ьо — диграф, що використовується в кирилиці. Складається з двох окремих кириличних букв ь і о. Вживається у болгарській та українській мовах.
Звуки /ʲɔ/ — огублений голосний заднього ряду низько-середнього підняття перед пом'якшеним приголосним. /ʲo/ — огублений голосний заднього ряду високо-середнього підняття перед пом'якшеним приголосним.
Українська В українській мові диграф ьо позначає звук [о] і м'якість попереднього приголосного — /ʲɔ/. Запроваджений 1837 року в правописі часопису «Русалка Днѣстровая».
Диграф ьо пишеться в середині слова: 1. після приголосного для позначення його м'якості перед о. Наприклад: всього, Ковальов, Линьов, льон, сьогодні, сьомий, трьох, цього. 2. після м'яких приголосних для позначення російського ё /jɵ/ в російських власних назвах. Наприклад: Алфьоров, Верьовкін, Дьорнов, Корольов, Новосьолов, Семьоркін, Тьоркін, мис Дежньова, річка Оленьок. 3. після м'яких приголосних для позначення польського io в польських прізвищах. Наприклад: Аньолек, Генсьорський, Козьолецький.
Примітки
Джерела
Півторак Г. П. Ч // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.