Дерусифікація, або демосковізація (іноді деросіянізація) — процес чи державна політика у різних державах чи певних їхніх частинах, спрямовані на відновлення автохтонними народами (переважно титульною нацією) ознак національної ідентичності: мови, культури, історичної пам'яті, втрачених унаслідок русифікації (змосковщення).

Після розпаду Російської імперії Уперше дерусифікація проявилася в нових незалежних державах, що утворилися після розпаду Російської імперії в 1917 році, таких як Польща, Фінляндія, Грузія, Естонія, Латвія, Литва, Україна. У цьому випадку вона часто являла собою дискримінацію російської мови як реакцію підкорених у минулому народів на період інтенсивної (часом, насильницької) русифікації.

Карс

Після Московського договору Росія була змушена вийти з окупованого Карса і залишити місто Туреччині. За переписом 1897 року 7,7% Карса становили росіяни. Через міграцію ця кількість була знижена до нуля.

У СРСР

У перші роки радянської влади в багатьох національно-автономних утвореннях СРСР був запущений механізм коренізації, який був покликаний захищати особливі інтереси титульних націй. Тому, незважаючи на просування російської мови як засобу міжнаціонального спілкування, почався демографічний занепад російського населення в більшості національних автономій при паралельному зростанні різних національних діаспор на території самої Росії.

Так, в умовах демографічного вибуху в азійських національних республіках СРСР, почалося активне витіснення росіян з усіх сфер освіти і прикладання праці (за винятком складніших технічних професій) навіть у тих регіонах, де вони становили абсолютну більшість населення, наприклад, у містах Бішкек і Алма-Ата. Зростання внутрішньо республіканської міграції приводило також до посилення конкуренції за землю і житло. У цих умовах з кінця 1960-х російське населення в основному почало поступовий процес репатріації на територію РРФСР.

Доктор історичних наук, професор Юрій Шаповал наполягає, що існування Української РСР, політика "коренізації", а значить і українізації, з'явилися завдяки існуванню Української Народної Республіки, яку окупували більшовики.

"Українізація - вимушений крок, вони без цього могли програти. Більшовицька партія була малопопулярна на окраїнах імперії. В Україні вона масовою не була. Коли запровадили коренізацію в 1923 році, це був крок, щоб вижити режиму", - вважає Шаповал. Він пояснює, що за рахунок місцевих кадрів більшовики "вкорінювались" на окраїнах, а для цього треба було дати пряник.

"Але всіх адептів та речників українізації врешті знищили. Але ця кон'юнктурна політика принесла позитив - культурний сплеск, який потім назвуть українським розстріляним відродженням", - додає історик. А для селян, як нагадує Шаповал, все це врешті закінчилось Голодомором.

Епоха Холодної війни Румунія У Румунії в 1960-х роках політичний розрив з Радянським Союзом призвів до ліквідації російського культурного впливу в Румунії. З Бухарестського аеропорту зняли російські вивіски, російські назви вулиць змінили на румунські, російські книгарні закрили, радянські п’єси, фільми та радіопередачі стали рідкістю. Російська мова більше не є обов’язковим предметом у школах, її замінили англійська та французька. Також було закрито Інститут російської мови імені Горького.

Після Румунської революції 1989 року, яка призвела до розпаду Комуністичної партії Румунії, новий демократичний уряд Румунії ще більше насторожено ставився до Росії. Особливо після приєднання до НАТО та Європейського Союзу, уряд Румунії часто брав участь у навчаннях на Чорному морі під керівництвом американські військові Його метою була відповідь російським військовим Провокаційна поведінка в Чорному морі. Після того, як Росія вторглася в Україну, уряд Румунії прийняв велику кількість українських біженців і наклав санкції на президента Росії Володимира Путіна та інших лідерів і російські компанії.

Китай

Після конфлікту між Китаєм і Радянським Союзом Міністерство внутрішніх справ Китайської Народної Республіки та Державне управління геодезії та картографії видали документ у 1963 році «Повідомлення про запит на розслідування та дослідження проблем з російськими географічними назвами та пропозицію Рішення», вимагаючи від провінції Хейлунцзян очистити російські географічні назви в межах своєї юрисдикції. Згодом Департамент цивільних справ провінції Хейлунцзян провів статистику та визначив 20 російських назв місць, які використовувалися в минулому, але тепер мають китайські назви (переважно вулиці в Харбіні та острови в Хейлунцзяні), і 9 назв без китайських назв. Письмовий звіт був надісланий до Пекіна 27 грудня 1963 р., який містив рекомендації щодо перейменування російських топонімів, а також примітку про те, що деякі топоніми потребують додаткового вивчення. 26 грудня 1964 року Державна Рада Китайської Народної Республіки схвалила пропозицію влади провінції Хейлунцзян на прохання Міністерства внутрішніх справ.

Після розпаду СРСР У більшості середньоазійських і закавказьких республік колишнього СРСР частка і чисельність російського населення впали особливо швидко через масову еміграцію, природні збитки, а також тривалий демографічний вибух серед автохтонних народів, які почали активно збільшувати свою присутність в Росії як трудові мігранти.

Так, в Таджикистані за перші десять років незалежності чисельність росіян скоротилася з 400 до 60 тис.http://tsgi.rtsu-slavist.tj/index-11.html У 2010 російська мова в республіці була позбавлена статусу мови міжнаціонального спілкування. Триває стрімка дерусифікація багатьох інших міст і регіонів Казахстану та країн Середньої Азії.

Приміром, частка російського населення в Астані в період між 1989—2009 впала з 54,5 % до 24,9 %; в Алмати з 59,1 % до 33,2 %; в Бішкеку з 55,8 % до 26,1 %.

Після розпаду СРСР від кирилиці також відмовились Молдова, Азербайджан, Узбекистан, Туркменістан та Казахстан.

Південний Кавказ

Азербайджан Опитування в 2005 і 2006 роках показали, що урядовці не розглядали російську мову як загрозу для азербайджанської мови, яка зростає. Навпаки, російська мова все ще відіграє важливу роль у підтримці міцних економічних і політичних відносин з Росією. Однак, щоб досягти успіху, етнічні росіяни повинні добре володіти азербайджанською мовою.

Однак після того, як Росія вторглася в Україну, азербайджанський уряд дедалі більше відчужувався від російського уряду. Наприклад, він дозволив громадянам Азербайджану їздити в Україну, щоб приєднатися до Вільного міжнародного корпусу для боротьби проти російської армії. Азербайджанський уряд блокував російську авіацію через повітряний простір Азербайджану.

Вірменія Порівняно з сусідньою Грузією, російська має сильні позиції у Вірменії та є мовою вибору для більшості інтелектуалів. Однак на початку 1990-х років після здобуття незалежності Вірменія запровадила політику, яка включала зміну мови навчання в усіх державних школах на вірменську. Російська мова зберігає сильний статус другої мови, нею розмовляє велика вірменська діаспора, яка подорожує до Росії та з Росії, особливо до міста Москва. Російська залишається поширеною другою мовою в персональних вивісках і рекламі, а вірменська ніколи систематично не замінювала попередні вірменські чи російські вивіски, що означає, що багато таких двомовних вивісок залишилося. У 2010 році дерусифікація значно відступила, і Вірменія проголосувала за відновлення російськомовних шкіл.

Грузія Уряд Грузії зобов’язався використовувати лише грузинську мову на більшості офіційних і приватних вивісок, причому англійська є найбільш улюбленою іноземною мовою. Збереглися деякі вивіски, що залишилися з радянських часів у перші роки незалежності, більшість із яких двомовні. Після початку війни в Південній Осетії в 2008 році грузинський уряд прискорив темпи дерусифікації. Особливо після того, як Росія вторглася в Україну, дерусифікація Грузії стала більш значною. Приватні вивіски та рекламні оголошення в районі Самцхе-Джавахеті, населеному переважно вірменами, часто лише російською мовою або російською та грузинською мовами. У Борчалинському районі, де більшість складають азербайджанці, вивіски та реклама, як правило, тільки російською, або одночасно грузинською та російською. Дерусифікація ще не почалася в Абхазії та Південній Осетії, які знаходяться поза контролем грузинського уряду.

Країни Балтії

Естонія і Латвія Естонія та Латвія вже почали інтенсивну дерусифікацію в останні роки Радянського Союзу. Наприклад, у 1988 році Латвійська Радянська Соціалістична Республіка проголосила латиську мову єдиною офіційною мовою радянської Латвії.Decision on status of the Latvian language (Supreme Council of Latvian SSR, 06.10.1988.)

Хоча в Латвії (на 2011 рік етнічні росіяни становили 26,9% від загальної кількості населення) та Естонії (на 2011 рік етнічні росіяни становили 24,8% від загальної кількості населення) є значні російськомовні меншини, російська мова вважається домінуючою мовою в цих країнах. Вона вважається іноземною мовою.

Таким чином, Європейська хартія регіональних мов або мов меншин Ради Європи не поширюється на російську мову, яка через закони Латвії та Естонії не вважається такою мовою, як офіційно підтримувана латгальська (165 000 носіїв) і лівонські історичні мови меншин і ​​наприклад, китайська (носії не перевищують кількох сотень осіб). Це надає російській мові в обох країнах подібний статус до турецької в Німеччині чи арабської у Франції, але в Естонії та Латвії російська є мовою, яка не має офіційного чи регіонального статусу в жодній державі-члені ЄС. Меншини, наприклад, турки становлять не більше 5% населення Німеччини.

Досі ЄС значною мірою підтримував політику Естонії та Латвії щодо ненадання офіційного статусу російській мові, дійшовши до того, що вибачився перед латвійським урядом за друк російськомовної брошури в 2010 році.

У 2007 році Amnesty International різко розкритикувала, як вона назвала, переслідування російськомовних в Естонії. У 2010 році Естонська мовна інспекція посилила перевірки робочих місць, щоб переконатися, що державні службовці володіють естонською мовою на прийнятному рівні. Сюди входять і перевірки вчителів російськомовних шкіл. Amnesty International постійно критикувала політику Естонії, заявляючи, що «носії неестонської мови, переважно з російськомовної меншини, позбавлені вимог щодо офіційної мови для роботи в деяких приватних галузях промисловості та майже на всіх посадах у державному секторі. Можливості працевлаштування люддей, які не мають доступу до доступного мовного навчання, яке б кваліфікувало їх для працевлаштування.

У лютому 2012 року було винесено на референдум конституційну поправку про «зробити російську мову другою офіційною мовою Латвії». Остаточний підрахунок голосів показав, що 24,9% людей підтримали те, щоб російська мова стала другою офіційною мовою Латвії, і були проти того, щоб російська стала другою офіційною мовою Латвії носії офіційної мови становлять 74,8%.

Росіяни в Естонії та Латвії, які хочуть отримати громадянство, повинні скласти іспит на володіння естонською або латиською мовою. В іншому випадку вони можуть мати лише паспорти іноземців, видані урядом. Права людей, які мають паспорти іноземців в Естонії та Латвії, будуть обмежено змінені.

З 1 жовтня 2022 року всі іспити з водіння для підданих Латвії (громадян та негромадян) проходитимуть лише державною мовою або англійською.У Латвії заборонять складати іспит на водійські права російською мовою

Литва Порівняно з двома іншими балтійськими країнами, російськомовна меншина в Литві невелика (5,0% у 2008 році). Російськомовні можуть стати громадянами, виконавши прості вимоги, склавши іспит на вільне володіння литовською мовою.