Населення Шпіцбергену. Чисельність населення архіпелагу 2014 року становила 1,9 тис. осіб (232-ге місце у світі). Чисельність населення архіпелагу відносно стабільна із незначним трендом до збільшення, природний приріст — -0,03 % (201-ше місце у світі) .

Природний рух

Відтворення Природний приріст населення в країні 2014 року був негативним і становив -0,03 % (депопуляція) (201-ше місце у світі). Дані про очікувану середню тривалість життя 2015 року відсутні.

Вікова структура

Міграції На архіпелазі діє повністю безвізовий режим, тобто мають право проживати і працювати представники всіх націй, які підписали Шпіцбергенський трактат 1920 року. З практичної точки зору, незважаючи на відсутність імміграційного і митного контролю, суворий клімат і висока вартість життя ефективно обмежують трудову міграцію працівниками сфери обслуговування та туристичної галузі. Після розпаду СРСР кілька колишніх співробітників Арктиквугілля переїхало на постійне проживання в Лонг'їр, у той час як чисельність населення російських шахтарських селищ продовжувала скорочуватися пропорційно падінню видобутку вугілля.

Розселення Густота населення країни 2015 року становила 0,04 особи/км² (241-ше місце у світі). Нечисленне населення архіпелагу розміщується в південній частині Ісфйорду.

Лонг'їр — найбільше поселення (близько 2 тис. жителів, більшість з яких норвежці), слугує адміністративним центром архіпелагу. Свеагрува (90 осіб, з робочими з Лонгйіра більше 300) — норвезьке шахтарське селище, порт. Ню-Олесунн (близько 30 осіб, влітку більше 100) — норвезький міжнародний дослідницький центр, порт. Баренцбург (470 осіб), Грумант і Піраміда (законсервовані) — російські шахтарські селища. Колесбухта — законсервований радянський порт, що сполучався залізницею (зруйнована, тунель засипано) з Грумантом. Хорнсунн (10 осіб) — польська дослідницька станція.

Расово-етнічний склад

Головні етноси країни: норвежці — 55,4 %, росіяни й українці — 44,3 %, інші — 0,3 % населення (оціночні дані за 1998 рік).

+ Динаміка змін етнічної картини архіпелагу з 1990 по 2012 роки Рік Загалом Норвежці Росіяни, українці Поляки Рік Загалом Норвежці Росіяни, українці Поляки 19903 5441 1252 40712 20002 3761 4758938 19913 4051 1352 26010 20012 6161 7049039 19923 3091 1482 15110 20022 5291 5709509 19933 0171 0501 9589 20032 4891 5629189 19942 9771 0971 87010 20042 3751 5817868 19952 9061 2181 6799 20052 4001 6457478 19962 8441 2301 60410 20062 2661 64553510 19972 8271 3351 48210 20072 3381 7815507 19982 5961 4381 1499 20082 4491 8216208 19992 4231 4769398 20092 5652 08547010

Дані приведено на основі перепису населення норвезьких селищ Лонг'їр і Ню-Олесунн, російського селища Баренцбург, а також персоналу польської дослідницької станції Хорнсунн. Враховано 293 норвежців, які не проживають постійно на архіпелазі.

Українська діаспора

Мови

Офіційні мови: норвезька, російська. Норвезька мова використовується як основна мова архіпелагу, нею розмовляє більшість населення селищ Лонгїр, Ню-Олесунн і Свеагрув. Норвезькою виходить щотижнева газета «Свальбардпостен» (). Російською мовою розмовляють жителі російського селища Баренцбург, а також деякі жителі селищ Лонгїр, Ню-Олесунн і Свеагрува. До 1961 року російською розмовляли також жителі селища Грумант, і до 2000 року — жителі селища Піраміда. Українською мовою володіє частина жителів селищ Баренцбург і Лонгїр, етнічних українців, здебільшого шахтарів з Донбасу.

На архіпелазі також використовуються інші мови в побуті наукових закладів і полярних станцій. Польською мовою розмовляють вчені на польській дослідницької станції Хорнсунн. Китайською вчені китайської дослідницької станції Хуанхе. Голландською мовою у минулому розмовляли жителі селища Смеренбург (1660-ті) і Ітре Норскойя (XIX століття), а також в деяких інших селищах китобоїв. У XXI столітті нею розмовляють деякі жителі селища Ню-Олесунн. Данською мовою розмовляли жителі селища Смеренбург у періоди 1619—1623 і 1625—1631 років, а також селища Коббефьорд у період 1631—1658 років. Англійська мова типова для міжетнічного спілкування на науково-дослідних станціях, нею розмовляли жителі селищ китобоїв, заснованих у період з 1611 по 1670 роки. Французькою розмовляли жителі селища китобоїв Гамбургбухт, що діяло в період з 1633 по 1638 роки; тепер нею розмовляють деякі жителі селища Ню-Олесунн. Шведською мовою розмовляли жителі селища Піраміда в 1910-х роках, поки воно не перейшло до СРСР. Деякі жителі селища Ню-Олесунн розмовляють також німецькою, італійською, японською та корейською мовами.

Русенорськ Русенорськ — піджин на основі російської та норвезької мов, що виник і використовувався впродовж XVII—XIX століть як спосіб спілкування поморських і норвезьких торговців. Потреба в мові зникла разом із закінченням вільного пересування між обома країнами після жовтневої революції 1917 року. Остання торгова угода була укладена 1923 року.

Релігії Більшість населення архіпелагу відносить себе до протестантської Норвезької церкви (). Католики на архіпелазі відносять себе до римсько-католицької єпархії Осло ().

Освіта

На архіпелазі діє власний державний вищий навчальний заклад Університетський центр на Свальбарді () для підготовки фахівців у галузі арктичних досліджень. Цей центр є підрозділом Університету Арктики.

Охорона здоров'я

Дані про смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, відсутні.

Захворювання

Санітарія

Соціально-економічне положення Дані про безробіття і розподіл доходів домогосподарств на архіпелазі відсутні.

Трудові ресурси Загальні трудові ресурси 2013 року становили 1,59 тис. осіб (229-те місце у світі).

Кримінал

Гендерний стан Дані про статеве співвідношення населення архіпелагу відсутні.

Демографічні дослідження

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ Норвегії: .

Переписи

Див. також Населення Землі Населення Європи Населення Норвегії

Примітки

Література

Українською

Російською

Посилання

 — демографічні показники населення світу.  — медико-статистичні показники Норвегії.  — статистичні дані про стан і положення дітей Норвегії.  — статистично-економічні показники Норвегії.  — економіко-статистичні показники Норвегії від Міжнародної організації праці.  — сторінка локального відділення Програми розвитку ООН.  — Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).  — оцінки населення світу.