Шершені́вка — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Більче-Золотецька сільська громада. Розташоване на річці Серет, на півдні району.

Населення — 689 осіб (2007).

Географія

Село розташоване на відстані 384 км від Києва, 83 км — від обласного центру міста Тернополя та 16 км від міста Борщів.

Історія

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки трипільської, голіградської і давньоруської культур.

Відоме від середини 15 століття, перша згадка про село в документах — 1530 року. Польський шляхтич Миколай Кола за згодою короля Сигізмунда І Старого викупив село Шершенівці в Червоногородському повіті у Яна Сметанки та його родини.Kiryk F. Kola (Koło) Mikołaj h. Junosza (zm. 1532) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków, 1967. — T. ХІІІ/2, zeszyt 57. — S. 286. . Цього ж року село Шершенівка (Syrschenyowcze) згадане серед інших сіл Червоногородського повіту Подільської землі (A.Jablonowski, Zrodla dziejowe, T.19 (8), с.165)

Колись село мало іншу назву і було розташоване на горі Бабиній, біля якої був яр. Та в ті часи нападали на українські багаті землі татари: нищили і палили села, вбивали і кривдили людей. Це село теж було спалене, але мешканці не загинули, а сховалися у ярі. Згодом там і почали будувати свої оселі. Ось так і виникло село. Потім люди почали ділити ниву (землю). І кожен хотів побільше землі- ширшої нивки, від чого і назва — «Ширшанивка», а згодом — Шершенівка. Зараз село це розташоване у ярі між двома горами — Бабиною і Буртною.

З 1854 року до адміністративної реформи 1867 року у складі Тлустенського повіту Чортківського округу.

У 1867—1918 рр. у складі Заліщицького повіту (Австро-Угорщина).

У селі діяли «Просвіта», «Сокіл», «Луг», «Сільський господар» та інші товариства, кооперативи.

6 квітня 1944 року німецько-нацистські війська, відступаючи, спалили більшість будівель.

В 1952 році та 1969 році — у селі великі повені.

З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.

12 вересня 2016 року належить до Більче-Золотецької сільської громади.

До 19 липня 2020 року належало до Борщівського району.

Населення

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким :

Мова У селі поширена південно-наддністрянська говірка, що відносяться до наддністрянського говору, який належить до південно-західного наріччя.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: +МоваВідсоток українська 99,48 % російська 0,39 % молдовська 0,13 %+

Пам'ятки

Є церква Преображення Господнього (1901, мурована), капличка (кін. 18 ст., перебудована 1994).

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1974), насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини.

Римсько-католицька каплиця Будівництво каплиці тривало від 1927 до 1934 року. Богослужіння відбувалися раз на місяць.

У радянський період святиню зачинили. Нині — пустує.

Соціальна сфера

Працюють ЗОШ 1-2 ступ., Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, три торговельні заклади. Виступає футбольний клуб «Нива» в чемпіонаті Борщівського району.

Відомі люди

Народилися художник П. Старух. поетеса О. Бойко-Старух.

Проживали поет, перекладач Я. Кондра. польський філософ, афорист, сатирик Станіслав Єжи Лец Галерея

Примітки

Джерела