Похоронна урна, поховальна урна ( від urceus — «глечик, джбан») — ємність, зазвичай це посудина або кілька посудин, для зберігання праху померлої людини, зібраного після нього по кремації. У рідкісних випадках, такі урни можуть застосовуватися в разі часткового та навіть повного розвіювання праху. Місцем для масового зберігання похоронних урн є колумбарій.
Осуарій також є похоронною урною, але для зберігання скелетованих останків.
Культура
Культура похоронних урн поширена в усьому світі і пов'язана зі звичаєм кремації. Застосовувалося більшістю народів. Урни, що збереглися до нашого часу, виготовлялися з найрізноманітніших довговічних матеріалів — металуУрна (погребальная), сайт «Энциклопедия», Информационно-аналитический ресурс «Похоронный портал» , кераміки, скла й каменю .
Зазвичай як поховальна урна використовувалися побутові або близькі їм за формою посудини (див. «Піфос», «Амфора» тощо).
Урна похоронна відомі у багатьох племен із доби енеоліту. Були поширені у давніх греків, римлянДревнейшая история Рима, сайт «Азбука Веры» , слов'янРелигия и погребальные обряды славян , сайт «ProTown» та інших. Східні слов'яни використовували кремаціюТретьяков П. Н., Восточнославянские племена, 2 изд., , 1953 г. в першому тисячолітті нашої ери з метою поховання останків в урнах і в ямахПогребальный обряд. // Славяне Юго-Восточной Европы в предгосударственный период. АН УССР. Институт археологии. — : Наукова думка. 1990 г. — 495 с. — ISBN 5-12-001527-1. — С.275. .
З кінця III тисячоліття до н. е. відомі «лицьові»Лицевые урны, сайт «Академик» похоронні урни, на горлі чи кришці якої схематично зображували риси людського обличчя. Похоронній урні бува надавали форму житла (відома така урна культури Віланова в Північній Італії початку I тисячоліття до н. е.) або людської фігуриСоколов Г. И., Искусство этрусков. , Изд. «Искусство», 1990 г. — С.52, ил. 30. Погребальная урна-канопа. Глина. Конец VII в. до н.э.. Флоренция, Национальный археологический музей. (фото) (в етрусків ).
У багатьох народів похоронні урни ставили в ґрунтові могили без насипів (див. «Культура полів поховальних урн»). У стародавніх римлян така урна з прахом предків зберігалися в будинках родичів і нащадків чи в спеціальних приміщеннях — колумбаріях.
В окремих випадках сучасний похоронний ритуал передбачає використання як похоронних урн спеціальних капсул[ГОСТ Р 53107-2008] Справочник технического переводчика. — Интент. 2009—2013. для запуску мінералізованих останків на земну орбіту, у відкритий космос або на Місяць. Також технологічно можна здійснити включення мінералізованого праху до складу спеціально синтезованих штучних алмазів.
В сучасній Україні також передбачено законом під час організації поховання померлих використання урн для прахуЗакон України «Про поховання та похоронну справу».
Цікаві факти Оголошена французьким археологом Андре Лємером знахідка поховальної урни брата Ісуса ХристаНайдена погребальная урна брата Иисуса Христа , 22.10.2002, сайт «РосБизнесКонсалтинг», «Biblical Archaeology Review» виявилася фальшивкоюПогребальная урна брата Христа оказалась фальшивкой , 18 июня 2003, сайт «MEMBRANA» .
Археологи у Франції знайшли поховальні урни у вигляді умовного серця датовані кінцем XVI — початком XVII століть, а всередині містилися справжні людські серцяГурьянов Николай, Найдены старинные погребальные урны в форме сердца , 2 декабря 2015, сайт «Моя планета» .
Див. також
Осуарій Канопа Саркофаг Труна Склеп Кремація Колумбарій Розвіювання праху
Примітки
Джерела
Археологический словарь. — : изд. «Прогресс». Уорвик Брей, Дэвид Трамп. Перевод с английского Г. А. Николаев. 1990 г. Древний мир. Энциклопедический словарь в 2-х томах. — : изд. «Центрполиграф». В. Д. Гладкий. 1998 г. Советская историческая энциклопедия. — : изд. «Советская энциклопедия». Под ред. Е. М. Жукова. 1973—1982.
Посилання
Урны погребальные — Советская историческая энциклопедия, сайт «Академик» Урны погребальные — Древний мир. Энциклопедический словарь, сайт «Академик» Сударев Николай Игоревич, Грунтовые некрополи боспорских городов VI—II вв. до н.э. как исторический источник: Дис. канд. ист. наук: 07.00.06: Москва, 2005 г. — 384 c. РГБ ОД, 61:05-7/541 Фомин М. В., Погребальная традиция и обряд в Византийском Херсоне (IV—X вв.), изд «Коллегиум», г. Харьков, 2011 г. — С.124, 175, 180. Могилы танаисцев // Шелов Д. Б., Некрополь Танаиса: раскопки 1955—1958 гг., Вип. 98, изд. Академии Наук СССР, , 1961 г. — 95 с.