Березівський повіт (; ) — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австро-Угорщини, ЗУНР, міжвоєнної Польщі, Третього Рейху і Польської народної республіки, існувала від 1854 до 1975 року. Адміністративним центром повіту було м. Березів.

Королівство Галичини та Володимирії

Провісник пізнішого повіту Судовий повіт Березів (адміністративно-судовий орган влади) був створений наприкінці 1850 р. Повітова судова виконавча влада підпорядковувалась утвореному того ж року апеляційному суду у Львові (за підпорядкованістю до якого повіти вважались належними до Східної Галичини на противагу апеляційному суду у Кракові як критерію належності до Західної Галичини).

Сам Березівський повіт як орган адміністративної влади після проголошення в 1854 р. був створений 29 вересня 1855 р. (паралельно до наявного судового повіту) в складі округу Сянік.

Після скасування окружних відомств наприкінці жовтня 1865 р. їх компетенція перейшла до повітових управлінь. За розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року під час адміністративної реформи місцевого самоврядування збільшені повіти, зокрема до попереднього Березівського повіту (з 24 самоврядних громад-гмін) приєднаний повіт Дубецько (з 41 гміни) та 5 гмін Стрижівського повіту (Барич, Гвозниця Горішня, Гвозниця Долішня, Лютча і Жизнів). Однак у повіті існували й надалі два окремі судові округи (повіти) — Березівський і Динівський. Практично в набутому в 1867 р. вигляді Березівський повіт існував 72 роки — до жовтня 1939 року.

У 1880 р. повіт складався з 55 самоврядних громад (гмін) — 3 міських і 52 сільських та 34 окремих територій — загалом 99 адміністративних одиниць.

У 1900 році населення становило 78 694 особи, в 1910 році — 81 409 осіб.

ЗУНР Хоча через навальність наступу поляків у повіті не пройшли вибори місцевого самоврядування і делегата до УНРади, все ж повіт був включений до Львівської військової області ЗУНР.

Польща

Включений до складу Львівського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році.

1 квітня 1930 р. присілок Каролівка передано з села Ніздрець до Динова.

1 серпня 1934 року здійснено новий поділ на сільські ґміни внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворена ґміна відповідала волості — об'єднувала громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувалася єдиним дуже великим селом.

Об'єднані сільські ґміни 1934—1939

Ґміна Динув Ґміна Нозджец Ґміна Дидня Ґміна Ґрабовніца Стаженска Ґміна Гачув Ґміна Домарадз Ґміна Пшисєтніца

Міста Березів

Друга світова війна

У середині вересня 1939 року німці окупували територію повіту, однак вже 26 вересня 1939 року мусіли відступити, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР правобережна частина Березівського повіту в ході утворення Дрогобицької області включена до Добромильського повітуУказ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» . 17 січня 1940 року територія Добромильського повіту поділена на райони. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями. В липні 1944 року радянські війська заволоділи цією територією. В березні 1945 року в межах підготовки до підписання Радянсько-польського договору про державний кордон територію правобережного Надсяння зі складу Дрогобицької області передано Польщі. У 1975 році в рамках адміністративної реформи були скасовані повіти.

Населення

На 01.01.1939 у восьми селах (Грабівка, Грушівка, Яблониця Руська, Кінське, Поруби, Селиська, Улюч, Володж) повіту проживало переважно українське населення  — з 7 580 жителів було 5 965 українців-грекокатоликів і 215 українців-латинників, у ще 13 селах (Бахір, Глідно, Іздебки, Яблониця Польська, Криве, Лісківка, Лубна, Малинівка, Невістка, Павлокома, Вара, Вітрилів, Видрна) зберігався значний вміст — з 19 840 жителів було 6 370 українців-грекокатоликів, 910 польськомовних українців-грекокатоликів і 160 українців-римокатоликівВолодимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 3, 108  — Вісбаден, 1983. — 205 с.. Після Другої світової війни СРСР і ПНР в умовах терору провели виселення частини українців до УРСР, а в 1947 році решту українців у ході операції «Вісла» убили, ув'язнили в концтаборі Явожно і тюрмах, або депортували на понімецькі землі.

Див. також Львівське воєводство Польська Республіка (1918—1939) Березівський повіт

Примітки