Італійська Швейцарія або італомовна Швейцарія () — сукупність територій Швейцарії, де поширена та офіційно закріплена італійська мова. Загалом італійською (італомовною) Швейцарією позначають південно-східні регіони Швейцарії з італомовною більшістю на противагу німецькій Швейцарії та Романдії, а також (рідше) ретороманській Швейцарії. Статус італійської мови в Швейцарії закріплений конституційно поряд з німецькою та французькою.
Рідною мовою населення кантону Тічино є не власне літературна італійська мова, а тічинський діалект ломбардської мови, що належить до галло-італійської підгрупи романських мов. Італійська мова Граубюндена має власні відмінні риси, безпосередньо пов'язані з впливом німецькомовного оточення.
Географія На території італійської Швейцарії проживає близько 350 тисяч осіб, що становить понад 6 відсотків від загальної чисельності швейцарців. Загальна площа — 3 872,8 км2. Більша частина носіїв італійської мови зосереджена в кантоні Тічино, а також Граубюнден у долинах Брегалья, Каланка, Месольчина та Поск'яво, а також в місцевості Бівіо.
Основні центри Основні центри в кантоні Тічино: Беллінцона — головне місто кантону, друге за чисельністю після Лугано; Лугано — науковий і культурний центр; Мендрізіо — головне місто однойменного округу; Локарно — місто поблизу Лаго-Маджоре, туристичний центр.
Основні центри в Граубюндені: Ровередо — комуна в регіоні Моеза; Поск'яво — комуна в регіоні Берніна; Брегалья — комуна в долині Брегалья;
Історія До 1798 року італійська Швейцарія включала також долину Вальтелліну, що географічно збігається з сучасною провінцією Сондріо. Після наполеонівських воєн італомовна частина конфедерації втратила великі території та значну частину населення.
Див. також Романшська Швейцарія Німецька Швейцарія Романдія
Посилання
Література