Стародавній Близький Схід був домівкою ранніх цивілізацій на території, яка приблизно відповідає сучасному Близькому і Середньому Сходу: Межиріччя (сучасний Ірак, південно-східна Туреччина, південно-західний Іран, північний схід Сирії і Кувейт), стародавній Єгипет, стародавній Іран (Елам, Мідія, Парфія і Персія), Анатолія/Мала Азія і Вірменське нагір'я (турецька Східна Анатолія, Вірменія, північний захід Ірану, південна Грузія і західний Азербайджан), Левант (сучасна Сирія, Ліван, Палестина, Ізраїль і Йорданія), Кіпр і Аравійський півострів.
Стародавній Близький Схід вивчається дисциплінами близькосхідної археології та стародавньої історії.
Історія Стародавнього Сходу починається з підйому Шумеру в 4 тисячолітті до н. е., а дата його закінчення змінюється: період охоплює від епохи бронзи та залізної доби в цьому регіоні до завоювання Ахеменідською державою в 6 столітті до н. е. або Александром Македонським в 4 столітті до н. е.
Стародавній Близький Схід є однією з колисок цивілізації. Саме тут вперше почало практикуватись інтенсивне цілорічне сільське господарство, що призвело до виникнення перших щільних міських поселень і розвитку багатьох знайомих інститутів цивілізації, таких як соціальна стратифікація, централізована влада і імперії, організована релігія та організована війна. Тут також було створено першу писемність і звід законів, ранні досягнення, які заклали основи астрономії і математики, і винайдено колесо.
Протягом цього періоду, держави ставали все більшими, аж до моменту, коли регіон почали контролювати мілітаристські імперії, які завоювали цілий ряд різних культур.
Концепція Близького Сходу
Фраза «стародавній Близький Схід» використовує розподіл 19-го століття між Близьким Сходом і Далеким Сходом як регіонів світу, що мали інтерес для Британської імперії. Вирізняти їх почали під час Кримської війни. Останнім значним розподілом Сході суто між цими двома поняттями була течія в дипломатії наприкінці 19-го століття, з Гамідійською різнею вірмен і ассирійців в Османській імперії 1894—1896 рр. і японо-ціньською війною 1894—1895 рр. Ці два театри подій були описані державними діячами та радниками Британської імперії як «Близький Схід» і «Далекий Схід». Незабаром після, з них було виділено Середній Схід, і цей розподіл на три частини став переважати в 20 столітті і триває у наш час. . В цей час Британська і Російська імперії змагалися за вплив у Центральній Азії, суперництво, яке стало знане як Велика гра. Мехен пояснив не тільки стратегічне значення регіону, але і, зокрема, його центру, в Перській затоці Melman, Billie. The Cambridge Companion to Travel Writing: 6 The Middle East / Arabia , Cambridge Collections Online. Retrieved January 8, 2006. Palmer, Michael A. Guardians of the Persian Gulf: A History of America's Expanding Role in the Persian Gulf, 1833—1992. New York: The Free Press, 1992. ISBN 0-02-923843-9 p. 12-13.. Він назвав території, що оточують Перську затоку, Середнім Сходом, і сказав, що після Суецького каналу, це було найважливішою для Великої Британії територією для контролю, щоб стримувати росіян від просування до Британської Індії<ref> Laciner, Dr. Sedat. «Is There a Place Called ‘the Middle East’? », The Journal of Turkish Weekly", June 2, 2006. Retrieved January 10, 2007.</ref>
Оскільки під Близьким Сходом розумілись землі Османської імперії приблизно в її максимальному ступені, після падіння цієї імперії, використання терміна Близький Схід в англомовній дипломатії значно скоротилось на користь Середнього Сходу. Між тим, термін «стародавній Близький Схід» став більш окресленим. Османське панування на Близькому Сході простягалось від Відня (на півночі) до вершини Аравійського півострова (на півдні), від Єгипту (на заході) до кордонів Іраку (на сході). У 19-му столітті археологи додали Іран до їх визначення, який ніколи не був під Османами, але відкинули всю Європу і, як правило, Єгипет, які були в імперії.
Періодизація Періодизація стародавнього Близького Сходу — це спроба класифікувати або поділити час на окремі іменовані блоки, або епохи, Близького Сходу. Результатом є описова абстракція, яка забезпечує зручне розуміння періодів розвитку Близького Сходу з відносно стабільними характеристиками. Мідна доба Енеоліт (4500 — 3300 до н. е.) Ранній енеоліт 4500 — 4000 до н. е. Період Убаїд у Межиріччі Пізній енеоліт 4000 — 3300 до н. е. Гасульська культура, шумерська культура Урук в Межиріччі, Герзейська культура, Протодинастичний Єгипет, Прото-ЕламБронзова доба (3300 — 1200 до н. е.)Рання бронза (3300 — 2000 до н. е.) Рання бронзова доба I 3300 — 3000 до н. е. Від протодинастичного до раннього династичного періоду Єгипту, поселення фінікійців Рання бронза II 3000 — 2700 до н. е. Ранній династичний період Шумеру Рання бронза III 2700 — 2200 до н. е. Стародавнє царство (Стародавній Єгипет), Аккадська імперія, рання Ассирія, старий еламський період, шумеро-аккадські держави Рання бронза IV 2200 — 2100 до н. е. Перший перехідний період (Стародавній Єгипет) Середня бронза (2000—1550 BC) Середня бронза I 2100 — 2000 до н. е. Третя династія Уру Середня бронза II A 2000 — 1750 до н. е. Мінойська цивілізація, рання Вавилонія, Середнє царство (Стародавній Єгипет) Середня бронза II B 1750 — 1650 до н. е. Другий перехідний період (Стародавній Єгипет) Середня бронза II C 1650 — 1550 до н. е. Хеттське Старе царство, Мінойське виверження Пізня бронза (1550—1200 BC) Пізня бронза I 1550 — 1400 до н. е. Хеттське Середнє царство, Хаяса-Аззі, Середній еламський період, Нове царство (Стародавній Єгипет) Пізня бронза II A 1400 — 1300 до н. е. Хеттське Нове царство, Мітанні, Хаяса-Аззі, Угарит, Мікенська цивілізація Пізня бронза II B 1300 — 1200 до н. е. Середня Ассирійська імперія, початок розквіту фінікійців Залізна доба (1200—539 BC) Залізна доба I (1200—1000 BC) Залізна доба I A 1200 — 1150 до н. е. Троя VII, виверження Гекла 3, Катастрофа бронзової доби, Народи моря Залізна доба I B 1150 — 1000 до н. е. Новохеттські держави, Новоеламський період, Арамейські державиЗалізна доба II (1000—539 BC) Залізна доба II A 1000 — 900 до н. е. Темні століття у Греції, традиційна дата Ізраїльського царства Залізна доба II B 900-700 до н. е. Ізраїльське царство, Урарту/Вірменія, Фригія, Новоассирійська імперія, Царство Юди, перше поселення Карфагену Залізна доба II C 700 — 539 до н. е. Нововавилонське царство, Мідія, падіння Новоассирійської імперії, Архаїчна Греція, Ахаменідська Фінікія, підйом Персії
Історія
Передісторія Палеоліт Епіпалеоліт і мезоліт Кебаранська культура Натуфійська культура Докерамічний неоліт А Докерамічний неоліт Б Докерамічний неоліт С Керамічний неоліт
Енеоліт
Рання Месопотамія Період Урук (прибл. 4000 до 3100 р. до н. е.) існував від протоісторичного енеоліту до ранньої бронзової доби в історії Месопотамії, після періоду Убаїд.Sumer and the Sumerians, by Harriet E. W. Crawford, p 69 Названий на честь шумерського міста Урук, цей період побачив появу міського життя в Месопотамії. За ним пішла Шумерська цивілізація.Sumer and the Sumerians, by Harriet E. W. Crawford, p 75 В кінці періоду Урук (34-32 ст. до н. е.) відбувалася поступова поява клинописного письма і він відповідає ранній бронзовій добі.
Бронзова доба
Рання бронзова доба
Шумер і Аккад Шумер, розташований в Південній Месопотамії, є найбільш ранньою з відомих цивілізацій у світі. Він існував з першого поселення Еріду в період Убаїд (кінець 6-го тисячоліття до н. е.), протягом періоду Урук (4 тис. до н. е.) і династичних періодів (3 тисячоліття до н. е.) та до появи Ассирії й Вавилону наприкінці 3-го тисячоліття до н. е. і на початку 2-го тисячоліття до н. е. відповідно. Аккадська Імперія, заснована Саргоном Великим, існувала у 24-21-му столітті до н. е. і багатьма вважається першою в світі імперією. Аккадці, в кінцевому рахунку, розкололися на Ассирію та Вавилонію.
Елам Стародавній Елам знаходився на схід від Шумера і Аккаду, на крайньому заході і південному заході сучасного Ірану, простягнувшись від низовини Хузестан і остану Ілам. У Старому Еламському періоді, бл. 3200 р. до н. е., він складався з князівств на Іранському нагір'ї, з центром в Аншані, а з середини 2-го тисячоліття до н. е. він центрувався довкола Сузи в низовині Хузестан. Елам був поглинений Ассирійською імперією в 9-7-му століттях до н. е.; однак, цивілізація пережила аж до 539 р. до н. е., коли він був остаточно захоплений іранськими персами.
Протоеламська цивілізація існувала від бл. 3200 до н. е. до 2700 р. до н. е., коли Сузи, пізніше столиця еламітів, почала зазнавати впливу культур Іранського нагір'я. В археологічному плані це відповідає пізньому періоду Банеш. Ця цивілізація визнається найстарішою в Ірані і переважно сучасною своєму сусіду, Шумерській цивілізації. Протоеламське письмо — система письма ранньої бронзової доби, яка недовго використовувалась для стародавньої еламської мови (яка була ізольованою) до введення еламського клінопису.
Амореї Амореї були кочовим семітським народом, які займали територію на захід від Євфрату з другої половини 3-го тисячоліття до нашої ери. У найбільш ранніх шумерських пам'ятках, починаючи приблизно з 2400 р. до н. е., земля амореїв («земля Мар.ту») пов'язана з заходом, в тому числі Сирією і Ханааном, хоча їх прабатьківщиною могла бути Аравія.Amorite Encyclopædia Britannica В кінцевому підсумку вони оселилися в Месопотамії і правили Ісіном, Ларсою і пізніше Вавилоном.
Середня бронзова доба Ассирія, переживши короткий період Мітаннійського панування, стала великою державою від початку панування Ашшур-убалліта І (в 1365 р. до н. е.) до смерті Тукульті-апал-Ешарра I (в 1076 році до нашої ери). Протягом цього періоду Ассирія конкурувала з Єгиптом і панувала над значною частиною Близького Сходу. Вавилонія, заснована як держава аморейських племен, протягом 435 років перебувала під владою Каситів. В цей період народ стагнував і Вавилонія часто опинялася під ассирійським або еламським пануванням. Ханаан: Угарит, Кадеш, Мегіддо, Ізраїльське царство Хетська імперія була заснована через деякий час після 2000 року до н. е. і існувала як велика держава, домінуючи в Малій Азії і Леванті до 1200 р. до н. е., коли вона спочатку була захоплена фригійцями, а потім привласнена Ассирією.
Пізня бронзова доба Хурити жили в північній Месопотамії і території на схід і захід від неї починаючи приблизно з 2500 року до нашої ери. Вони, ймовірно, мали прабатьківщину на Кавказі і прийшли з півночі, але це не точно. Їхня відома домівка була зосереджена на Субарту, в долині річки Хабур, і пізніше вони зарекомендували себе як правителі маленьких королівств в Північній Месопотамії і Сирії. Найбільшим і найбільш впливовим хуритським царством було Мітанні. Хурити відіграли помітну роль в історії хетів.