Еконо́міка Япо́нії — одна з найрозвиненіших економік світу. За розміром ВВП і обсягом промислового виробництва Японія займає 4-е місце серед країн світу після США, КНР і Німеччини (за даними 2024 року). Вона випереджає інші азійські держави за рівнем розвитку промисловості, основні галузі якої: чорна та кольорова металургія, силове електричне обладнання, суднобудівна та автомобільна промисловість, електронне та електрокомунікаційне обладнання, приладобудування, нафтохімічна, харчова, текстильна та легка промисловість.
Наприкінці XX ст. в Японії стрімко зростали інвалютні резерви. Урядом була запроваджена система заходів щодо лібералізації вивозу японських капіталів закордон. Нині вона є найпотужнішим банківським центром і міжнародним кредитором. Її частка у міжнародних позиках зросла з 5 % у 1980 р. до 20,6 % у 1990 р. Експорт капіталу є головною формою зовнішньоекономічної діяльності. Найбільше японських капіталів працює у США (42,2 %), країнах Азії (24,2 %), Західної Європи (15,3 %), Латинської Америки (9,3 %)
Історія
Домодерна Японія Японсько-мінська торгівля Торгівля з південними варварами
Японська імперія
Повоєнна Японія
У 1939, на початок Другої світової війни, японська текстильна продукція домінувала на світовому ринку, а металургія, машинобудування, зокрема транспортне, хімічна промисловість і інші мали високий рівень розвитку. Під час Другої світової війни була знищена значна частина японського економічного потенціалу. Основи для подальшого енергійного підйому і структурних перетворень в господарстві були закладені внаслідок перегляду урядової політики щодо науки і техніки, організації підготовки висококваліфікованих робочих кадрів, а також завдяки використанню досвіду промислового будівництва, накопиченого до і під час війни. У післявоєнні десятиріччя, принаймні до 1973, темпи економічного зростання були надзвичайно високими: в середньому близько 10 % на рік в 1955—1973. До кінця 1973 траплялися окремі короткочасні спади до 4-6 %. У подальші роки, внаслідок різкого стрибка цін на імпортовану нафту, середньорічні темпи зростання виробництва знизилися приблизно до 4,3 %. У 1977—1987 вони становили 4,2 %. Кардинально змінилася структура національного прибутку. Якщо в сільському господарстві, рибальстві і лісовому господарстві в 1955 було створено 23 % національного прибутку, то в 1965 — 11 %, в 1995 лише 2,1 %. В той же час, гірничодобувна, обробна промисловість і будівництво, які в 1955 давали 29 % національного прибутку, в 1995 становили близько 40,7 %. Частка сфери послуг, що включає транспорт, торгівлю, фінанси і адміністративну діяльність, становила 48 % в 1955 і 58 % в 1995. У 1996 трудові ресурси оцінювалися в 67,11 млн чоловік, з яких 32,7 % були зайняті в промисловості, 26,5 — в торгівлі і банківській діяльності, 24,6 — в сфері послуг і 5,5 % — в сільському господарстві і рибальстві. Поширений довічний найм робітників і службовців, за яким працюють близько 25 % зайнятих в обробній промисловості.
У 1980-х роках в країні відбулося згортання енергоємних і матеріалоємних виробництв в рамках структурної перебудови промисловості з метою зниження її залежності від імпорту сировини і палива. Своєрідна риса японської економіки — поєднання великих концернів з великим числом дрібних підприємств. Гігантські монополії (в тому числі «Mitsubishi», «Mitsui», «Sumitomo», «Fuji», «Sanwa» та інші) контролюють майже всі галузі економіки.
У країні тривалий час існувала «система довічного найму», коли працівнику не можна було переходити з однієї фірми в іншу. Якщо він наважувався це зробити, то його вважали зрадником і ставилися до нього зневажливо.
Сьогодні сільське господарство становить 1.3 % від всього ВНП в сферах економіки.
Загальна характеристика Японія - одна з найбільших та найрозвиненіших економік світу. Вона має добре освічену та працьовиту робочу силу, а його велике та багате населення робить його одним із найбільших споживчих ринків у світі. Економіка Японії була другою за величиною у світі (після США) з 1968 по 2010 рік, коли її випередив КНР. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2016 році оцінювався у 4,7 трильйона доларів США, а його населення у 126,9 мільйона осіб має високий рівень життя, а ВВП на душу населення у 2015 році становив трохи менше ніж 40 000 доларів США.
Завдяки феноменальному економічному відродженню з попелу Другої світової війни Японія стала однією з перших азійський країн, яка піднялася по ланцюжку створення вартості від дешевого текстилю до передового виробництва та послуг, які нині становлять більшу частину ВВП та зайнятості Японії. Первинні галузі, включаючи сільське господарство, становлять лише 1 відсоток ВВП.
З 1960-х по 1980-ті роки Японія досягла одного з найвищих темпів економічного зростання у світі. Цьому зростанню сприяли:
1. Високі темпи інвестицій у виробничі установки та обладнання
2. Застосування ефективних промислових технологій.
3. Високий рівень освіти
4. Хороші відносини між працею та менеджментом
5. Швидкий доступ до провідних технологій та значні інвестиції в дослідження та розробки.
6. Все відкритіша світова торгова структура
7. Великий внутрішній ринок вимогливих споживачів, який дав японським підприємствам перевагу у масштабах своєї діяльності.
Виробництво було найпомітнішою і всесвітньо відомою рисою економічного зростання Японії. Сьогодні Японія є світовим лідером у виробництві електроприладів та електроніки, автомобілів, суден, верстатів, оптичного та прецизійного обладнання, машин та хімікатів. Проте в останні роки Японія поступилася деякими економічними перевагами в обробній промисловості КНР, Республіці Корея та іншим країнам з виробничою економікою.
Японські фірми певною мірою протидіяли цій тенденції, перевівши виробництво країни з низькими витратами. Сектор послуг Японії, включаючи фінансові послуги, нині відіграє значно помітнішу роль економіки, становлячи близько 75 відсотків ВВП. Токійська фондова біржа - один із провідних світових фінансових центрів.
Міжнародна торгівля робить значний внесок у японську економіку, експорт становить приблизно 16 відсотків ВВП. Основні статті експорту включають автомобілі, обладнання та промислові товари. У 2015–2016 роках основними країнами призначення експорту з Японії були США (20,2 відсотка), КНР (17,5 відсотків) та Республіка Корея (7 відсотків). Попри ослаблення єни внаслідок стимулюючих економічних ініціатив, зростання експорту залишається млявим.
У Японії мало природних ресурсів і її сільськогосподарський сектор залишається під надійним захистом. Основні статті імпорту Японії – мінеральне паливо, обладнання та харчові продукти. 2015 року провідними постачальниками цих товарів були КНР (25,6%), США (10,9%) та Австралія (5,6%). Останні тенденції в японській торгівлі та іноземних інвестиціях відобразили набагато активнішу взаємодію з КНР, який у 2008 році обігнав США як найбільшого торгового партнера Японії.
Недавні економічні реформи та лібералізація торгівлі, спрямовані на те, щоб зробити економіку відкритішою та гнучкішою, будуть важливими для того, щоб допомогти Японії впоратися з її проблемами. Після своєї перемоги на виборах у грудні 2012 року прем'єр-міністр Японії Сіндзо Абе дотримувався реформістської програми, яка отримала назву «абеноміка», здійснюючи фіскальну та грошово-кредитну експансію, а також елементи структурної реформи, які могли б лібералізувати японську економіку.
Швидке старіння населення Японії має призвести до скорочення чисельності робочої сили та податкових надходжень, одночасно висуваючи підвищені вимоги до витрат на охорону здоров'я та соціальне забезпечення. Реформи ринку праці, створені задля розширення участі, входять у число заходів, що використовуються протидії цієї тенденції. 2013 року в Японії спостерігалося різке зростання темпів зростання на основі програми економічного відродження прем'єр-міністра Японії Сіндзо Абе «Три стріли», яка передбачає пом'якшення грошово-кредитної політики, «гнучку» фіскальну політику та структурну реформу.
Первинний сектор
Сільське господарство
Особливості
Сільськогосподарські угіддя Японії складають близько 13 % її території. Більше половини цих угідь — заливні поля, які використовуються для рисівництва. В середньому, одне фермерське господарство володіє 1,8 га ріллі. Для Хоккайдо цей показник становить 18 га, а для решти 46 префектур — 1,3 га. Японії притаманне інтенсивне сільське господарство, оскільки сільськогосподарські угіддя переважно малі. Вони обробляються багатьма фермерами, як правило без застосування великої сільськогосподарської техніки, з використанням природних або хімічних добрив. Оскільки в країні бракує рівнинної землі, багато угідь розташовані на терасах на схилах гір, що також ускладнює використання техніки.
З кінця 20 століття для Японії характерне швидке скорочення орних площ, особливо заливних полів. Причинами скорочення називають перехід японців від традиційного до західного способу життя — зменшення споживання рису і збільшення споживання пшеничних виробів, м'яса, молочних продуктів тощо. Іншою причиною скорочення орних земель є урбанізація, а також розвиток підприємств вторинного і третинного секторів економіки. Колишні сільськогосподарські угіддя відводяться під будівництво житлових приміщень, заводів, офісів або доріг.
Орні землі в префектурахОрні землі на Хоккайдо
За чинним японським законодавством від 1990 року усе населення країни, що зайняте у сільському господарстві називається фермерами. Вони поділяються на дві категорії: ті, хто вирощують продукцію для власних потреб, і ті, хто вирощує продукцію на продаж. Перші називаються простими фермерами自給的農家, а другі — фермерами-торговцями販売農家. Останні, за законом, повинні мати орні землі площею більше 30 арів, щорічний дохід з яких перевищує 500 тисяч єн.
Фермери-торговці також поділяються на три типи: професіоналів主業農家, напівпрофесіоналів準主業農家 і любителів副業的農家. До першого і другого типу належать особи, які є молодшим 65 років і займаються сільськогосподарськими роботами більше 60 днів на рік. Річний дохід професіоналів переважно формується за рахунок збуту сільськогосподарської продукції. Напівпрофесіонали заробляють на сільському господарстві лише частково. Любителі є старшими 65 років; для них вирощування продукції джерелом додаткового заробітку або хобі. Станом на кінець 20 — початок 21 століття більше половини японських фермерів належать до третього типу і є, переважно, особами похилого віку.
К-сть фермерських господарствК-сть фермерів
Рисівництво
Основною галуззю сільського господарства Японії є рисівництво. Близько половини усієї орної землі країни, призначена для вирощування рослин, відведена під рис.
У 1960-х роках, під час японського економічного дива, населення Японії і його прибутки зросли, що викликало ріст попиту на рис. В цю добу японське рисівництво досягло свого апогею. Однак через надмірні надлишки вирощеної продукції фермери були змушені в 1970 році розпочати скорочувати посівні площі. На заливних рисових полях було запроваджено систему сівозміни. Одночасно було вдосконалено техніку вирощування рису, яка дозволяла отримувати високі врожаї з невеликих полів. Втім активне скорочення угідь, що збіглося зі скороченням кількості населення, зайнятого в сільському господарстві, спричинило дефіцит рису, який виник після 1997 року. На початку 21 століття прибутки від вирощування рису становили 23 % від валової продукції сільського господарства Японії.
Рибальство