Мідний вершник () — кінний пам'ятник Петру І у Санкт-Петербурзі, споруджений 1782 року з нагоди сторіччя від часу сходження Петра І на престол Московського царства (від 1721 — Російська імперія). Це перший кінний пам'ятник у Росії та найвідоміший монумент Петра І.
Задум та мотиви спорудження пам'ятника Після воцаріння Катерини II Сенат запопадливо вирішив на славу нової імператриці спорудити пам'ятник їйПереписка императрицы Екатерины II с Фальконетом // Сборник Императорского русского исторического общества. — Т. XVII. — СПб., 1876. — С. 303., Романов Александр. Дерзновению подобно… // История. Приложение к газете «Первое сентября». — 2003. — Июнь (№ 22). — С. 14 — 15. . Але сама Катерина сприйняла ідею про будівництво прижиттєвого пам'ятника самій собі як прояв грубої улесливості. Діючи дуже далекоглядно самодержиця вирішила звести пам'ятник не собі, а засновнику міста Петру І, щоб показати себе наступницею починань першого російського імператора, розраховуючи принагідно, що пам'ятник послужить не тільки славі Петра, а й також її власній.
Восени 1764 року Сенат прийняв указ про необхідність донесення головним директором Канцелярії будівель І. І. Бецьким до імператриці питання про вирішення подальшої долі пам'ятника Петру І роботи Бартоломео Растреллі та Алесандро Мартеллі. Цю статую було відлито з бронзи ще за велінням Єлизавети Петрівни, але у зв'язку з її кончиною монумент так і не був встановлений. 17 жовтня 1764 року Бецькой повідомляв Сенату, що імператриця не схвалила проект пам'ятника, тому що він не настільки грандіозний, аби представляти великого монарха і слугувати окрасою столичного містаПереписка императрицы Екатерины II с Фальконетом // Сборник Императорского русского исторического общества. — Т. XVII. — СПб., 1876. — С. II. В той же час імператриця зволила повеліти Бецькому зібрати досконаліші проекти монумента від відомих художників.
Пошуками скульптора для майбутнього пам'ятника активно цікавилася і сама Катерина II, з цього питання вона багато листувалася з російським посланником в Парижі князем Д. О. Голіциним і відомим філософом Дені Дідро.
Пошуки скульптора
Світлини
Примітки
Література Переписка императрицы Екатерины II с Фальконетом // Сборник Императорского русского исторического общества. — Т. XVII. — СПб., 1876. Hildebrandt, Edmund. Leben, Werke und Schriften des Bildhauers E.- M. Falconet. — Strassburg: Heitz and Mündel, 1908. — 226 s. Либрович С. Ф. История Медного всадника. (В 7 вып.). — Вып. 1 — 7. Бесплатное приложение к журналу «Задушевное Слово». Пг.- М. Т-во М. О. Вольф, 1916 (теж саме окремим виданням див.: Либрович С. Ф. История Медного всадника. — Петроград; Москва: т-во М. О. Вольф (Петроград), 1916. — 88 с.: фронт. (ил.)) Зарецкая З. В. Фальконе. — 2-е изд., доп. — Л.: Аврора, 1970. — 48 с. Андросов С. О. О статуе Петра Великого работы Фальконе // Феномен Петербурга. Труды Междунар. конф., состоявшейся 3-5 нояб. 1999 г. во Всерос. музее А. С. Пушкина. — С.- Пб., 2000. Пыляев М. И. Старый Петербург. Рассказы из былой жизни столицы. — С. — Пб.: Паритет, 2002. — 480 с. — С. 265—267 (ця книга в PDF). Alexander M. Schenker. The Bronze Horseman: Falconet's Monument to Peter the Great. — New Haven: Yale University Press, 2003. — xv, 398 pp. Notes. Bibliography. Index. Illustrations. Photographs. Вагеманс Эммануэль (Бельгия). Петр Великий, Фальконе и Радищев, или Сброшенный с пьедестала самодержец // Человек между Царством и Империей. Сборник материалов международной конференции. Под ред. М. С. Киселевой. — М., РАН — Институт человека, 2003. — 515—525. Шенкер А. М. Медный всадник. Памятник и его творцы / пер. Т. Бузина; отв. ред. Д. М. Буланин. — СПб.: Дмитрий Буланин, 2010. — 415 с. Русинова О. Е. Образец для подражания: Этьен Морис Фальконе, скульптура и литература. — СПб.: Издательство Европейского университета в Санкт-Петербурге, 2012. — 245 с., ил. Корепанов Н. С. Медь для «Медного всадника» // Уральский исторический вестник. — 2012. — № 2 (35). — С. 127—130.
Посилання Ильина Т. В. Русское искусство XVIII века. — М.: Высшая школа, 1999. С. 270—274. Медный всадник (1782 г.) / Сто великих памятников // Д. К. Самин. — М. : Вече, 2002. — 480 с. — (100 великих). — ISBN 5-7838-0875-X. Романов Александр. Дерзновению подобно… // История. Приложение к газете «Первое сентября». — 2003. — Июнь (№ 22). — С. 14 — 15. — Библиогр.: с. 15 (5 назв.) Маркиз де Верак об открытии памятника Петру I в Санкт-Петербурге 18 августа 1782 года // Россия и Франция XVIII—XX века, Вып. 6. М. Наука. 2005. Этьен Морис Фальконе (1716—1791) / Сто великих скульпторов // Сост. С. А. Мусский. — М.: Вече, 2007. — 480 с.: ил. — (100 великих). Мегалит наших дней — Гром-камень под Петром // «Альтернативная история» История Российской империи. Шедевры Фальконе Гром-камень и его перевозка в Санкт-Петербург. Извлечение из труда И. Г. Бакмейстера 1786 г. Создание модели и отливка памятника Петру I в Санкт-Петербурге. Извлечение из труда И. Г. Бакмейстера — 1782—1786 г. Открытие памятника Петру I в Санкт-Петербурге. 7 августа 1782 г. Извлечение из труда И. Г. Бакмейстера. 1786 г. Откуда город? Глава 6. Медный всадник, кто же ты на самом деле?