Диск-гольф (також фрісбі-гольф, ) — індивідуальний вид , у якому гравці, змагаючись, намагаються пройти відрізки за найменшу кількість кидків диска (від стартової точки — «ті» до мішені/кошика). Кожен наступний кидок виконують від місця зупинки диска. Диск-гольф парки зазвичай прекрасно вписуються в інфраструктуру міських парків, лісопарків, там де є різноманітний ландшафт, що пропонує природні перешкоди на траєкторії польоту диска. Ці перешкоди є важливою частиною гри. Найбільш активно в диск-гольф грають у Північній Америці і Скандинавських країнах. Диск-гольф, на відміну від класичного гольфу, доступніший і демократичніший вид спорту. Певних вимог до форми одягу немає; для початку гравцеві буде достатньо пари дисків, щоб почати грати. Майже всі дистанції для диск-гольфу — безкоштовні. Також проводяться професійні змагання з призами, зокрема грошовими.
Історія виникнення
Винайдення фрісбі Історія однієї з найбільш знаменитих іграшок XX століття почалася 1871 року, коли Вільям Рассел Фрісбі, керівник пекарні компанії Olds Baking Company в Бриджпорті (штат Коннектикут) викупив підприємство і перейменував його в Frisbie Pie Company. Пироги були обладнані піддонами з фольги, на яких була рельєфно виштампована назва компанії. Набагато пізніше, в 1920-х, студенти Єльського університету, які у великих кількостях споживали пироги пекарень Фрісбі, використовували порожні піддони для розваги, перекидаючи їх один одному по повітрю.
У червні 1947 року американський пілот Кеннет Арнольд заявив, що під час польоту над Каскадними горами бачив кілька дископодібних об'єктів невідомого походження, і з його легкої руки в газетах з'явився новий термін — летюча тарілка (flying saucer). А на початку липня американська преса рознесла по всьому світі справжню сенсацію: у штаті Нью-Мексико зазнав катастрофи інопланетний літальний апарат! Увесь світ обговорював історію, яка міцно закріпила термін «летюча тарілка» в уяві людей. Можливо, саме це і підштовхнуло двох американських пілотів-ветеранів Другої світової — Волтера Моррісона і Воррена Францоні — до винаходу пластикового аналога піддону Frisbie's Pies.
Масове виробництво дисків почалося в 1951 році, але перша версія, попри всі спроби розрекламувати іграшку у зв'язку з інопланетними летючими тарілками, не мала особливого успіху (до того часу Францоні вийшов з партнерства). До середини 1950-х Моррісон значно удосконалив летючий диск, і демонстрації, які проводив винахідник, приваблювали численних глядачів. Багато спостерігачів були впевнені, що тарілка не може літати самостійно, і намагалися розглянути дроти, які нібито тягнулися за нею. Кмітливий Моррісон брав один долар за «невидимий провід», а «чарівний» диск давав безкоштовно. На одній з демонстрацій диск побачили Артур Мелін і Річард Нерр, власники компанії WHAM-O, яка виготовляла іграшки. Вони відразу оцінили потенціал, закладений в простій, але ефектною тарілочці, і незабаром Моррісон продав їм усі права. 1957 року тарілка під назвою Pluto Platter з'явилася на прилавках магазинів. У 1958-му, коли Моррісон отримав патент на свій винахід, виробники вирішили повернутися до історичної назви (змінивши одну літеру, щоб уникнути судових розглядів) — Frisbee.
Походження і рання історія гри Диск-гольф вперше винайдено на початку 1900-х років. Перша гра відбулась 1926 року в Бледворті (Саскачеван, Канада). Рональд Гібсон і група його шкільних приятелів кидали жерстяні кришки в 4-футові круги, намальовані на піщаних залисинах на подвір'ї школи.Pg. 72" A Chain of Events - The Origin and Evolution of Disc Golf" Вони називали цю гру Tin Lid Golf і грали в неї досить регулярно. Однак згодом кожен зайнявся своїми справами і часу на гру вже не було. Лише в 1970-х роках канадці перевинайшли диск-гольф, коли Кен Вестерфілд організував перші відкриті чемпіонати Канади з фрісбі-фристайлу в Торонто.
Початок історії сучасного диск-гольфу припадає на початок 1960-х років, але немає єдиної думки щодо того, кому першому прийшла в голову ця ідея. Відомо, що багато груп людей грали незалежно одна від одної впродовж 1960-х років. Наприклад, студенти Університету Райса в Х'юстоні (Техас) ще 1964 року проводили турніри, на яких в ролі мішеней використовували дерева. На початку 1960-х років гравці в Королівському парку Пендлтона в Аугусті (Джорджія) як мішень використовувати 50-тигалонний бак для сміття. 1968 року підлітки з району вулиць Анакапа і Сола грали у фрісбі-гольф у парку Аламеда в Санта-Барбарі (Каліфорнія). Газебоси, фонтани, освітлювальні ліхтарі і дерева були частиною дистанції. Це відбувалось упродовж кількох років. Із цієї компанії Кліффорд Таун потім утримував національний рекорд з тривалості перебування диска в повітрі.
Ранні піонери спорту Двома ранніми координаторами спорту були Джордж Саппенфілд і Кевін Доннеллі, які незалежно один від одного за підтримки компанії Wham-O змогли поширити його у свої каліфорнійських містах. Доннеллі почав грати у різновид фрісбі-гольфу під назвою вуличний фрісбі-гольф у 1959 році. 1961 року, працюючи керівником з організації відпочинку в місті Ньюпорт-Біч (Каліфорнія), він почав організовувати турніри з фрісбі-гольфу на дев'яти майданчиках, якими завідував. Кульмінацією цього став поністю задокументований міський турнір з фрісбі-гольфу 1965 року, спонсором якого була компанія Wham-O. На ньому мішенями були обручі. Було добре розписано правила, розмір мішеней, пари і призи. Турнір відвідав винахідник фрісбі Волтер Фредерік Моррісон. 1965 року Саппенфілд працював помічником з організації відпочинку під час літніх канікул у коледжі. Він розробив дистанцію, призначену для гри на ній дітей. Коли 1968 року Саппенфілд закінчив коледж, то він став завідувачем парків і організації відпочинку у Рекреаційному і парковому районі Корнехо в місті Таузанд-Оукс (Каліфорнія). Саппенфілд запланував турнір з диск-гольфу як частину рекреаційного проекту і звернувся до компанії Wham-O Manufacturing, щоб ті допомогли організувати змагання. Wham-O забезпечили турнір тарілками для кидання і обручами в ролі мішеней. Однак лише на початку 1970-х років майданчики почали масово з'являтися в різних місцях Середнього Заходу і Східного узбережжя.
Створення сучасної гри "Впертий Ед" Гедрік і Дейв Даніпейс були двома винахідниками і гравцями, які дуже вплинули на теперішніх перебіг гри в диск-гольф. Гедрік ввів першу формальну мішень для диск-гольфу з ланцюгами і кошиком,, а 1983 року Дейв Даніпейс запатентував сучасну форму диска для диск-гольфу зі скошеним краєм, який надає дискові більшої дальності польоту і точності. Дейв був одним із засновників компанії Innova Discs, добре відомого виробника дисків. 1976 року Гедрік заснував DGA - Асоціацію диск-гольфу, потім PDGA - Професійну асоціацію диск-гольфу і RDGA. 1982 року Тед Сметерс взяв на себе керування PDGA, яка тепер стала незалежно встановлювати правила цього спорту.
"Впертий Ед" Гедрік почав думати про цей спорт під час своєї роботи в компанії Wham-O, коли він створив і запатентував сучасний фрісбі. Гедрік розробив і встановив першу стандартизовану дистанцію з мішенями в місці, відомому тоді під назвою Парк дубового гаю в Ла-Каньяда-Флінтридж (Каліфорнія). (Нині парк називається Гагамонгна Вотершед Парк). Ед заснував Міжнародну асоціацію фрісбі (, IFA) і почав встановлювати стандарти для різноманітних видів спорту з використанням фрісбі, зокрема Distance, Flying disc freestyle і Guts.
Гедрік запатентував Disc Pole Hole, першу мішень для диск-гольфу, яка мала ланцюги і кошик на жердині. Він почав був розробляти мішені, тому що був втомлений сперечатися зі своїми друзями, що вважати зарахованим диском. Він заснував Професійну асоціацію диск-гольфу (, PDGA) і Рекреаційну асоціацію диск-гольфу (, RDGA) для змагань і відпочинку відповідно. Гедрік передав контроль і управління PDGA, щоб самому зосередитися на розробці обладнання для цього спорту.
1978 р. США - публікується перше видання правил диск-гольфу
Правила гри
Гравець повинен послідовно пройти дистанцію, яка традиційно складається з 18 відрізків, але досить часто зустрічаються скорочені дистанції - з 9 відрізків, рідше 6, 12, 24 та 27 .
Ті () Початок відрізка («ті») – місце кидка, зазвичай штучний килим-газон або майданчик з бетону, асфальту, гуми, гравію, орієнтований на кошик, оскільки його не завжди видно, і стовпчик з номером і схемою відрізка. PDGA рекомендує розмір «ті» не менш як 1,2 метра 3 метри завдовжки.
Кошик/мішень Кошик на стовпі, іноді з яскравим жовтим ободом зверху, і ланцюгами-вловлювачами під ним. Зверху той самий номер відрізка. Попавши в ланцюги, диск зупиняється і падає в кошик з характерним звуком.
Іноді використовують мішені-об'єкти, які по-особливому дзвенять якщо попасти в них диском. Вони зазвичай коштують дешевше, ніж кошики, однак приносять менше задоволення від гри.
Хід гри Гравці невеликими групами (3-5 осіб) виконують кидки з першої точки «ті», в заданому порядку. Кожен наступний кидок виконують від місця зупинки диска після попереднього кидка. Першим кидок виконує той, чий диск лежить далі від кошика/мішені. Кидки виконують до тих пір, поки диск не потрапить до кошика. Після того, як всі гравці групи завершили відрізок, вони переходять до наступного відрізку, і так до кінця дистанції.
Підрахунок очок Кидки на кожному відрізку складаються, а потім підсумовуються всі кидки з усіх відрізків. Переможцем стає той, хто пройде дистанцію, виконавши найменшу кількість кидків.
Рахунок РахунокНазваОпис -4Кондор (Condor)На чотири кидки менше, ніж пар -3Альбатрос (Albatross)На три кидки менше, ніж пар -2Ігл (Eagle)На два кидки менше, ніж пар -1Берді (Birdie)На один кидок менше, ніж пар0Пар (Par)Кількість кидків, за який гравець повинен пройти відрізок за регламентом +1Богі (Bogey)На один кидок більше, ніж пар +2Подвійний богі (Double bogey)На два кидки більше, ніж пар +3Потрійний богі (Triple bogey)На три кидки більше, ніж пар
Читайте також повні правила диск-гольфу українською мовою.
Диски Виготовлені з м'якого гнучкого пластику. Зазвичай діаметр диска 21 см і вага 150 - 180 г. Форма і вага диска регламентовані PDGA (Професійна асоціація диск-гольфу), в офіційних змаганнях гравець може використовувати лише схвалені PDGA диски. Для диск-гольфу використовується величезна кількість дисків, що розрізняються між собою різними характеристиками польоту. Основні характеристики польоту: швидкість (Speed), планування (Glide), поворот (Turn), спад (Fade). Маючи різні комбінації польотних характеристик, диски утворюють три основні групи: драйвер (для дальніх кидків), мід-ренч (для кидків середньої дальності) і паттер (для потрапляння в кошик). Основні характеристики польоту деякі виробники позначають чотирма цифрами у зазначеному порядку. Зовні диски відрізняються профілем перерізу - наприклад, більш плоске дно і більш гострий край у драйвера.
Також існує міні-диск (маркер). Його використовують гравці для маркування місця зупинки диска. Міні-диск кладуть впритул перед зупиненим диском, по лінії від центру диска до кошика, і кидок виконують від міні-диска.
Траєкторія польоту диска і спеціальні кидки
Фази польоту диска, вибір диска На відміну від гольфу, гравець у диск-гольф має більше можливостей вибрати траєкторію польоту і спосіб кидка. Ми будемо розглядати диски для дальніх кидків (драйвер), оскільки в них найбільш виражені дві фази польоту. Також ми будемо використовувати в описі кидок бекхенд правою рукою. Якщо ви лівша, або кидаєте форхенд, вам потрібно дзеркально відобразити те, про що піде мова нижче.
1) Високошвидкісна перша частина польоту (сильне обертання) За замовчуванням усі диски при високій початковій швидкості і швидкості обертання будуть прагнути праворуч, це називається поворот (Turn) При цьому, якщо параметр швидкості диска високий (11-13), то новачкові не вистачить сил, щоб диск пішов праворуч. (нижча підйомна сила завдяки більш плоскому профілю) Параметр Терн у диска тим сильніший, чим більше від'ємне число зазначено на ньому.