загиблого терориста ототожнювали з М. С. Тютчевим, який насправді перебував тоді в Сибіру.

Адреси в Санкт-Петербурзі Перша половина 01. — 01.03.1881 — прибутковий будинок — Симбірська вулиця, 59 (нині вул. Комсомолу, буд. 49).

Ім'я І. І. Гриневицького в 1975—1988 носив міст у Ленінграді (нині Ново-Конюшенний міст), біля якого ним був убитий Імператор Олександр II.

Примітки

Джерела На сайте Народной Воле Rafał Górski, Polscy zamachowcy. Droga do wolności, Wyd. Egis, Kraków 2008, s. 85-109. Rafał Róg, Polscy królobójcy, Wyd. PWN, Warszawa — Kraków 1993, s. 167—170. Суд над цареубийцами. Дело 1-го марта 1881 года. Под редакцией В. В. Разбегаева. Изд. им. Н. И. Новикова. С-Пб том 1 и 2. 2014.