Буття 1:3 («І сказав Бог: "Хай станеться світло!" І сталося світло») — третій вірш першого розділу Книги Буття у Біблії, де продовжується історія про створення світу. З лінгвістичної точки зору це може бути як окреме речення, так і частина складного речення Бут. 1:1-3. Поняття «світла» і «слова Божого» мають важливий зміст як у юдейських, так і, особливо, в християнських тлумаченнях.
Біблійна космологія у першому розділі пропонує рідкісну для давнього світу концепцію творення через мовлення. За кожним повелінням (словом) Бога слідує опис того, як воно втілюється. Усе, що Бог творить, заслуговує на Його схвалення («це є добре»). Остаточне творіння «дуже добре». За тогочасними уявленнями річ набувала свого остаточного буття лише тоді, коли їй дається ім’я. Саме тому «день», а не просто «світло», «ніч», а не «темрява» і т.д. Тільки тваринам Бог не дає імена — це справа людини (Бут. 2:20)Классические библейские комментарии, с. 7-8.. Творення світла особливе тим, що тут немає прямої дії Бога (як, наприклад, у «створив твердь»). Це може бути пов’язане з тим, що на давньому Близькому Сході світло не вважалося чимось матеріальним. Існують також припущення, що мова іде про «період світла», тобто про створення також часу. Відповідно, перший день починається саме тут, а в Буття 1:1-2 описується створення первісного нефункціонального стану світуWalton, 2009. або первісних принципів духовності та матеріальності.
Згідно документальної гіпотези автором цього тексту є Жрець (жрецький кодекс).
Текст
Вірш у масоретському тексті складається з 6 слів:
WLC: з оголосомוַיֹּ֥אמֶר אֱלֹהִ֖ים יְהִ֣י אֹ֑ור וַֽיְהִי־אֹֽור׃ WLC: без оголосуויאמר אלהים יהי אור ויהי־אור׃ WLC: транслітераціяVayomer Elohim yehi-or vayehi-or. ACג ויאמר אלהים יהי אור ויהי אור
Лінгвістичний аналіз Порядок слів у перекладі може бути змінено відповідно до єврейського тексту. Стронґ Іврит Транскрипція Українська (Огієнко) Англійська (KJB) Граматика 559 וַיֹּ֥אמֶר way-yō-mer І сказав And said дієслово 430 אֱלֹהִ֖ים ’ĕ-lō-hîm Бог: God іменник 1961 יְהִ֣י yə-hî Хай станеться Let there be дієслово 216 א֑וֹר ’ō-wr; світло! light іменник 1961 וַֽיְהִי־ way-hî- І сталося and there was дієслово 216 אֽוֹר׃ ’ō-wr. світло. light іменник
Переклади ЧасМоваНазва виданняТекст перекладу250-50 до н. е.давньогрецькаСептуаґінтаκαὶ εἶπεν ὁ θεός Γενηθήτω φῶς. καὶ ἐγένετο φῶς.бл. 110арамейськаТаргум ОнкелосаАрамейський Таргум Онкелоса (з англійським перекладом). וַאֲמַר יְיָ יְהֵי נְהוֹרָא וַהֲוָה נְהוֹרָא390-405латинаВульґатаdixitque Deus fiat lux et facta est lux1581церковнослов'янськаПереклад здійснено з давньогрецького тексту.Острозька Бібліяи ре б~ъ, да будетъ свҍтъ, и бысть свҍтъ 1611англійськаБіблія короля ЯковаAnd God said, Let there be light: and there was light.1868російськаСинодальний перекладИ сказал Бог: да будет свет. И стал свет.1903українськаПереклад П.Куліша та ін.І рече Бог: Настань, сьвіте! І настав сьвіт.1962українськаПереклад І. ОгієнкаІ сказав Бог: „Хай станеться світло!“ І сталося світло.1963українськаПереклад І. ХоменкаІ сказав Бог: Нехай буде світло! І настало світло. 1997українськаПереклад Р. ТурконякаІ сказав Бог: Хай буде світло. І повстало світло.2016Переклад постійно поліпшується, станом на 2017 рік вийшло вже три видання.українськаНовий переклад УБТПереклад з давньоєврейської Р. Турконяка під редакцією М. Жукалюка та інших.І сказав Бог: Нехай буде світло! І постало світло. .
Паралельні місця
Основні біблійні паралелі до цього вірша: «Словом Господнім учинене небо, а подихом уст Його все його військо» (Псалми 32:6); «бо сказав Він і сталось, наказав і з'явилось» (Псалми 32:9); «Хваліте Його, небеса із небес, та води, що над небесами! Нехай Господа хвалять вони, бо Він наказав, і створились вони» (Псалми 148:4-5).
Коментарі
Класичні християнські
За християнською традицією слова «Нехай станеться світло» були сказані Богом «несказанно», а створене світло було фізичним світлом (Августин Іппонійський)Библейские комментарии отцов Церкви, с. 9..
Єфрем Сирін (306-373)
Єфрем Сирін у своєму «Тлумаченні на Книгу Буття» пише:
Василій Кесарійський (329-379)
Василій Великий пише у «Гоміліях на шестиднев», що Боже слово — це не якась фізична артикуляція, а бажання і перше устремління мисленнєвого рухуБиблейские комментарии отцов Церкви, с. 10.. Він також пише про традиційне християнське розуміння «сказав», як вказівку на наявність того, до кого Бог звертається:
Амвросій Медіоланський (340-397)
Амвросій Медіоланський так пише про цей вірш у своїй праці «Шестиднев»:
Августин Іппонійський (354-430)
Августин Аврелій у своїй книзі «Про буквальний зміст Книги Буття» пише, що Бог говорить «невимовним чином». Також він говорить, що є два типи світла, Світло, що народжене від Бога, і світло, яке Бог створив. Народжене від Бога світло є Божественною Премудрістю, а створене світло є змінюване світло, яке може бути як тілесним, так і безтілесним. У цьому вірші мова йде про створене світлоТам само, с. 11.. У цих висловлюванням Августина видно передумови пізнішого православного вчення про нетварне світло.
Класичні юдейські
Ібн Езра (1089—1067)
Авраам ібн Езра дискутує зі своїм попередником Саадією Гаоном, котрий стверджував, що ваййомер («сказав») означає «захотів». На думку ібн Езри, якби слово мало значення бажання, то далі було би «щоби сталося світло», а не «нехай станеться світло», тож розуміти його слід у прямому значенні. На підтвердження цього він наводить «Словом Господнім учинене небо» (Псалми 32:6) та «бо Він наказав, і створились» (Псалми 148:5). Він акцентує, що мається на увазі дія без затрати власних зусиль, немов дія царя, що віддає накази своїм слугам. Ібн Езра також припускає, що світло це знаходилося вище руах із попереднього віршаКлассические библейские комментарии, с. 7..
Рамбан (1194-1270)
Рамбан трактує Елохім як «Повелитель усіх сил» або «Сила сил». У Буття 1:1 Бог створює передовсім небесну і земну матерію «та все їхнє воїнство», і «цим творінням, немов маленькою точкою без всякої сутності, було створено все в небесах і на землі»Там само.. Частка ет, яка стоїть і перед «небом», і перед «землею», на думку Рамбана вказує на сутність речі, а це означає, що ці поняття потенційно включають у себе все майбутнє різноманіття. «Земля» при цьому включає у себе всі чотири алхімічні елементи (вогонь, воду, власне землю і повітря). Вогонь він асоціює з темрявою, безодню з водою, а дух з повітрям. Тут відчувається як вплив космології та натурфілософії давніх євреїв, так і певні середньовічні віяння. Створену точку, яка набула форми боху, Рамбан вважає «наріжним каменем, на якому було створено світ».
Стосовно ангелів, то Рамбан говорить, що хоч у Торі про це мова не йде, але за давньою єврейською традицією (він посилається на «Берешіт рабба») вони були створені на другий день і в первісному творінні участі не брали. Однак він зауважує, що берешіт натякає на сефіру Мудрості, котра є «началом всім начал», і зауважує, що в таргумі Єрушалмі берешіт перекладається як «У мудрості», а не як «На початку».
«Сказав» Рамбан розуміє як «побажав» або «подумав». Мова йде про те, що творіння світу не було працею, але водночас не було і просто бажання — це обдумане рішення, у якого є причина. «Буде» є вказівкою на майбутнє, тобто тут говориться, що з цієї первісної речовини (за Рамбаном із «неба») станеться дещо сяюче з назвою «світло».
«Нехай буде світло» — тут не говориться «і стало так», як в інші дні, бо світло не лишилося у цьому стані назавжди, як решта створеного.
Рамбан також говориться, що окрім буквального розуміння днів, тут є приховане значення — дні означають сефірот Всевишнього, оскільки будь-яке висловлювання Бога, що викликало існування, називається «день» (йом). Днів було шість, а висловлювань десять, бо до перших не стосується поняття дня. Він посилається на «Сефер ха-бахір» та «Мішна Авот» і говорить, що все це дуже потаємні речі, наше розуміння яких менше краплі у великому моріТам само, с. 8..
Сфорно (1475-1550)
Овадія Сфорно говорить, що мова іде про «світло семи днів, котре необхідне для непороджених речей»Классические библейские комментарии, с. 8..
Сучасні християнські та академічні
Віктор Гамільтон (нар. 1941)
Віктор Гамільтон докладно аналізує цей вірш у своїй праці «Книга Буття 1-17»Hamilton. (1990). У перший день із шести днів творіння Бог створює світло. Тут присутні не тільки слова оповідача, а й слова самого Бога «Нехай станеться світло!» Наголошується на створенні через мовлення, як наказ. Фраза «і сказав Бог» зустрічається у першому розділі сім разів, тож вона досить важлива.
Усі історії про створення світу описують творення одним із чотирьох способів: 1) через дію божества або божеств; 2) через конфлікт протилежних сил; 3) через народження і самовідтворення; 4) через мовлення. Другий і третій варіант у Книзі Буття відсутній, а от перший і четвертий відбитий і в першому, і в другому розділі Книги Буття.
Гамільтон відзначає суттєву різницю між способом опису процесу творіння у Буття 1:1-2:3 та 2:4-25. Контраст полягає у різниці між творенням через слово і через дію (Бог сказав, Бог зробив). Ця різниця спонукає текстологічних критиків називати умовного автора 1:1-2:4а як Жерця і відносити цей текст до пізнього часу, а автора від 2:4б і далі як Ягвіста і відносити цей текст до більш раннього періоду (9-8 століття до н. е.). Однак, на думку Гамільтона, ця різниця стилістична, а не сутнісна. Єдине, що було створено безпосередньо словом Бога — це світло. В усіх інших випадках Бог спершу говорив, а потів вчиняв певну дію з втіленняHamilton, Gen. 1:3..
Джон Волтон (нар. 1952)
Джон Волтон у своїй книзі «Втрачений світ Буття 1» (2009) говорить, що на стародавньому Близькому Сході світло ніколи не вважалося матеріальним об’єктом, на відміну від нашої сучасної фізики. Світло мислилося як стан (condition). Тож створення світла не можна було назвати матеріальною дією. Він відстоює думку, що «світло» — це «період світла», і звідси пояснює, що відділення світла від темряви — це відділення періоду світла від періоду темряви, також за такою логікою стають більш зрозумілими називання світла днем, а темряви ніччю. Звідси випливає переконання Джона Волтона, що у перший день насправді описується створення часу, оскільки час розуміється як зміна періодів світла на періоди темряви. Це акт створення, але творіння світла є створенням не матеріального об’єкта, а функціїWalton, 2009, p. 53-55..
Бібліографія
Примітки