Олексі́й Проко́пович Бе́рест (9 березня 1921, с. Горяйстівка, Харківська губернія (нині Охтирський район, Сумська область), Українська СРР, СРСР — 4 листопада 1970, Ростов-на-Дону, РРФСР, СРСР) — український та радянський військовик, учасник німецько-радянської війни, Герой України (2005, посмертно), Герой Російської Федерації (2025, посмертно), лейтенант Червоної Армії, що встановив, разом з Михайлом Єгоровим та Мелітоном Кантарією, Прапор Перемоги на даху німецького Рейхстагу о 21.50 30 квітня 1945.

Дитинство і юність Народився 9 березня 1921 року в бідній сім'ї Прокопа Никифоровича і Христини Вакумівни Берестів у селі Горяйстівці Лебединського повіту Харківської губернії. Українець. В цього подружжя було шістнадцятеро дітей. У віці 11 років залишився круглим сиротою разом з вісьмома братами і сестрами.

У жовтні 1939 року пішов добровольцем у Червону Армію. Брав участь у боях на Фінській війні у складі 2-го полку зв'язку Ленінградського округу. Під час служби в особовій справі з'явилась подяка червоногвардійцю Бересту за врятування життя командира.

З 22 червня 1941 Олексій Берест воює проти німецьких загарбників як зв'язківець, з 1942 — командир відділення. З грудня 1943-го по вересень 1944-го навчання в Ленінградському військово-політичному училищі. Після випуску був направлений на 1-й Білоруський фронт, де він потрапив у 756-й стрілецький полк 150-ї стрілецької дивізії. Його призначили заступником з політчастини командира батальйону, яким командував капітан С. Неустроєв. О.Берест брав участь у боях за Польщу, в боях на річці Одері, в боях за Берлін.

Звершення

30 квітня 1945 року у боях за Рейхстаг Олексій Берест воював у 150-й стрілецькій дивізії у батальйоні капітана Неустроєва. Слід зазначити, що для кожної із дев'яти дивізій 3-ї ударної армії, які вели бої у центральній частині Берліна, виготовили прапори для можливого підняття їх над рейхстагом, проте саме прапор під п'ятим номером, що був переданий батальйону Неустроєва був встановлений на Рейхстагу.

В офіційній радянській історіографії зазначено, що Прапор Перемоги встановили сержанти М. Єгоров і М. КантаріяДивіться, наприклад, статтю в БСЭ. Проте на основі звітів воєначальників керівництву Кремля можна зробити досить об'єктивні висновки про те, що серед героїв був Олексій Берест, і цей факт приховувався. Так, у протокольному документі тих років «Боевая характеристика знамени», підписаному командуючим військами 3-ї ударної армії, генерал-полковником Кузнєцовим та членом Військової ради армії генерал-майором Литвиновим, зазначено: «Отважные воины коммунист лейтенант Берест, комсомолец сержант Егоров и беспартийный младший сержант Кантария установили знамя над зданием германского парламента»Цитовано за вищезазначенними посиланнями.

Отож 30 квітня о 14-ій годині 25 хвилин саме лейтенант Берест Олексій Прокопович та сержанти М.Єгоров і М. Кантарія підняли над Рейхстагом Прапор Перемоги

По закінченню війни На початку травня 1946 року вийшов Указ Президії Верховної Ради СРСР про присвоєння звання Героя Радянського Союзу офіцерам і сержантам, які підняли Прапор Перемоги над рейхстагом у Берліні — капітану В. Давидову, сержанту М. Єгорову, молодшому сержанту М. Кантарії, капітану С. Неустроєву, старшому лейтенанту К. Самсонову. Прізвища О. Береста там не було.

Подальша доля О.Береста склалась драматично. В 1953 році, працюючи завідувачем райвідділом кінофікації, був звинувачений у збитках на 5,5 тисяч карбованців та засуджений до тюремного ув'язнення на термін 10 років. По амністії термін був скорочений вдвічі.

Повернувшись додому з пермських таборів, працював на заводі «Ростсільмаш» у сталеливарному цеху простим робітником. Життя О. Береста трагічно обірвалось у 1970 році. Ввечері 3 листопада Олексій Берест врятував п'ятирічну дівчинку з-під коліс поїзда, проте сам був збитий і о четвертій ранку 4 листопада, не приходячи до тями, помер.

Нагородження 6 травня 2005 року за бойову відвагу у німецько-радянській війні 1941—1945 років, особисту мужність і героїзм, виявлені в Берлінській операції та встановленні Прапора Перемоги над Рейхстагом Указом Президента України Віктора Ющенка Олексію Бересту посмертно присвоєно звання «Героя України» з присвоєнням ордена Золотої Зірки. У 2010 році після того, як суд скасував звання «Героя України» для Степана Бандери та Романа Шухевича, було подано позов, щоб і Береста не вважати героєм, бо він також помер до 1991 року й не був громадянином України«Свобода» вирішила через суд відібрати Героя у Береста (forpost, 15 квітня 2010). Донецький суд, однак, вирішив залишити Бересту статус «Героя» на тій підставі, що позивач пропустив річний термін звернення до адміністративного суду Донецький суд залишив Олексію Бересту звання «Герой України». Герой Російської Федерації (17 липня 2025, посмертно)Указ Президента Российской Федерации от 17.07.2025 № 480 "О награждении государственными наградами Российской Федерации".

Вшанування пам'яті На державному рівні

16 грудня 2020 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2021 році», в якій зазначається про урочисте відзначення на державному рівні 2021 року «9 березня — 100 років із дня народження Олексія Береста (1921–1970), військового діяча, учасника Другої світової війни, Героя України»

Топоніми 25 серпня 2005 року у місті Охтирка був урочисто відкритий пам'ятник Олексію Бересту. У містах Вінниця, Київ, Кривий Ріг, Мукачево, Овруч, Суми є вулиці Олексія Береста. Іменем Олексія Береста названо провулок у місті Кременчук Полтавської області. У місті Шостка вулицю Корнійчука перейменували на вулицю Олексія Береста.

Колишні 10 серпня 2023 року у місті Рожище Волинської області вулицю Олексія Береста було перейменовано на вулицю військовослужбовця ЗСУ Вячеслава Зенца.

Див. також Майкл Стренк

Посилання Про Олексія Береста який підняв прапор Перемоги над Рейхстагом / ВІДЕО Повернення із забуття «Якщо щось трапиться з Єгоровим і Кантарією, Берест дійде обов'язково…» Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» Сергій ЗЯТЬЄВ. СЕРЕД ТИХ, ХТО ПІДНІМАВ НАД РЕЙХСТАГОМ ПРАПОР ПЕРЕМОГИ, БУВ І УКРАЇНЕЦЬ ОЛЕКСІЙ БЕРЕСТ…, «Демократична Україна», № 18 (24065) травень 2015

Примітки

Посилання