Ма́йське (до 1945 року — Майфельддо 1926 — Хаклай, , , , ) — село в Україні, на півдні Джанкойського району Автономної Республіки Крим. Населення становить 2 264 особи. Орган місцевого самоврядування — Майська сільська рада.

Географія Село Майське розташоване за 20 км від Джанкоя та за 0,5 км від залізничної станції Азовська, висота центру села над рівнем моря — 18 м.

Історія До 1917 року територія сучасного села належала великому землевласнику Карашайському і використовувалася як пасовище.

У 1923 році переселенці, переважно євреї, з довколишніх міст Криму, Генічеська та сільських місцевостей України оселилися біля села Колай, де їм було відведено 1500 десятин землі. Поселенці заснували комуну Хаклай (на івриті — «Селянин»), у якій було 54 господарства та 289 жителів. Кожна переселенська сім'я, у залежності від кількості її членів, отримала від 18 до 36 десятин землі. Згідно зі Списком населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом від 17 грудня 1926 року, у селі Хаклай, Ротендорфської сільради Джанкойського району, значилося 68 дворів, з них 59 селянських, населення становило 287 осіб, з них 271 єврей, 10 росіян і 6 українців.

У 1929 році Хаклай був перейменований в Майфельд (в перекладі з їдишу — «травневе поле»). На початку 1929 року була утворена Майфельдська сільська рада.

У січні 1932 року обидва колгоспи об'єдналися в одне господарство «Майфельд», у якому значилося 63 члени та 239 їдців. Весною 1932 року всі ґрунтообробні господарства, а їх було 68, вступили до колгоспу. Постановою ВЦВК «Про реорганізацію мережі районів Кримської АРСР» від 30 жовтня 1930 року, був створений Біюк-Онларський район, як німецький національний районПостанова ВЦВК РРФСР від 30.10.1930 про реорганізацію мережі районів Кримської АРСР., до складу якого увійшло село. Після утворення у 1935 році Колайського району село, разом з сільською радою, приєднано до його складу.

12 квітня 1944 року частини 19-го танкового корпусу під командуванням генерал-лейтенанта Васильєва І.  Д.та загони 51-ї армії, переслідуючи ворога, який відступав від Джанкоя на Сеїтлер, звільнили Майфельд. Указом Президії Верховної Ради Російської РФСР від 21 серпня 1945 року Майфельд був перейменований в Майське і Майфельдська сільська рада — в МайськуУказ Президиума Верховного Совета РСФСР от 18.05.1948 о переименовании населённых пунктов Крымской области. На той час в селі налічувалося 65 будинків і 540 жителів.

Через деякий час населення збільшилося в наслідок переселень з ряду областей України та Росії. 1 січня 1965 року, указом Президії Верховної Ради УРСР «Про внесення змін до адміністративного районування УРСР — по Кримській області», село знову включили до складу Джанкойського району .

Російсько-українська війна

16 серпня 2022 року, близько 06:15, в селі Майське, пролунали потужні вибухи. За офіційними даними окупантів, вибухи сталися «на території майданчика тимчасового зберігання боєприпасів однієї з військових частин». Також окупанти повідомили, що начебто внаслідок займання на майданчику зберігання боєприпасів у Джанкої «серйозно постраждалих немає, вживаються заходи щодо гасіння пожежі». У МО РФ заявили, що сталося займання на території обвалованого майданчика тимчасового зберігання боєприпасів однієї з військових частин. В результаті займання сталася детонація боєприпасів, що там зберігалися.

Населення

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток російська 71,2 % українська 14,44 % кримськотатарська 14,13 % інші/не визначилися 0,23 %

Населення Динаміка чисельності населення: 1939 рік — 658 осіб. 1989 рік — 2694 осіб. 2001 рік — 2264 осіб.

Постаті Степанок Володимир Іванович — майор Збройних сил України, учасник російсько-української війни у 2014—2015 роках. Хайкін Матвій Володимирович — депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання.

Примітки

Джерела стаття Майське — Інформаційно-пізнавальний портал | Кримська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)