Моніру Раваніпур (; 24 липня 1952, Бушер) — іранська письменниця. Дія більшості з її творів розгортається в південному Ірані. Її оповідання «Рана» () зі збірки «Назлі» () стало дипломантом Премія фонду Гольшірі.
Життєпис Народилася в порту Бушер. Там само здобула початкову і середню освіту. Вивчала психологію в , потім поїхала на навчання до США, де здобула диплом магістра за спеціальністю педагогіка в Індіанському університетіМоніру Раваніпур .
1981 року розпочала писати оповідання, а її перша книга «Канізу» () вийшла друком у 1988 році. Після цього написала багато оповідань і кілька романів. Оповідання «Рана» () зі збірки «Назлі» () стало дипломантом .
На своїх заняттях з письменницької майстерності познайомилася з , сином Голамрези Тахті, з яким незабаром одружилася. Мають сина також на ім'я ГоламрезаІнтерв'ю з Бабаком Тахті .
2000 року взяла участь у конференції , яка відбулась у БерлініОдна стріла і кілька мішеней . За це її разом з іще шістнадцятьма учасниками переслідували в судовому порядку в Ірані за начебто антиіранську пропаганду.
2006 року стала однією з найперших прихильників кампанії « за скасування дискримінаційних законів проти жінок» ()Один мільйон підписів за скасування законів, що утискають.
2007 року разом із родиною переїхала на проживання до США.
Примітки