Лариса Ігорівна Цяук — українська архітекторка-реставраторка. Заступниця директора, головна архітекторка інституту «УкрНДІпроектреставрація»; діючий член УНК ICOMOS. Авторка та головна архітекторка багатьох реставраційних проєктів, серед яких — Маріїнський палац, Печерські (лядські) ворота, дзвіниця Успенського собору Києво-Печерського монастиря.
Життєвий шлях
Народилась 24 серпня 1952 року (м. Корсунь-Шевченківський, Черкаської області) у сім'ї військового. Батьки — Ігор Васильович та Ніна Семенівна Остроус.
Вищу освіту з архітектурної спеціальності отримала у Київському інженерно-будівельному інституті у 1980 році.
По закінченню навчання почала працювати в інституту «УкрНДІпроектреставрація». З цією установою пов'язала життя ще у шкільні роки 1969 року, працюючи в майстернях інституту (на той час Українські спеціальні науково-реставраційні майстерні) копіювальницею, а згодом техніком.
Після отримання вищої освіти стала архітекторкою «УкрНДІпроектреставрації», згодом старшою архітекторкою, керівницею групи, головною архітекторкою проєктів, начальницею комплексної архітектурно-реставраційної майстерні № 1, головною архітекторкою інституту.
Працювала у науково-дослідницькому реставраційному відділі № 1 під егідою Маріоніли Говденко; згодом у комплексній архітектурній майстерні № 1 під керівництвом Олега Граужиса.
Проєкти
За понад 40 років професійної діяльності Лариса Цяук підготувала та втілила в життя велику кількість якісних та важливих для збереження культурної спадщини проєктів, здійснила трудомісткі дослідження пам’яток архітектури та містобудування України.
Серед головних проєктів реставрації, музеїфікації, консервації та відтворення історичних пам'яток:
Софійський собор (м. Київ), іконостас Успенського собору (м. Київ), Мистецький арсенал (м. Київ), Маріїнський палац (м. Київ), Національний академічний театр російської драми ім. Л.Українки (м. Київ), Печерські ворота (м. Київ), Велика Лаврська дзвіниця (Київ), Залізничний вокзал (м. Київ), Кам'яниця Лизогуба (смт Любеч, Чернігівська область), Введенський собор та дзвіниця (м. Ніжин, Чернігівська область), Миколаївський собор (м. Ніжин, Чернігівська область), Благовіщенський собор (м. Ніжин, Чернігівська область), Георгіївська церква (с. Данівка Чернігівська область), Іконостас Троїцької церкви (м. Борзна, Чернігівська область), Свято-Троїцька церква (м. Приморськ, Запорізька область), Церква Параскеви, церква 12 апостолів (м. Судак, АР Крим) та багато інших пам'яток України.
Виступила кураторкою реставраційних робіт на пам'ятках культурної спадщини Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, а протягом останніх років є кураторкою по роботі з об'єктами Національного заповідника «Софія Київська».
Сім'я Одружена з архітектором-реставратором Володимиррм Трофимовичем, має доньку Юлію та двох онуків.
Див. також
Жінки в архітектурі
Посилання https://www.facebook.com/profile.php?id=100002074666192&fref=ts http://www.junost.org.ua/ru/node/159 http://eveningkiev.com/article/14143 https://www.interesniy.kiev.ua/gostinyiy-dvor-na-podole-dozhivaet-posl/