Танже́р (, ) — місто і важливий порт на північному заході Марокко. На узбережжі Магрібу біля західного входу в Гібралтарську протоку, де Середземне море стикається з Атлантичним океаном біля мису Спартель. Адміністративний центр провінції Танжер — Тетуан — Ель-Хосейма. Згідно з переписом населення 2008 року в місті проживає 907 тис. мешканців. Багато цивілізацій та культур вплинули на історію Танжеру, починаючи з X століття до н. е.. За цей час воно було стратегічним берберським містом, а потім фінікійським торговим центром до початку незалежності приблизно в 1950-х роках. Танжер був місцем зустрічі багатьох культур. У 1923 р. іноземні колоніальні держави надали йому і воно стало місцем для багатьох європейських та американських дипломатів, шпигунів, письменників та бізнесменів.
Залізницею Танжер сполучений з містами Фес, Марракеш, Касабланка, Рабат, Уджда. Поблизу Танжера — аеропорт міжнародного значення.
Місто швидко розвивається та модернізується. Розміщені вздовж затоки Центр міста Танжер, термінал аеропорту та футбольний стадіон є осередками сучасного ділового району, де реалізуються численні туристичні проєкти.
Економіка Танжера має великий прибуток від порту Танжер-Мед.
Назва Тінгіс (), або Colonia Julia Tingi) — римська назва. Танжа (, Tanjah; , Tanja)
Історія Заснований в кінці 2-го тисячоліття до н. е. фінікійськими колоністами.
З I ст до н. е. — під владою Риму.
У V ст. завойований вандалами, в VI ст. — Візантією, на початку VIII ст. — арабами.
1437 року португальські війська Енріке Мореплавця вперше намагалися здобути Танжер. Їх розгромив марокканський візир Абу Захарія Яхья аль-Ваттасі.
У 1471 році місто захопила Португалія.
У 1580—1643 роках під номінальною владою Іспанії.
У 1661 перейшов до Англії (як посаг португальської інфанти Катерини, що стала дружиною англійського короля Карла II).
У 1684 возз'єднаний з Марокко і став однією із столиць Марокканської держави.
У 1912 в результаті розділу Марокко Танжер з прилеглою територією (близько 380 км²) був виділений як зона зі спеціальним режимом.
У 1923 Франція, Велика Британія та Іспанія підписали конвенцію про статут. Танжер був оголошений міжнародною демілітаризованою нейтральною зоною, що номінально залишалася під суверенітетом марокканського султана, а фактично переходила під владу Міжнародного контрольного комітету і органів міжнародної адміністрації.
У 1940—1945 окупований Іспанією.
Після проголошення незалежності Марокко (1956) возз'єднане — на підставі рішень конференції країн — учасниць угоди про статус Танжера (зокрема Франції, Іспанії, СК, США, Італії і представників Марокко, жовтень 1956) — з 1957 року у складі Марокко.
Економіка Танжер — другий за значенням найважливіший індустріальний центр після Касабланки. Виробництво різноманітне: тканини, хімічна промисловість, металургійна промисловість. Зараз, місто має чотири індустріальні райони, два мають статус безкоштовної економічної зони.
Танжер туристичний центр. Приморський курорт розквітає завдяки іноземним інвестиціям. Бухта, що відмежовує міський центр, тягнеться більш ніж на сім кілометрів. Роки 2007 і 2008 є особливо важливими для міста завдяки завершенню великих проєктів будівництва. Це порт («Медіана Кори») і його індустріальні парки, спортивний стадіон на 45 000 місць, розширений діловий район, і відбудована туристична інфраструктура.
Транспорт Залізничні лінії сполучають залізничну станцію з Рабатом, Касабланкою та Марракешем на півдні, а також з Фесом та Уджею на сході. У листопаді 2018 року відбулося урочисте відкриття першого в Африці швидкісного поїзда, швидкісної залізничної лінії між Танжером і Касабланкою, час в дорозі становить 2 години 10 хвилин. До 2020 року планується вдосконалення залізниці між Касабланкою та Кенітрою, та зменшення часу в дорозі до 1 години 30 хвилин.
Автомагістраль Рабат — Танжер сполучає Танжер з Фесом через Рабат (250 км), а Сеттат через Касабланку (330 км) з портом Танжер-Мед. Міжнародний аеропорт розміщений за 15 км на південний захід від центру міста.
Новим портом Танжер-Мед керує данська фірма A. P. Moller – Maersk Group, що звільнить старий порт для туристичного та рекреаційного розвитку. Міжнародний аеропорт Танжера та залізничний тунель слугуватимуть воротами до Марокканської Рив'єри, прибережної зони між Танжером та Уджою. Традиційно північне узбережжя було сільською твердинею, де можна знайти одні з найкращих пляжів Середземного моря.
Клімат
Персоналії Абу'л-Айш Ахмад (928—959) — 12-й імам і султан держави Ідрісидів у Магрибі в 948—954 роках.
Див. також Європейські анклави в Північній Африці до 1830 Високошвидкісна залізниця Танжер — Касабланка Автомагістраль Рабат — Танжер Танжер (аеропорт) Міжнародна зона Танжер Порт Танжер-Мед
Джерела. Примітки
Література Африка: Энциклопедический словарь. В 2 т. Т. 2. / Гл. ред. А. Г. Громыко. Ред. коллегия: М. В. Васев, А. М. Васильев, Н. И. Гаврилов и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1987. — 671 с. (с. 425—426) Константинов В. Ю. Танжера статус //
Посилання
History of Tangier and The American legation in Tangier The Authorized Paul Bowles Web Site Official site for writer and composer Paul Bowles, who lived 52 years in Tangier. Tangier free zone website Jewish history in Tangier Tanjazz: Tangier's Jazz Festival Entry in Lexicorient Beautiful images of Tangier Tangier at the Magic Morocco The American School of Tangier