Леонід Семенович Словін ( 2 листопада 1930, Черкаси, Українська РСР, СРСР — 19 червня 2013, Єрусалим, Ізраїль) — радянський, російський та ізраїльський письменник і сценарист.

Походження та діяльність Леонід Словін закінчив Московський юридичний інститут у 1952 році.

Пропрацював у міліції 26 років, два місяці і 18 днів.

У 1994 році репатріювався до Ізраїлю. Жив у Єрусалимі.

Нагороди Лауреат (двічі) премії МВС СРСР та Спілки письменників СРСР (1970, 1984).

Премії СП РРФСР і «Уралмашу» імені розвідника Миколи Кузнєцова. Нагороджений також медалями.

Леонід Словін — член Союзу письменників СРСР (1977).

Смерть Пішов з життя 19 червня 2013 року.

Творчість Творчість Леоніда Словіна можна умовно розділити на два етапи.

Перший Перший етап починається в 1965 році, коли вийшла повість «Така робота». У 1969 році вийшов перше оповідання про «сищика» Денисова («Одноденне відрядження»). Етап умовно завершився в 1988 році, коли з'явилася остання книга про Денисова — «Чапля ловить рибу». У цей період були написані 16 творів про цього героя (включаючи 4 оповідання), який пройшов шлях від сержанта до капітана, а також ще чотири повісті «поза серією». До першого етапу можна віднести написану в 1991 році повість «На оперативному обслуговуванні», багато в чому автобіографічну книгу про перші кроки Словіна в міліції. На цьому етапі перед нами постає автор класичного радянського «поліцейського» детектива: «детективи» «все в білому» (але індивідуальність простежується), злочинці, як правило, «в чорному» (але є й проміжні типи), плюс «прошарок» не дуже працьовитої інтелігенції, особливо творчої. Природно, це обумовлювалося і часом написання. Але і незвичайними для Радянської Росії умовами життя людей і завданнями радянської міліції, реально захищали населення країни від відступників-кримінальників. Соціальної бази злочинності в СРСР не було (гроші як засіб накопичення, не могли бути реалізовані у великій кількості). Це відмінно доводиться і самим автором, після насадження класового суспільства перестав писати в цьому ключі, і переключившимся на цілком пересічні за сюжетом детективи, які нічим не вирізняються серед десятків тисяч подібних.

Другий Другий етап починається у 1990 році з написаного Леонідом Словіним спільно з Георгієм Вайнером роману «На темній стороні Місяця». На даному етапі твори виходять вже більш реалістичними: з «продажними ментами», «благородними злодіями», дурними міліцейськими начальниками-кар'єристами, корупцією тощо.

У 1991 році виходить повість «Броньовані жилети» («Жорсткий нічний тариф»), яка відкрила міні-серію про Ігумнова — жорсткого, непохитного мєнта, начальника карного розшуку на Павелецькому вокзалі, капітана, якому не судилося стати майором…

У 1994 році виходить знаковий для Леоніда Словіна роман «Відстріл». У ньому вперше з'являється охоронно-сискна асоціація «Лайонс» («LIONS» — «Леви») і його крутий керівник Рембо, колишній старший опер управління МУРу та заступник начальника ГУВС. З'являється в книзі як другий головний герой. А Ігумнов тепер оперативник «Львов», який пішов-таки з міліції. Надалі «Лайнс» тим або іншим чином присутній у всіх творах Словіна: або головним героєм є співробітник агентства (колишній або діючий), або Рембо надає допомогу головному героєві (інформаційну або силову), або «Лайнс» просто згадується у розмові.

Практично у всі свої книги Леонід Словін переносить автобіографічні риси своєї служби в органах МВС, особливо це видно у творах, де головними героями є Денисов, Ігумнов та Моторін.

Ряд останніх романів Леоніда Словіна присвячений пригодам приватного російського детектива, який відстежує дії «російської мафії» в Ізраїлі. Протягом майже 15 років з 1996 по 2010 роки працював літературним оглядачем Єрусалимського Будинку Книги «Золота Карета». Створив понад 500 книжкових оглядів, які щотижня друкувалися в газеті «Наш Єрусалим».

Проза Така робота: Повість. — Ярославль: Верхньо-Волзьке видавництво, 1965. Затримати на світанку: Повісті. — , 1969. Астраханський вокзал. — , 1975. — (Стріла). Додатковий прибуває на другий шлях: Повісті. — , 1981. П'ять днів і ранок наступного: Повісті. — , 1981. — (Стріла). Транспортний варіант. — , 1982. Зворотний слід. — , 1984. — (Стріла). Транспортний варіант: Повісті та оповідання. — Кишинів, 1988. (Перевидана в 1997 і 1998)Книга на biblus.ru Броньовані жилети. — Квадрат, 1989. (Загальний тираж 1 млн примірників) На темній стороні Місяця (у співавторстві з Георгієм Вайнером). — : Молодая гвардия, 1990. (Загальний тираж більше 1 млн прим.) Коли в нас стріляють. — : Квадрат. Крапку ставить куля. Відстріл. — : Ексмо. Павуки. — : Ексмо, 1997.. Війна дахів. — : Центрполіграф. Переможцям не світить нічого (у співавторстві з З. Шохіним). — : Центрполіграф. Героїнові зірки. — : Ексмо. Опівнічний детектив. — : Омега. Агентство «Лайнс». — : Астрель, 2008. Погони, ксива, ствол. — : Астрель, 2008.

Твори про Денисова 1969 — Одноденна відрядження (розповідь) [сержант] 1970 — Нічний дозор (розповідь) [сержант] 1973 — Астраханський вокзал (повість) [молодший лейтенант] 1974 — Справа без свідків (розповідь) [сержант] (хронологічно розташовується раніше подій твору «Астраханський вокзал») 1978 — Чотири квитки на нічний швидкий (розповідь) 1979 — Свідоцтво Лабрюйера 1981 — П'ять днів і ранок наступного (повість) 1981 — Додатковий прибуває на другий шлях (повість) [молодший лейтенант] 1984 — НП у вагоні 7270 (повість) [лейтенант] 1984 — Транспортний варіант (повість) [старший лейтенант] 1984 — Підставна особа (повість) 1984 — Зворотний слід [старший лейтенант] 1986 — Відстань в один вечір (повість) [капітан] 1987 — Тенісні м'ячі для професіоналів (повість) [капітан] 1988 — З хроніки кладовища «Шмерлі» (повість) [капітан] 1988 — Чапля ловить рибу (повість)

Твори про Ігумнова Броньовані жилети (1991) [Інша назва: Жорсткий нічний тариф] Крапку ставить куля (1994) [Інші назви: Тільки відлуння від стін / Свідки з'являться … завтра] Жалість принижує ментів і бандитів … (Міліцейські хроніки епохи застою) (2004) [Інша назва: Коли в нас стріляють … (1992) (Журнальний (більш короткий) варіант)] Погони, ксива, ствол (2010) [1-а частина твору виходила під назвами: героїнової зірки / Не називай мене майором … (2001) / Ніч, прожите тричі (2003)]

Твори про охоронно-розшукової асоціації «Лайнс» Відстріл (1994) (Головні герої: Рембо і Игумнов) Павуки (1996) (Головний герой: Олександр Моторин) Війна дахів (1998) [Інша назва: Вбивство єрусалимського жебрака] (Головні герої: Олександр Моторин і Юджин Кейт) Агентство «Лайнс» (2007) [Інші назви: Не живи понуро! / Смерть транзитом (1998)] (Головні герої: Олександр Моторин і Юджин Кейт) Нічого особистого (2008) [Інші назви: Опівнічний детектив / Нічний детектив (2003)] (Головний герой: Олександр Моторин)

Твори про Халматове / Саматової На темній стороні Місяця [Інша назва: Сліпа життя на темній стороні Місяця] (в співавторстві з Георгієм Вайнером) (1990) Слід чорної риби (літературний сценарій, в співавторстві з Георгієм Вайнером) [переробка твору «Зелене море, червона риба, чорна ікра» / «Господар берега» під нових головних героїв] (1993)

Поза серій 1965 — Така робота (повість) 1969 — Затримати на світанку (повість) 1981 — Час дощів (повість) 1982 — Без гніву і пристрасті (повість) 1991 — На оперативному обслуговуванні [Інша назва: На оперативному обслуговуванні в Костромі] 1993 — Зелене море, червона риба, чорна ікра (повість) [Інша назва: Господар берега] 1999 — Переможцям не світить нічого (спільно з Зорік Шохін) [Інша назва: Не покинь мене, надія]

Фільмографія 1986 — «Додатковий прибуває на другу колію» — за однойменним твором (кіностудія «Таджикфільм») (дві серії) 1990 — «Кодекс мовчання» — за твором «На темній стороні Місяця» («Шалена життя на темній стороні Місяця») (кіностудія «Узбекфільм») 1990 — «На темній стороні Місяця» — телеверсія фільму «Кодекс мовчання» (чотири серії) 1992 — «Кодекс мовчання 2: Слід чорної риби» — літературний сценарій у співавторстві з Георгієм Вайнером та Зіновієм Ройзманом за твором «Зелене море, червона риба, чорна ікра» («Господар берега») (спільне виробництво Росії та Узбекистану) 1992 — «Слід чорної риби» — телеверсія фільму «Кодекс мовчання 2: Слід чорної риби» (п'ять серій) 2007 — «Нічого особистого» — за твором «Опівнічний детектив» («Нічний детектив») (кіностудія «Арсі-фільм», Росія)

Нереалізовані сценарії

«Капітан-Така-Справа» (у співавторстві з Симоном Соловейчиком) «Підозрюється в невинності» (у співавторстві з Миколою Івановим) «Як стати генералом» (у співавторстві з братами Вайнерами)

Факти

В основу повісті «Чапля ловить рибу» покладено події, що призвели до смерті Талгата Нігматуліна. Через рік після виходу фільму «Кодекс мовчання 2: Слід чорної риби», літературний сценарій якого був написаний Леонідом Словіним у співавторстві з Георгієм Вайнером та Зиновієм Ройзманом, з'явилася книга «Слід чорної риби» (співавтори — Леонід Словін та Георгій Вайнер). В основу фільму «Нічого особистого» був покладений роман Леоніда Словіна «Опівнічний детектив» («Нічний детектив»), написаний у 2003 році. У 2008 році ця книга вийшла під назвою «Нічого особистого». У творі «Нічого особистого» Леонід Словін робить припущення, що герой роману Віктора Астаф'єва «Печальний детектив» Леонід Сошнін багато в чому списаний з нього.

Примітки

Посилання

Сайт Леоніда Словіна Леонід Словін на LiveLib Леонід Словін на Проза.ру Твори Л. С. Словіна в інтернет-бібліотеці