Костяшин () — село в Польщі, у гміні Долобичів Грубешівського повіту Люблінського воєводства. Населення — (2011).
Історія Перша письмова згадка походить з 20 січня 1394 року, коли князь Земовит IV подарував село домініканському монастирю в БелзіГрушевський М. Матеріали до історії суспільно-політичних і економічних відносин Західньої України. Серія перша (1361—1530). — Ч. 1—43; ч. 44—80. — Підп. Михайло Грушевський. — «Записки Наукового товариства імені Шевченка». — С. 10-11., якому воно належало аж до XVIII століття.
Понад 100 років Костяшин був прикордонним селом Австро-Угорщини.
У 1867—1939 роках село належало до Сокальського повіту. У 1880 році в селі було 408 мешканців. Місцеві українці воювали у лавах УГА від польської агресії. За переписом 1921 року в селі були 91 будинок і 532 мешканці, з них 448 українців-греко-католиків і 18 євреїв.
1 серпня 1934 року громада села увійшла до складу об'єднаної сільської ґміни Варяж Місто в Сокальському повіті Львівського воєводства.
У 1939 році в селі проживало 630 мешканців, з них 560 українців-греко-католиків, 45 українців-римокатоликів, 15 поляків і 10 євреїв. Село входило до гміни Варенж Място Сокальського повіту Львівського воєводства Польської республіки.
У селі була дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці, збудована 1926 року, дочірня від парафії Ліски Варязького деканату Перемишльської єпархії греко-католицької церкви. Після виселення українців поляки використовували церкву під склад.
27 вересня 1939 року відповідно до Пакту Молотова — Ріббентропа село було зайняте радянськими військами, але Договором про дружбу та кордон між СРСР та Німеччиною Сталін обміняв Закерзоння на Литву і до 12 жовтня радянські війська відійшли за Буг та Солокію та передали територію німцям (включена до Дистрикту Люблін Генеральної губернії). 23 березня 1943 року на село напали поляки і спалили його — уціліли лише 4 хати, церква, школа та панський двір. Після того поляки неодноразово нападали на села і вбивали українців, на їх захист почала ставати новостворена УПА (сотня Ягоди). 21 липня 1944 року село зайняте Червоною армією, а в жовтні — віддане Польщі. Українці у 1946 році були виселені в СРСР (Клубівці, Пшеничники, Марківці, Тисмениця, Нова Липівка, сибірські концтабори) або замордовані поляками при виселенні.
21-25 червня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила з села на приєднані до Польщі північно-західні терени 92 українців. У селі залишилося 4 українців, які також підлягали виселенню.
У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.
Демографія Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
Пам'ятки Дерев'яна каплиця середини XIX століття та руїни церкви. Рештки ранньосередньовічного городища, виявленого у середині XIX століття.
Відомі мешканці В селі народилася Грицишин Ярослава Семенівна ( 1937) — українська вишивальниця, заслужений майстер народної творчості УРСР.
Примітки
Джерела
ПЕРЕСЕЛЕНЦІ (КОСТЯШИНЦІ)