Заруб — літописне давньоруське місто.
Згадки в джерелах
Перша писемна згадка про місто Заруб міститься у «Повісті временних літ» під 1096 р. Того ж місяця прийшов Тугоркан, тесть Святополків, до Переяславля місяця травня у тридцять і перший [день] 3 і став довкола города. А переяславці заперлися в городі. Святополк тим часом і Володимир пішли на нього по сій стороні Дніпра, і прийшли до [города] Заруба, і тута перебрели [річку]. І не провідали про них половці,— бо оберіг їх бог,— і, приготувавшись до бою, рушили вони до города. Городяни ж, узрівши [їх], зраділи і вийшли до них обох. А половці стояли на тій стороні Трубежа, приготувавшись до бою. Коли ж Святополк і Володимир вбрели у Трубіж до половців, то хотів Володимир почати ладнати дружину, але вони не послухалися [його], а вдарили в коні до противників. І, це побачивши, половці кинулися втікати, а наші погнали вслід за ворогами, рубаючи противників. Учинив у той день господь спасіння велике: місяця червня у дев'ятнадцятий день переможені були іноплемінники. І князь їхній Тугоркан убитий був, і син його, і інші князі многі тут упал
1146 рік Ізяслав же, се почувши, зібрав воїв своїх і рушив на нього з Переяславля, взявши благословення у [церкві] святого Михайла в єпископа у Євфимія. І перейшов він Дніпро [бродом] коло [города] Заруба, і тут прислали до нього [послів] чорні клобуки і все Поросся, і сказали йому: «Ти — наш князь. А Ольговичів ми не хочемо. Поїдь-но вборзі, а ми — з тобою» 1151 рік І Юрій з Володимиром спішно прийшов до [города] Заруба, і перебрели вони через Дніпро 1156 рік Потім пішов Юрій, узявши з собою Ізяслава Давидовича і Святослава Ольговича, до [города] Заруба на стрічу з половцями і з ними учинив мир 1223 рік І, зібравши всю землю Руське проти татар, пішли на них. І до Дніпра на Заруб до острова Варяжського. Побачили татари, що йдуть князі руські проти них, і прислали послів до князів руських Очевидно, Заруб було зруйновано монгольськими військами в 1223 або 1240 році. У XVI—XVIII ст. на місці Зарубського монастиря діяв Трахтемирівський монастир, але територія самого городища залишилася незаселеною.
Розташування Знаходилось на правому березі річки Дніпро. Навпроти Заруба на протилежному боці Дніпра в гирлі Трубежу стояла фортеця Устя. На думку археолога М.Каргера, із літописним Зарубом слід ототожнювати городище, яке розташоване за 2 км на північ від колишнього села Зарубинці на так званій Батуровій горіКаргер М. К. Развалины Зарубского монастыря и летописный город Заруб // Советская археология. — Вып. 13, 1950. — С. 33. До часу створення Канівського водосховища це городище стояло на дуже крутій горі: близько 100 м над рівнем Дніпра (зараз висота гори над річкою менша).
Історія вивчення та розміри городища Городище досліджувалося археологами Миколою Біляшівським та Михайлом Каргером. У 1889 р. Микола Біляшівський опублікував результати археологічної розвідки на території тогочасного Канівського повіту київської губерніїБеляшевский Н. Церковище возле дер. Монастырек, кеневск. у. кіев. губ. // Киевская старина.-1889. — Т. 24. — № 1. — С. 211—213. За матеріалами археологічної розвідки Біляшівського, Петро Лебединцев атрибував городище між тогочасними селами Монастирьк і Зарубинці як літописне місто ЗарубЛебединцев П. Г. К статье Беляшевского // Киевская старина.-1889. — Т. 24. — № 1. — С.213. За даними Каргера, городище складається із двох частин. Менша частина має площу 130Х50 м, більша — 180Х80.
Галерея
Примітки
Див. також Климент Смолятич Георгій Зарубський Чучин Іван-город
Література Беляшевский Н. Церковище возле дер. Монастырек, кеневск. у. кіев. губ. // Киевская старина.-1889. — Т. 24. — № 1. — С. 211—213. Лебединцев П. Г. К статье Беляшевского // Киевская старина.-1889. — Т. 24. — № 1. — С.213-217. Каргер М. К. Развалины Зарубского монастыря и летописный город Заруб в сборнике: Советская археология, М. — Л., в. 13, 1950. — С. 33-63 Летописные повести о монголо-татарском нашествии / Подг. текста, перевод и комм. Д. М. Буланина // ПЛДР: XIII век.—М., 1981.—С. 132—135 Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. — XVI+591 с. ISBN 5-308-00052-2
Посилання Вадим НАЗАРЕНКО. Радянсько-український Букрин і майже козацький Трахтемирів: нотатки подорожі правим берегом Дніпра