Малайзія — південносхідноазійська країна, що знаходиться на південно-східному краї континенту; західна частина займає південь півострова Малакка, східна — північно-західну частину острова Калімантан (Борнео) . Загальна площа країни 329 847 км² (67-ме місце у світі), з яких на суходіл припадає 328 657 км², а на поверхню внутрішніх вод — 1 190 км². Площа країни майже вдвічі менша за площу України.
Етимологія Офіційна назва — Малайзія (). Назва країни походить від тамільських / санскритських слів «мелай» ( ; ) — пагорб і «ур» ( ; ) — міст тобто місто на пагорбі. Назва увійшла в ужиток, коли в III столітті на півострові Малакка об'єдналося кілька індійських королівств. Таким чином, Малайзія, топонім, утворений за рідкісною словотворчою моделлю (подібно до Австразії), означає Землю малайського народу. До 1963 року, коли країна об'єдналась з Сінгапуром, Сабахом і Сараваком в єдину федерацію Малайзія, країна називалась просто Федерація Малая.
Історія дослідження території
Географічне положення Малайзія — південносхідноазійська країна, що межує з трьома іншими країнами: на півночі — з Таїландом (спільний кордон — 595 км), на острові Калімантан — з Брунеєм (266 км) і Індонезією (1881 км). Загальна довжина державного кордону — 2742 км. Малайзія омивається водами Південнокитайського моря Тихого океану; західне узбережжя півострова Малакка — водами протоки Малакка. Загальна довжина морського узбережжя 4675 км, з яких на узбережжя півострову Малакка припадає 2068 км, на малазійське узбережжя острова Калімантан — 2607 км.
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км). Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — до глибини 200 м у Південнокитайському морі.
Крайні пункти
Час
Час у Малайзії: UTC+8 (+6 годин різниці часу з Києвом).
Геологія
Сейсмічність
Вулканізм
Рельєф
Середні висоти — 419 м; найнижча точка — рівень вод Індійського океану (0 м); найвища точка — гора Кінабалу (4100 м).
Поверхня півострова Малакка горбисто-гориста (вис. до 1000—2000 м; найвища гора Тахан, 2190 м). Горби і невисокі гори півострівної Малайзії створюють декілька паралельних ланцюгів. Найбільший — хребет Кербау — має субмеридіональне простягання, перетинає майже всю країну і утворює головний вододіл півострова Малакка. Уздовж узбережжя півострова Малакка — заболочені алювіальні низовини шириною 30-90 км.
Велика частина Східної Малайзії зайнята плоскогір'ям і масивним гірським хребтом на кордоні з Індонезією. На північному сході острів Калімантан облямований кораловими рифами. Вздовж узбережжя Калімантану — низовини; в глибині острова — горби і гірські хребти висотою 2000—2400 м. (найвища точка країни — гора Кінабалу, 4101 м).
Узбережжя Берегова лінія малайзійської частини острова Калімантан має протяжність близько 2250 км, на сході вона сильно розчленована, зокрема затоками Дарвел, Сандакан, Лабук, Маруду, Кіманіс. Береги низькі, часто заболочені.
Берегова лінія півострівної частини Малайзії має протяжність близько 1900 км, береги слабо порізані і характеризуються плавними контурами. Багато зручних гаваней і бухт, в яких побудовані портові споруди. Їх велика частина знаходиться на заході і півдні півострова.
Острови
У прибережній зоні Малайзії безліч островів. Найбільші з них — Лангкаві і Пінанг, розташованих у Малаккській протоці на північному заході країни, Бангі та Лабуан біля узбережжя штату Сабах.
Клімат
Територія Малайзії лежить у екваторіальному кліматичному поясі. Цілий рік панують екваторіальні повітряні маси. Цілий рік спекотно, сезонні коливання температури незначні, значно менші за добові. Превалюють слабкі вітри, цілий рік надмірне зволоження, майже щодня по обіді йдуть дощі, часто зливи з грозами.
Малайзія є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.
Внутрішні води
Завдяки своєму розташуванню в екваторіальному кліматичному поясі Малайзія має густу річкову мережу, багаті підземні води, численні озера й прибережні морські екосистеми. Гідрографія країни визначається головним чином поєднанням гірських систем, широких алювіальних рівнин та близькістю до океану.
Річки
Річки країни належать басейну Південнокитайського моря Тихого океану. Півострів Малакка характеризується густою річковою мережею. Однак річки мають невелику довжину. Найбільш протяжні з них — Паханг (близько 320 км), Келантан, Джохор, які впадають у Південнокитайське море, і Перак (270 км), що впадає до Малаккської протоки. На Калімантані річкова мережа більш розріджена. Найбільші річки — Кінабатанган (563 км), Лябук, Сегама, Падас в штаті Сабах і Раджанг (563 км), Барам (402 км), Лупар (228 км), Лімбанг (196 км) в штаті Саравак. Завдяки великій кількості атмосферних опадів річки повноводні цілий рік. Річки Малайзії багаті порогами й водоспадами, є потенційним джерелом електроенергії. Гирла найбільших річок судноплавні.
Озера
Болота
Ґрунтові води
Ґрунти
Рослинність
Тваринний світ
У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Зондської провінції Малайської підобласті Індо-малайської області.
Стихійні природні явища На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: повіді; зсуви ґрунту; лісові пожежі.
Природні ресурси
Мінеральні ресурси
Надра Малайзії багаті на ряд корисних копалин: олово, нафту, мідь, залізну руду, природний газ, боксити.
Водні ресурси Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 580 км³. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 3,8 тис. км² зрошуваних земель.
Земельні ресурси Земельні ресурси Малайзії (оцінка 2011 року): придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 23,2 %, орні землі — 2,9 %, багаторічні насадження — 19,4 %, землі, що постійно використовуються під пасовища — 0,9 %; землі, зайняті лісами і чагарниками — 62 %; інше — 14,8 %.
Охорона природи
Серед екологічних проблем варто відзначити: забруднення повітря промисловими підприємствами і транспортними засобами; забруднення вод побутовими стоками; знеліснення; сезонне задимлення й серпанок від лісових пожеж на індонезійській території острова Калімантан, де відбувається знищення вологих тропічних лісів на потреби плантацій олійної пальми.
Малайзія є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища: Конвенції про біологічне різноманіття (CBD), Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC), Кіотського протоколу до Рамкової конвенції, Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES), Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів, Конвенції з міжнародного морського права, Конвенції з охорони морських живих ресурсів, Монреальського протоколу з охорони озонового шару, Міжнародної конвенції по запобігання забрудненню з суден (MARPOL), Міжнародної угоди про торгівлю тропічною деревиною 1983 і 1994 років, Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь.
Природоохоронні території
Екорегіони
Фізико-географічне районування За фізико-географічним районуванням світу Малайзія належить до Малаккської (півострівної) області Індокитайської фізико-географічної країни (Західна Малайзія; займає материкову частину території, розташовану на Малаккському півострові) та Калімантанської (острівної) області Малайської фізико-географічної країни (Східна Малайзія; займає північну частину о. Калімантан).
Див. також Південно-Східна Азія
Примітки
Література
Українською
Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0 Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6
Економічна і соціальна географія країн світу: Навч. Посібник / За ред. С. П. Кузика. — Львів : Світ, 2002. — 672. с.— ISBN 966-603-178-7 Ковальчук І. П. Ландшафтознавство : Підручник. — К. : Либідь, 2008. — 392 с. — ISBN 978-966-06-0504-4
Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1
Пащенко В. І. Географія світового господарства : Навч. посібник. — К. : Видавничий центр КНУ, 2014. — 312 с. — ISBN 978-966-439-744-6
Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2018. — Т. 1. Азія. — 416 с. — ISBN 978-966-439-989-1
Англійською
Російською
Малайзія //
Посилання
Малайзія, Федерація Малайзія / О. О. Бейдик // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017, оновл. 2025. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-61047
— карти ґрунтового покрову Малайзії.