Станіславський повіт (), з 1920 Станиславівський () — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австро-Угорщини, Польщі, УРСР і Третього Райху. Повіт існував у період з 1855 до 1944 року. Адміністративним центром було місто Станиславів.

Австрійська імперія, Австро-Угорщина

Проголошений 1854 рокуStupnicki H. Geograficzno-statystyczny opis królestwa Galicyi i Lodomeryi… — S. 99. і утворений 29 вересня 1855 р. у складі 25 громад (гмін). 1867 року в ході адміністративної реформи до нього приєднано Галицький повіт з 35 громад, також передані громади Озерце, Кінчаки і Кремидів з Монастириського повіту, Тисменичани і Забережжя з Надвірнянського повіту та Чукалівка з Богородчанського повіту (однак у судовій структурі зберігся попередній поділ і Галицький судовий повіт). Таким чином Станиславівський повіт охоплював територію нинішніх Івано-Франківського та частково Богородчанського, Галицького, Калуського і Надвірнянського районів.

Станом на 1879 рік, повіт налічував 75 населених пунктів, розподілених по 62 кадастрових кварталахSzematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1879, Lwów 1879 .

Західноукраїнська Народна Республіка

У листопаді 1918 року повіт увійшов до Станиславівської військової області ЗУНР. Повітовим комісаром був старший радник окружного суду Клим Кульчицький, невдовзі його змінив Л. Бачинський, але з січня 1919 р. повернувся Клим Кульчицький. Міським комісаром (бургомістром) був обраний професор гімназії Чайківський Павло, а головою Повітової УНРади надрадник управління залізниці Іван Мирон, його змінив лікар д-р Володимир Янович. Делегатами до УНРади були обрані: від міста — професор гімназії Гнат Павлюх (УРП) і залізничник Осип Устиянович (УСДП); від повіту — Мартин Королюк, селянин із Чернієва (УРП).Олег ПАВЛИШИН. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД - ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ).

Під польською окупацією

Після польсько-української війни 1918—1919 територія повіту в травні 1919 року опинилася під польською владою. Повіт включений до утвореного у 1920 році Станиславівського воєводства. До складу повіту входило 81 поселення (з них 3 міста, 72 сільські гміни) з 27 840 житловими будинкамиПерепис 1921 року. Зміни адміністративного поділу 1 квітня 1932 року зліквідовано Богородчанський повіт, а міська ґміна Богородчани та сільські ґміни Богородчани Старе (Старі Богородчани), Ґлембокє (Глибока), Глєбувка (Глибівка), Горохоліна, Гринювка (Гринівка), Іванікувка (Іваниківка), Ляховце, Лесювка (Лесівка), Лисєц (Лисець), Лисєц Стари (Старий Лисець), Нєвошин (Новошин), Похувка (Похівка), Посєч (Посіч), Садзава (Саджава), Стебнік (Стебник), Хмєлювка (Хмелівка) передані до Станиславівського повіту.

1934 року до Станиславівського повіту передані села: Мединя з Калуського повіту, Підпечери — з Тлумацького повітуРозпорядження Ради міністрів 28 травня 1934 року № 439; Бишів — з Підгаєцького повіту Тарнопольського воєводстваРозпорядження Ради міністрів 9 червня 1934 року № 469.

1 серпня 1934 року виконано об'єднання ґмін (ця адміністративна одиниця до того часу обмежувалася селом чи містом із присілками і хуторами) у великі сільські ґміни (рівнозначні волості).

Міста (Міські ґміни) містечко Богородчани — з 01.04.1932. Місто з 1934 р. м. Галич Княгиничі — до 1925 р., коли була приєднана до м. Станиславова м. Станиславів

Сільські ґміни +Об'єднані сільські ґміни 1934 рокуСтарі сільські ґміниКількість1Ґміна БеднарувБеднарув (Боднарів), Бринь, Височанка, Вікторув (Вікторів), Комарув (Комарів), Майдан, Мединя (з 28.05.1934), Сапогув (Сапогів), Цєнжув (Тязів)92Ґміна БлуднікіБлуднікі (Блюдники), Дорогув (Дорогів), Залуква, Колодзєюв (Колодіїв), Крилос, Курипів, Острів, Перлівці, Пукасівці, Сєдліска, Суботів, Свєнти Станіслав, Темирівці133Ґміна Богородчани СтареСтарі Богородчани (з 01.04.1932), Гринівка (з 01.04.1932), Лесівка (з 01.04.1932), Нивочин (з 01.04.1932)44Ґміна ДеліївБишів (з 28.05.1934), Деліїв, Кремидів, Медуха, Межигірці, Озерце, Нові Кінчаки, Старі Кінчакі, Семиківці, Тумир, Тустань, Хоростків125Ґміна ЄзупільГаннусівка, Єзупіль, Козина, Пітрич, Побережжя, Сілець66Ґміна ЛисецьДрагомирчани, Забережжя, Іваниківка (з 01.04.1932), Крихівці, Лисець (з 01.04.1932), Старий Лисець (з 01.04.1932), Посіч (з 01.04.1932), Радча, Стебник (з 01.04.1932)97Ґміна ЛяховцеГлібівка (з 01.04.1932), Горохолина (з 01.04.1932), Глибока (з 01.04.1932), Ляхівці (з 01.04.1932), Похівка (з 01.04.1932), Саджава (з 01.04.1932). Хмелівка (з 01.04.1932)78Ґміна Маріамполь МястоВодники, Вовчків, Дубівці, Лани, село Маріямпіль, Маріямпіль69Ґміна ПасєчнаЗагвіздя, Павелче, Пасічна, Пациків, Рибно, Угринів Горішній, Угринів Долішній, Угринів Шляхотський, Ямниця910Ґміна УгорнікіВовчинець, Добровляни, Колодіївка, Микитинці, Підлужжя, Підпечери (з 28.05.1934), Угорникі, Узин811Ґміна ЧернєювБратківці, Опришівці, Тисменичани, Черніїв, Чукалівка, Хом'яків, Хриплин7 * Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Населення Українці-грекокатолики становили 59 % населення повіту (1910)Українці. Частка у населенні повітів.

У 1939 році в повіті проживало 211 860 мешканців (133 720 українців-грекокатоликів — 63,12 %, 9 245 українців-латинників — 2,36 %, 33 070 поляків — 15,61 %, 1 850 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,87 %, 31 430 євреїв — 14,84 % і 2 545 німців та інших національностей — 1,2 %)Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 33..

Радянська доба

19 вересня 1939 року більшовицькі війська повністю зайняли територію повіту. 27 листопада 1939 р. повіт включений до складу новоутвореної Станіславської області. Як адміністративна одиниця повіт скасований у січні 1940 р. у зв'язку з переформатуванням території на 5 районів — кожен із кількох колишніх ґмін: Галицький район — із ґмін Галич, Боднарів і Блюдники, Жовтневий район — із ґмін Єзупіль, Деліїв і Маріямпіль, Станіславський район — із ґмін Пасєчна й Угорнікі, Лисецький — із ґмін Лисєц і Чернєюв, Богородчанський район — із ґмін Богородчани, Богородчани Старе і Ляховце.

Третій Райх Під час німецької окупації у 1941—1944 рр. Станиславівський повіт був відновлений як адміністративна одиниця Крайсгауптманшафту Станіслав Дистрикту Галичина. Відновлений також був і поділ на гміни (волості). Після зайняття повіту в липні 1944 р. Червоною армією був знову поділений на райони.

Примітки

Література Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1879, Lwów 1879