«Долітопи́сна мо́вна істо́рія украї́нців» – енциклопедична монографія Костянтина Тищенка, новаторська за змістом і найбільша за обсягом книга автора, міждисциплінарний синтез кількох аспектів теми. Три перші нариси її – теоретичні: про виявлені генетикою Y-гаплогрупи українців, які корелюють з пластами запозичень українського словника і топонімів України, про визначальні риси української мови та про асимільовані прадавні мовні меншини. Інші п'ять нарисів – мовно-історичні: про слід у топонімії України і словникових запозиченнях контактів долітописного часу з Близьким Сходом і Середземномор'ям. Передмову до монографії написав академік НАН України, професор Г.П. Півторак. Текстам з журналу «Тиждень» передують вступні сторінки публіциста Ю.В. Макарова.
Анотація
Історія написання Запланована у 2011 р. як збірка актуальних досліджень автора, книга почала формуватися індуктивним шляхом. У нарисі І "Упізнані свідки: генетичний склад українців" висновки сучасної генетики розглянуті як апробація всієї галузі мовних контактів у лексико-топонімічних студіях України.
У нарисі ІІ "Всеслов'янськість мови українців" класифіковані визначальні риси структури української мови. Показано, що десятки цих рис єднають українську з більшістю слов'янських мов, а не з якоюсь групою їх. Доповідь на конференції з глотогенезу про українську асиміляцію середньовічних меншин Доступний pdf з адреси eprints.zu.edu.ua/19832/1/Тищенко.pdf стала нарисом ІІІ збірки "Мова – магнітне осердя нації". До книги включено і нарис IV "24-а перська сатрапія у минулому України"Є pdf статей, відтворених у нарисах І,ІІ,IV: tyzhden.ua/Magazines/2012 (колонка "Спеціальні випуски"). Його зміст є прикладом періоду історії, що зник з етнічної пам'яті, але описаний Геродотом і затримався у топонімах – тому тепер і стало можливим відновити його з них завдяки контекстуальному підходу і виявленню таких прототипів топонімів, зв'язки яких з Персією часів Дарія давно і надійно встановлені.
Однак перською темою старожитності топонімії України не обмежуються. Ще 2009 р. тут були помічені ознаки іншого давнього періоду: пор. назви сіл Ракути й Ракужа Чг, Локотки См, Залокоть Лв, Омбиш Чг, три Табаївки Чг, Хк, Лг, 6 Коптів, 8 Олександрій, Ченокалівка Пл, Штомпелі Пл, Осколонівка Лг та ін. Це виразний слід зв'язків з Єгиптом і шляху до ньогоТищенко К.М. Східний світ в українській топонімії (І, ІІ) // Східний світ. №3/2009. – С. 179-198; Тищенко К.М. Іншомовні топоніми України. Етимологічний словник-посібник. – Тернопіль, 2010., адже на роль прототипів тут придатні назви міст у Єгипті дгр. ‘Ρακότις Ракотіс / копт. Ракоðе, Лакаті = Ἀλεξάνδρεια 'Александрія Єгипетська', дгр. Όμβος Омбос, Θῆβαι Тебаї 'Фіви', також ар. قوبط Коубт 'Єгипет', тур. Çanak-kale 'Дарданелли', іт. венец. Stampalia 'о. Астюпалея', дгр. Ἀσκάλων Аскалон 'Ашкелон'.
Новий імпульс студіям дала праця: Тищенко К.М. Ключі з Астурії від минулого України, де обґрунтовано концепцію початку формування топонімії Наддніпрянщини у мовно-культурному просторі пізнього Риму. Цей висновок став можливим завдяки виявленим в Україні десяткам топонімів-відповідників ґотських двокомпонентних антропонімів, – а це спонукало до пошуків інших мовних реліктів тієї ж доби. Чимало їх знайдено в історико-етимологічному словнику топонімів Єгипту греко-римського часу Г. Верета (H. Verreth 2013Див. Verreth H. A survey of toponyms in Egypt in the Graeco-Roman period. – Köln / Leuven: Trismegistos, 2013. – 1253 p. (є pdf).). Для опису добутого звідси нового розуміння численних явищ топонімії обсяг книги довелося подвоїти. У нарисі V "Історія України з єгипетського берега" розглянуті топоніми-репліки в Україні, утворені від назв міст античного Єгипту. Крім згаданих Ракут і Олександрій – це Конопниця Лв, Некраші Жт, Босири Тр / р. Пузирівка См, Бутівці Пл, Хм, Сінгури Жт, р. Тетерів, Терсянка Зп, Корначівка Хм, – але також р. Киянка Кв / Киянці См, Остап'є Тр / Остапці Пл та інші топоніми. Вірогідні прототипи цих назв – імена міст Єгипту Κάνωπος Каноп, Nαύ·κρατις Наукратіс = ар. ال نكرش Ель-Нікраш, Бусирис, Бут, Сингор, ар. تترو Тетеру в оазі Сіва, Терсо, – також Карнак 'найбільший у Єгипті храмовий комплекс у Фівах', ̕Ωκεάνη Океане 'давня назва р. Нілу' (у Діодора Сицилійського), Ἄσταπος Астапос 'р. Блакитний Ніл'. Так виявилося, що шлях до Нілу (чи з Нілу?) для наддніпрянців був звичним.
Своєрідний "ономастичний канал", прокладений від імен античних міст Єгипту до їхніх реплік – імен селищ в Україні, прискорив приплив до студій (через районні топонімічні контексти в Україні) сусідніх потоків реплік елліністичної лексики – передусім грецької. Дотепер в Україні засвідчено кількасот груп топооснов від 144 грецьких лексичних прототипів. Майже кожна назва-кандидат на можливу грецьку етимологію була помічена у прямому або районному контекстіVlnu_fil_2013_59_6-pdf з уже згаданими репліками назв міст Єгипту, тобто в місцях раніше виявлених середземноморських контактів. Семантичне поле навколо репліки єгипетського топоніма оживляє призабуті фонетико-семантичні зв'язки з сусідніми репліками і полегшує їх упізнання.
Стислий коментар до помічених грецьких зв'язків склав найбільший у книзі нарис VI "Античність на в'язаних човнах". Грецького походження виявилися й форманти -ойк-/-ейк-/-айк- та -уват-/-юват- (Лобойківка, Шумейки, Шарайки, Галайки; Грякувате, Парнювате; пор. οἶκος ойкос 'дім', ἄ·βατος аватос 'непрохідний'). До цього ж нарису увійшли й перші ознаки сирійської присутності: так, коптське слово саракот означає мандрівного ченця яковитської церкви (пор. Сорокотяги Кв, Сорокотичі). З сирійської мовної форми й значень прототипів видно і знайомство праукраїнців з Пешіттою (сирійським перекладом Святого Письма), і заняття сирійців-саракотів сторонніми справами, як-от торгівлею, – за що їм справді докоряли сучасники. Тут же, у нарисі VI наведено фонетично доказові прототипи з мови пехлеві (середньоперської), конкретні прояви якої у топонімії Україні дотепер теж не були відомі: Добростани Лв; Денихівка Кв / Дейне•ки Пл; також Тараски Вн / Тараща Кв, Чк і 82 Тарасівки.
Поблизу немісцевих елліністичних осередків стали помітніші іранські етномові Степу, – поширені тут одвічно і власне тому досі невловимі: пор. прототипи щойно наведених назв пехл. дабирстан 'школа' (!) – новоперс. دبيرستان дабірестан, сир. ܕܝܢܝܓ деніґ з пехл. дēнīґ (новоперс. ديني діні) 'святобливий' (прибічник чи противник Заратустри?), тарсаґ, новоперс. ترسا тарсā (від tars 'острах, пошана') 'християнин'. З теперішніх студій також випливає, що словникові запозичення з пехлевійської до української – це не лише волос і ворс (wls, wars 'волосся'), грива і гривня (griwa 'шия'), але й дитяча настрашка См киця-баба (kit, qyd-yk 'чаклун'), і Телесик (tlsk 'християнин', або tlsks 'слухяний'), і печеніг, і приспа, призьба (pešenig 'перший, шляхетний', prysp 'стіна' – всупереч ЕСУМ, IV, 364; 570, 577), і конюш·ина (калька asp·ast) та ін. Натомість ганьба, ганити, лилик-нічка мали прийти з сирійської мови (пор. арамеїзми у пехлеві GANNĀBĀ 'злодій', GANYĀ 'сором, безчестя', LYLYH 'ніч'Nyberg 2, p. 3; Оранский, 175).
Репліки коптських прототипів знайдені біля тих самих реплік імен міст античного Єгипту, де раніше були помічені топоніми з грецькими, сирійськими й пехлевійськими основами. Однак для того, щоб це сталося, автор мав бути готовим їх зустріти: знати про одночасність існування цих мов, володіти їхнім основним лексичним фондом тощо. Важливим є висновок про те, що люди з елліністичного Півдня бували в одних місцях Наддніпрянщини частіше від інших: р. Гопчиця Вн / Хоптинці Хм, Мариця См, Леляки Вн, Кв, Пл, Чг, Щирець Лв, Жабокрути Лв, Леваневське Пл, Калуш ІФ, Ривинці, Шишаки Пл, Горошки Жт, Кулажинці Кв, Пл, Бучач Тр, Воропаї Кв, Атаки Чв, Сорокотичі Чг, Хотимир ІФ, Бершадь Вн / Гаражівка Хк, Отрохи Чг, Шупики Кв та ін. Прототипи: копт. Гюптіос 'Єгипет, Ніл', ар. قوبط Коубт 'Єгипет', Марис 'Верхній Єгипет' (ма 'земля' + рис 'південь'), леле 'мандрувати', шчир 'плисти (морем чи річкою), плавба', ⲭⲉⲉⲃⲉ джаб, джеебе 'прибульці' + окрут 'корабель', леван = гр. κάλως 'буксирний канат', ріви 'пояс з буксирним канатом до кораблів', копт. шиш, шоош 'сучити (мотузок)', гоорш 'to run (ship) aground' (витягати корабель на берег), куладжи 'риба', бетс, боотс 'війна', уорп 'посилати', ат·тако 'незнищимий', сара-коті 'мандрівний чернець', ката·мерос 'проповідь у коптській церкві'Bohairic-English Dictionary, 45 (www.suscopts.org/deacons/coptic/coptdict.pdf) (так вона зветься й дотепер – і тільки тут; з гр. κατὰ μέρος 'частинами, поодинці'), вершо 'грішник', гарадж 'хмиз', ат·рооуш 'недбалий', шооп 'голитися'.
Коптський пласт розпізнано у топонімії Наддніпрянщини уперше. Його опис дано на 40 сторінках нарису VII "Потаємний коптський світ України". Масштаби явища видно з виявлених дотепер 232 коптських прототипів. Вражає багатство коптських мовних доказів плавби з Єгипту (види кораблів, бурлацька праця на річках, плетіння канатів) – при тому, що в інших топонімах це саме підтверджено по-грецьки. Логічно пов'язані з цим і мовні ознаки присутності коптської церкви (імена святих, катамерос), і обличчя людей з Фаюму, відтворені на обкладинці. Словникові запозичення з коптської до української мови – очіпок, келеп, лохми, лахманина, лелека, шаніжка тощо (пор. копт. атшіпі 'бездоганна', келевін 'келеп', лахмі 'клапоть', леле 'мандрувати', шанеш 'годувати').
При аналізі коптських контекстів сталася ще рідкісніша і вкрай важлива подія – виявлення переконливо засвідчених повтореннями давньоєгипетських мовних прототипів топонімів України: Димер Кв / Темрюк Дц, Мишерине Жт / Радомишль Жт / Перемишляни Лв, Пиро·гоща Кв, Шумівці Хм, Набутів Вн / Небитівка Кв (Миронівка), Мрин Чг, Дептівка См, бол. Коквище Вл / Куковичі Чг, Хандабоківка Чг, Мриги Кв, Вихрівка Хм, Дутчаків Чв, р. Псел Пл, Деміївка Кв, Кмитів Яр Кв, р. Немига Вн / р. Немия (Немга) Вн / Ремиги Пл, Ірдинь Чк, оз. Пере·мут Вл, Собич См / -еве См, Тотчине Пл, Тутаки См, Кубер См / Опори Лв / Гопри Хс. Прототипи: дєгипет. Темрі 'Єгипет', аккад. Мишру 'Єгипет', дєгипет. Pȝ-yr-‘ȝ Піра-а 'Ніл', Шумав 'Верхній Єгипет', Нбут 'Егейські острови', мрин 'сирійський воїн', дпт 'корабель', какав 'морський корабель', хнті 'плисти проти течії' + копт. бок 'слуга', мрі 'to run (ship) aground' (витягати корабель на берег), вхрит 'верф', ддкв 'канал', п·ші 'озеро', дмі 'місто, квартал', кмит 'дьоготь, смола', нмг / копт. ремге, лемге 'вільний', ірт 'око Гора', пер- 'храм, дім' + Мут 'матір богів', сбк 'Собек', дхуті 'Тот', хпрр 'скарабей'Див. Ancient_Egypt_Dictionary.pdf (є і Шкурупії, -вка Пл < σκαραβαίος). В самих значеннях прототипів топонімів є відповідь на питання про причину інтересу єгиптян до наших країв: передусім їх цікавили смола, мед і дьоготь як натуральні консерванти для мумій.
Досі розпізнано десятки топооснов від 47 давньоєгипетських прототипів. Етапи цієї лінії тривалих студій висвітлені у завершальному 70-сторінковому нарисі VIII "Догрецький Єгипет у догрецькій Україні". Виявлені ознаки контактів з Давнім Єгиптом не обмежуються топонімією України: вони знайдені у Чехії, Польщі, Росії. Кілька ойконімів-реплік єгипетських прототипів опинилися навіть на Північному полярному колі: це дер. Марицы і Фион на р. Печора (пор. копт. Марис 'Верхній Єгипет', Фіом 'Середземне море'), дер. Тетрина на Кольському п-ові (ар. تترو Тетеру в оазі Сіва). Доводжуваний самими цими фактами слід історичної присутності в тих місцях людей з Давнього Єгипту пояснений у книзі важливістю астрономічних спостережень у житті й віруваннях давніх єгиптян. Очевидними є середземноморські риси фенотипу частини українців на прізвище Коков-енко (з Сіверщини), Коковчук та російських поморів на прізвище Коковин, Коковкин (пор. дав.-єгип. какав 'морський корабель').