Димитріос Христодулу (, , Афіни, Греція) — грецький математик та фізик, відомий своїми досягненнями в теорії нелінійних рівнянь математичної фізики, зокрема, доведенням нелінійної стабільності простору Мінковського в загальній теорії відносності без космологічної сталої (разом з ), і доведенням стійкості формування поверхонь пасток, а отже, чорних дір та гравітаційних сингулярностей, при еволюції простору-часу. Є також одним з авторів концепції звідної маси чорної діри.

Біографія Христодулу народився в Афінах. Ступінь PhD здобув у Принстонському університеті 1971 року під науковим керівництвом Джона Арчибальда Вілера. В 1971—1972 роках працював у Калтесі, в 1972—1973 був професором фізики в Афінському університеті. В 1973—1974 роках був запрошений в CERN, а в 1975—1976 роках — до Міжнародного центру теоретичної фізики в Трієсті. В 1976—1981 роках Хрістодолу — одержувач стипендії Гумбольдта () в Інституті Макса Планка в Мюнхені, а в 1981 — 1983 роках — запрошений член , потім, в 1983—1985 роках — професор фізики в Сиракузькому університеті, а в 1985—1987 роках — професор математики там же. В 1988—1992 роках — професор математики Курантовського інституту, 1992—2001 рік — Принстонського університету. На 2016 рік працює професором математики і фізики в Швейцарській вищій технічній школі Цюриха .

Має подвійне громадянство: Греції та США .

Науковий внесок При написанні в Принстоні своєї PhD дисертації «Investigations in Gravitational Collapse and the Physics of Black Holes» Димитріос (разом з ) в 1970—1971 роках ввів важливий термін оборотних та необоротних процесів у фізиці чорних дір, а також термін приводимої маси чорної діри — такої маси, нижче якої вже існуюча чорна діра не може опуститися за жодних маніпуляціях з нею в рамках класичної фізики, одночасно і незалежно від Гокінга таким чином знайшовши і обґрунтувавши другий закон класичної динаміки чорних дір Після цього його роботи почали орієнтуватись на математику, концентруючись на проблемах гравітації і, трохи пізніше, гідродинаміки. Важливими етапами подальшої роботи є вивчення аналізу французької школи під орудою Івонн Шоку-Брюан в 1977—1981 роках, а потім співробітництво з Шинтан Яу в США в 1981—1986 роках.

В 1993 році Христодулу з Клайнерманом опублікував монографію, в якій містилося вичерпне доведення надзвичайно складної теореми про нелінійну стабільність простору Мінковського відносно збурень у рамках ОТО без космологічної сталої, яке вони отримали в серії праць 1984—1991 років. В 1991 році його статтяпідтвердила, що після проходження цугу гравітаційних хвиль правильна ґратка з вільно падаючих пробних тіл викривлюється, не повертаючись у вихідне положення, що називається зараз «нелінійним ефектом пам'яті». Протягом 1987 — 1999 років Христодулу опублікував серію статей про Гравітаційний колапс сферично-сіметричного самогравитируючого скалярного поля і про формування чорних дір та сингулярностей простору-часу. Він показав, що при такому колапсі можливе утворення голих сингулярностей, що не закритих горизонтом подій. Проте Христодулу вдалося показати, що такі сингулярності нестійкі відносно збурень початкових даних.

В 2007 році вийшла книга Христодулу про формування ударних хвиль в 3-вимірних стискаючихся рідинах. Частково подібне завдання формування сингулярностей при еволюції простору-часу в загальному випадку, що не обмежується сферичною симетрією, якою Христодулу інтенсивно займався в 2001—2008 роках, була вирішена: вперше вдалося показати, що в порожньому просторі-часі, з самого початку не є поверхонь пасток, але є гравітаційні хвилі, такі поверхні можуть формуватися з плином часу, що неминуче призводить до формування чорної діри і появі всередині неї гравітаційної сингулярності згідно . 2009 року Христодулу видав книгу, яка містить доведення цього твердження.

Нагороди та визнання 1981: Медаль Отто Гана 1991: премія Ксантопулоса 1993: Стипендія Мак-Артура 1998: Грант Ґуґґенгайма 1999: премія імені Бохера, за роботи по колапсу скалярного поля і за роботи по стабільності простору Маньківського 2001: член Американської академії мистецтв і наук 2008: 2011: Премія Шао з математики разом з Річардом Гамільтоном «За високооригінальні роботи з нелінійних диференціальних рівнянь в лоренцевій і рімановій геометрії та їх застосування до загальної теорії відносності та топології»» 2012:член Американського математичного товариства. 2014: Пленарний доповідач на Міжнародному конгресі математиків 2016: член Європейської Академії

Доробок

Примітки

Посилання Scientific publications of Demetrios Christodoulou on INSPIRE-HEP