Інді-рок () — піджанр альтернативного року. Бере свою назву від слова «незалежний» (independent). Незалежність розглядається в двох аспектах: ідеологія «зроби сам» (DIY = do-it-yourself) і маленькі, низькобюджетні лейбли для випуску музики.
І хоча найбільші інді-лейбли можуть використовувати для дистрибуції допомогу мейджор-лейблів, але сам процес ухвалення рішень залишається автономним. Так, наприклад, в інді-рок надається повна свобода для дослідження і експерименту із звуком, емоціями або лірикою, що не дуже схоже на методи звукозаписних компаній, орієнтованих на мейнстрім, адже тоді вигода починає сильно залежати від особистих переваг людини.
Жанр зародився у Великій Британії, в середині 70-х років. Головним чинником появи стало тимчасове домінування на музичному ринку популярної музики, що не пропонувала нічого, окрім порожнього, але приємного проведення часу. В основу музики "незалежних" ліг пронизливий гітарний "нойз" (шум) "манчестерської школи", крізь який насилу пробивався тужливий і мелодійний вокал.
Інді це, по суті, той ж гаражний рок, але основна його відмінність те, що він перекочував з підвалів і гаражів на невеликі концертні майданчики й вулиці. Спочатку інді слухало тільки невелике коло людей (в силу невідомості лейблів, на яких записувалася інді музика), але вже до початку 80-х положення змінилося. Інді пішов в маси. По всій Великій Британії з'явилася безліч прихильників жанру, майже в кожному місті був (як мінімум) один інді-гурт. Розвитку цієї музики допомогла і простота музикантів. Вони як і їхня аудиторія - вихідці з середнього класу, коледжів.
Інді-рок розділяє точки зору панк-спільноти щодо комерціалізації, але в середовищі інді головне те, що практично неможливо змусити інді-рок змінюватися, переймати смаки і тенденції мейнстріму. Існує стільки ж причин цієї несумісності, скільки й інді-рок-гуртів. Наприклад, музика може бути дуже химерною і ексцентричною, дуже простою, дуже таємничою, дуже емоційною або меланхолійною, дуже м'якою і ніжною, дуже мрійливою і такою, що гіпнотизує, дуже особистою або з дуже відвертою лірикою, дуже погано записаною або дуже малобюджетною, дуже сирою або розмитою, такою, що косить під гітарний нойз Sonic Youth Dinosaur Jr Pixies Jesus & Mary Chain, Blonde Redhead, Enon, Lightning Bolt, Half Japanese, Sebadoh; дуже різаною за структурою, дуже новаторською або експериментальною. Але відносно особливостей музики, вона робиться аутсайдерами для аутсайдерів як і альтернатива свого часу. Тому в ній значно менше «тестостерона», ніж у мейнстрімі. Звичайно, це не означає, що інді-рок не може бути могутнім і дієвим за звучанням, таке рідкісне, але буває, коли за справу беруться мачо. У 90-х інді-рок породив підстилі (інді-поп, дрім-поп, нойз-рок, лоу-фай, мат-рок, пост-рок, седкор і емо), які додають стабільність цьому андеграундному явищу.
Відомі інді-рок гурти Vivienne Mort Imagine Dragons Kaleo Balthazar City Of The Sun The Smiths Pixies Алдос Гардінг Athlete Arcade Fire Arctic Monkeys Pavement Coldplay Interpol Kaiser Chiefs Kasabian The Killers The White Stripes Franz Ferdinand The Kooks The Tallest Man on Earth The xx Nada Surf Florence and the Machine The Neighbourhood Бен Говард
Найвідомішими українськими інді-гуртами вважаються «Один в каное», «Esthetic Education», «Крихітка», «Vivienne Mort» , «FRANCO» та «Валентин Стрикало».
Хронологія
Посилання Найпопулярніше у світі видання, що висвітлює музику-інді, — NME