Дерибас Терентій Дмитрович

Терентій Дмитрович Дерибас ( , село Успенське Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії, тепер Кіровоградської області — розстріляний , місто Москва) — радянський діяч, професійний революціонер, чекіст, комісар держбезпеки 1-го рангу (1935). Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1934—1937 роках.

Життєпис Народився в селянській родині. У 1903 році закінчив Кременчуцьке реальне училище.

З червня 1903 по січень 1904 року — майстер-червонодеревник столярної майстерні Беркема в місті Крюкові Полтавської губернії.

Член РСДРП(б) з жовтня 1903 року.

З січня по березень 1904 року перебував у Кременчуцькій в'язниці.

З квітня по жовтень 1904 року — майстер-червонодеревник машинобудівного заводу Гебгольда і приватної столярної майстерні в Кременчуці. Закінчив два класи технічного залізничного училища «по деревообробному цеху».

Вів пропаганду серед робітників і козаків у Полтавській, Херсонській, Катеринославській губерніях, керував робітничою дружиною. Під час сутички з місцевими чорносотенцями був поранений.

З жовтня 1904 по квітень 1905 року — у в'язниці міста Олександрії Херсонської губернії. Засуджений на три роки заслання в Туринський повіт Тобольської губернії, де перебував з травня 1905 по серпень 1906 року.

У серпні 1906 року втік із заслання, переїхав до Санкт-Петербурга, де з вересня 1906 по грудень 1907 року був організатором підпільної Санкт-Петербурзької організації РСДРП.

У грудні 1907 року заарештований, з січня 1908 по грудень 1910 року — на засланні в Обдорську (Салехарді) та Туринську Тобольської губернії.

З січня 1911 по лютий 1917 року працював бухгалтером-оцінювачем, канцеляристом і креслярем у місті Троїцьку (Оренбурзька губернія).

З лютого 1917 року — член виконавчого комітету Оренбурзької ради, комісар юстиції, голова Оренбурзької слідчої комісії. Став одним з організаторів захоплення влади більшовиками в Оренбурзькій губернії.

З 1917 по травень 1918 року — товариш (заступник) голови виконавчого комітету об'єднаної Троїцької та Челябінської ради, комісар юстиції виконавчого комітету Троїцької міської ради. У 1918 році служив у Троїцько-Нижньоуральському радянському загоні.

У вересні — жовтні 1918 року — секретар Уральської обласної колегії державного контролю.

У листопаді 1918 — 1919 року — заступник начальника політичного відділу стрілецької дивізії РСЧА. З 9 липня 1919 року — завідувач політичного відділу 27-ї стрілецької дивізії РСЧА. З 1919 по 1920 рік — заступник начальника політичного відділу 3-ї армії РСЧА. З січня по березень 1920 року — в.о. начальника політичного відділу 5-ї стрілецької дивізії 5-ї армії, в.о. начальника політичного відділу 21-ї стрілецької дивізії 2-ї армії.

1 квітня — 1 вересня 1920 року — голова Павлодарського повітового революційного комітету та голова Павлодарського повітового бюро РКП(б), керівник масових розстрілів у Павлодарі і Троїцьку.

З грудня 1920 року — заступник уповноваженого IV відділення Секретного відділу Всеросійській надзвичайній комісії (ВЧК). 1 січня — 28 липня 1921 року — уповноважений відділення Секретного відділу ВЧК при РНК РРФСР. 28 липня 1921 — 1 грудня 1922 року — начальник V відділення Секретного відділу ВЧК при РНК РРФСР. 8 червня 1922 — 25 травня 1923 року — помічник начальника Секретного відділу ДПУ НКВС РРФСР. З 1 по 21 грудня 1922 року — начальник III відділення Секретного відділу ДПУ НКВС СРСР.

25 травня 1923 — 26 жовтня 1929 року — начальник Секретного відділу ДПУ НКВС РРФСР (ОДПУ при РНК СРСР). 30 липня 1927 — 26 жовтня 1929 року — 1-й помічник начальника Секретно-політичного управління ОДПУ при РНК СРСР.

У грудні 1929 — 10 липня 1934 року — повноважний представник ОДПУ при РНК СРСР по Далекосхідному краю. Одночасно в грудні 1929 — 10 липня 1934 року — начальник Особливого відділу ОДПУ, член РВР Окремої Червонопрапорної Далькохідної армії. З жовтня 1933 року керував будівництвом силами ув'язнених Байкало-Амурської магістралі.

22 листопада 1931 — 10 липня 1934 року — член колегії ОДПУ при РНК СРСР. У липні 1934 — 12 серпня 1937 року — член колегії НКВС СРСР.

15 липня 1934 — 11 травня 1937 року — начальник Управління НКВС по Далекосхідному краю. 11 травня — 19 червня 1937 року — в розпорядженні НКВС СРСР. 19 червня — 31 липня 1937 року — начальник Управління НКВС по Далекосхідному краю.

12 серпня 1937 року заарештований органами НКВС. Засуджений Воєнною колегією Верховного суду СРСР 28 липня 1938 року до страти, розстріляний того ж дня. Похований на полігоні «Комунарка» біля Москви.

31 грудня 1957 року посмертно реабілітований.

Звання Комісар державної безпеки 1-го рангу (26.11.1935)

Нагороди орден Леніна (14.02.1936) два ордени Червоного Прапора (12.12.1927, 20.12.1932) знак «Почесний працівник ВНК—ДПУ (V)» (.12.1922) знак «Почесний працівник ВНК—ДПУ (XV)» (20.12.1932)

Джерела Филиппов С. Руководители центральных органов ВКП(б) в 1934—1939 гг. Справочник. — : РОССПЭН, 2018. Дерибас Терентий Дмитриевич Дерибас Т. Д. на сайті «Меморіал»