Олександр Касимович Казем-Бек, Мирза Казим-Бек (1802–1870) — російський вчений-сходознавець, перший декан Факультету східних мов Санкт-Петербурзького університету (нині Східний факультет СПбДУ). Іноді називається одним з організаторів російського сходознавстваОчерки истории исторической науки в СССР. — М., 1955, ч.1, с. 510. На думку відомого російського сходознавця й іраніста В. В. Григор'єва, Казем-Бек був одним з тих, хто поставив вивчення Сходу в Росії на наукові, академічні рейки, вивів російську науку про Схід на рівень, який не поступався європейському, а часом і перевершував досягнуте сходознавцями Західної ЄвропиВ. В. Григорьев. Императорский С.-Петербургский университет в течение первых пятидесяти лет его существования. — СПб., 1870, с. 260–261. Олександр Казем-Бек «поєднував у собі європейську вченість із вченістю східної»Кононов А. Н. История изучения тюркских языков в России. — Москва, 1982, с. 301 (академік А. Н. Кононов). Казем-Бек досконало говорив і писав перською, азербайджанською, російською, татарською, турецькою, арабською, англійською, французькою мовами, володів також німецькою та староєврейською мовами.
Блискуча освіта, природна обдарованість, широкий кругозір дозволили вченому з рівним успіхом займатися і перекладами пам'ятників, і дослідженнями, лінгвістичними та поетичними сюжетами, описом рукописів і мусульманським законознавством. Наукова спадщина Казем-Бека величезна і різноманітна. До цих пір зберігають своє значення для науки праці вченого в галузі тюркології, історії та релігієзнавства Ірану. Великі заслуги Казем-Бека, який «мав темперамент ініціатора і керівника» (В. В. Бартольд), в становленні університетського сходознавства в Петербурзі, в заохоченні талановитих студентів та молодих вчених.
Син відомого мусульманського богослова і законознавця, він у 1823 році прийняв християнство пресвітеріанського віросповідання від шотландських місіонерівАкты Кавказской Археографической Комиссии. т. VI, ч. I, с. 476, док. 644, отримавши ім'я Олександр. Цей вкрай незвичайний вчинок для мусульманина спричинив конфлікт з батьками. Не маючи навіть університетського диплома, Казем-Бек, який викладав східні мови в Казані, був у віці 26 років обраний дійсним членом Королівського Азійського суспільства в Лондоні, а через 2 роки, написавши перською мовою роботу про арабську філологію, отримав ступінь магістра східної словесності. До кінця життя вчений мав звання члена-кореспондента Російської академії наук і почесного доктора східної словесностіГустерин П. В. Коран как объект изучения. — Саарбрюккен: LAP LAMBERT Academic Publishing. — 2014. — С. 33. — ISBN 978-3-659-51259-9..
Ранні роки Мірза Мухаммед Алі Казем-бек народився 22 липня 1802 в місті Решт в Персії, де його батько хаджі Мухаммед Касим Казем-бек знаходився у службових справах. У різних джерелах національна приналежність Олександра Казем-бека вказана як азербайджанецьPerhaps the only exception before Katanov was A.K. Kazembek, an Azeri who converted to Christianity and became a professor of Turkic languages at Kazan and then at St. Petersburg. Kazembek has been referred to as the first European Turkologist of Turkic origin. Robert P. Geraci. Window on the East: National and Imperial Identities in Late Tsarist Russia. Cornell University Press, 2001. ISBN 0-8014-3422-X, 9780801434228Not a few in the nineteenth century would have accepted this judgment, and might have echoed Mirza Kazem-Bek, the Russified Azerbaijani orientalist, in asking "What European state has such intimate and inherent ties with Asia and Asiatics as does Russia? Andreas Kappeler, Edward Allworth, Gerhard Simon, Georg Brunner. Muslim Communities Reemerge: Historical Perspectives on Nationality, Politics, and Opposition in the Former Soviet Union and Yugoslavia. Duke University Press, 1994. ISBN 0-8223-1490-8, 9780822314905И. Н. Березин, как востоковед, вышел из казанской школы, был учеником… азербайджанца, ираниста А. К. Казембека, который был своеобразной и интересной фигурой. Якубовский А. Ю. Из истории изучения монголов периода XI–XIII вв. — Очерки по истории русского востоковедения. — М., 1953 Robert P. Geraci. Window on the East: National and Imperial Identities in Late Tsarist Russia. (Cornell University Press, 2001), 310. ISBN 0-8014-3422-X, 9780801434228, персKazembek Aleksandr (Muchammed-Ali), orientalista rosyjski, z pochodzenia Pers: Ilustrowana encyklopedja Trzaski, Everta i Michalskiego: z wieloma mapami, tablicami i ilustracjami w tekście. Trzaska, Evert i Michalski, 1927. стр. 894Persian Professor of the Persian language at St.Petersburg University: Catherine Black Clay. Ethos and Empire: The Ethnographic Expedition of the Imperial Russian Naval Ministry 1855–1862. University of Oregon, 1989. p.69 (в дореволюційній Росії персами називали азербайджанців)азербайджанские татары, совершенно неправильно называемые персами. Они мусульмане шиитского толка и подражают персианам во многом, но их язык тюрко-татарский. або «татарського походження» (в дореволюційній Росії татарами називали також азербайджанців)The Kazem-Beks came of distinguished Tatar origin, and had an estate at Novospasskoye near Mursikha. Nikolai Tolstoy. The Tolstoys: Twenty-four Generations of Russian History, 1353–1983. H. Hamilton, 1983. ISBN 0-241-10979-5, 9780241109793.
Дід Казембека був міністром фінансів та піклувальником народного продовольства при Фатали-хані кубинському. Батько Казембека Гаджи Касим народився і жив в Дербенті. Наприкінці XVIII століття він переселився до Ірану. Там Гаджи Касим вивчав мусульманське законознавство, здійснив кілька паломницьких подорожей в Аравію, зокрема в Мекку і Медину. Будучи в Ірані, в 1801 році Гаджи Касим одружився з Шараф Нісою, донькою Рештського губернатора Мір Багір хана, від цього шлюбу народився майбутній вчений Мірза Мухаммед Алі Казем-Бек. Після приєднання Кубинського ханства до Росії Гаджи Касим вирішив повернутися на батьківщину в Дербент і в 1810 році викликав сім'ю з Ірану. Батько Казем-бека згодом був призначений на посаду шейх уль-ісламу в Дербенті.
Початкову освіту Мухаммед Алі отримав вдома у батька. Крім останнього, освітою Мухаммеда Алі займалися по арабській граматиці Молла Абдул Азіз Хіскенджа, по схоластичній філософії, мусульманському законознавству та юриспруденції — відомий у той час правник Шейх Мухаммед Бахрейн. Мухаммед Алі швидко і з легкістю освоїв мусульманські закони, вивчив фарсі, арабську та турецьку мови. У 1819 році, в 17 років Казем-Бек написав арабською свою першу працю: «Досвід граматики арабської мови». У 1820 році пише шаради «Муамма ва Лугаз» арабською та перською мовами.
Батько, вгледівши в Мухаммеді Алі свого наступника, надавав великого значення освіті сина і припускав відправити його для вдосконалення в «мусульманських» науках в Персію і Аравію. Однак цьому наміру батька не судилося збутися. У 1820 році Мухаммеда Касима запідозрили у відносинах з дербентським Ших Алі-ханом, що ховався в Аварії. Він був усунений з посади шейх ул-ісламу, відданий суду і засланий на поселення в Астрахань.
Ще юнаком Казем-Бек познайомився в Дербенті з шотландськими християнськими місіонерами, знайомими його батька. Як писав згодом сам вчений, він брав участь у бесідах з ними, вів багатослівні суперечки, намагаючись вселити їм «істину ісламу і вивести їх з омани». Прагнучи зрозуміти сутність християнства, Казем-Бек почав вивчати єврейську та англійську мови. У 1821 році Мухаммед Алі прибув до Астрахані на побачення з опальним батьком, сподіваючись звідти все ж потрапити до країн Сходу і завершити свою освіту. Однак тут йому належало знову зустрітися з місіонерами і «пуститися знову в змагання з ними». Після тривалої внутрішньої боротьби Казем-Бек прийняв християнство.
З тих пір вчений всюди називав себе подвійним ім'ям і підписувався як «Мірза Олександр Казем-Бек». Казем-Бек оселився у місіонерів в Астрахані, допомагаючи їм в перекладах священних книг на східні мови. За роки життя у місіонерів Казем-Бек вивчив європейські науки і досконало опанував європейські мови. У 1825 році йому було запропоновано відвідати Англію з метою завершення освіти. Проте царський уряд не дозволив цю поїздку. Угледівши можливість використання Казем-Бека англійцями у своїх корисливих цілях, йому запропонували посаду перекладача в МЗС. Але це призначення було невдовзі скасовано: імператорським указом Казем-Бек був призначений з 25 серпня 1825 року в посаду вчителя татарської мови в Омському Азійському училищіАкты Кавказской Археографической Комиссии. т. VI, ч. I, с. 476, док. 645 (за іншими даними — Омський кадетський корпус).
У Казані На початку 1826 Казем-Бек, по дорозі до нового місця призначення в Омськ, прибув до Казані. Тут він змушений був затриматися в зв'язку з хворобою, і познайомився з ректором Казанського університету, професором К. Ф. Фуксом. Той запропонував молодому викладачу залишитися в Казані і вести заняття в 1-й Казанській гімназії арабською і перською мовами. 30 січня 1826 Казем-Бек почав свою педагогічну діяльність в гімназії. За відгуками сучасників, викладав він «з особливою старанністю без всякої відплати за труди». У липні 1826 відділення словесних наук Казанського університету влаштувало випробування зі східних мов для Казем-Бека, після якого ректор К. Ф. Фукс просив МЗС звільнити його зі служби і дозволити переведення. 31 жовтня того ж року М. Казем-Бек був призначений в університет на посаду лектора (старшого викладача) арабської і перської мов.
Отримавши посаду лектора в університеті, Казем-Бек продовжував викладання східних мов в 1-й Казанській гімназії. Пізніше він склав методичний посібник і програму для викладачів арабської, перської та турецько-татарської мов гімназії, яка отримала високу оцінку Академії наук і схвалення міністром народної освіти. Ця праця Казем-Бека була видана в Казані в 1836 році. Східні мови викладалися за програмами Казем-Бека багато років як в Казані, так і в Астрахані і Тифлісі. Це було новим словом в науці та методиці викладання того часу.
У 1828 році в Казанському університеті була заснована Кафедра турецько-татарської мови, яку очолив Казем-Бек. З тих пір він викладає в університеті 4 мови: арабську, перську, турецьку й татарську; посилено займається науковою роботою. У 1830 році Казем-Бек був представлений до звання ад'юнкта. У 1831 році вчений написав перською мовою твір «Погляд на історію мови та словесності арабської». На підставі відгуків про цю роботу Міністерство народної освіти затвердило Казем-Бека в ступені магістра та званні ад'юнкта східної словесності. У 1829 році він, вже відомий в Європі вчений-сходознавець, був обраний членом Великобританського Королівського Азійського суспільства, а 13 грудня 1835 — членом-кореспондентом Російської академії наук. У 1836 році Казем-Бек був проведений у екстраординарні професори Казанського університету, в 1837 році обраний ординарним професором Кафедри турецько-татарської мови. 31 жовтня 1845 М. Казем-Бек був обраний деканом першого відділення філософського факультету Казанського університету.
Як виявляється з інших звітів, вчений пояснював студентам старших курсів турецько-татарську граматику «по своєму твору», передбачивши тим самим курси теоретичної граматики тюркських мов, які й понині читаються в ряді університетів Росії. На лекціях і практичних заняттях Казем-Бек читав зі студентами добірки середньовічних тюркомовних творів, «вправляв їх у читанні константинопольських і олександрійських газет, перекладах на турецьку мову і читав історію турецької літератури та історію освіти на Сході за своїми записками». У 1846 році Казем-Бек перейшов на Кафедру арабської і перської мов, при цьому завідувачем турецько-татарської кафедрою був затверджений учень і співробітник Казем-Бека, відомий тюрколог, а згодом біограф Казем-Бека, І. Н. Березін (1818–1896) .