Церковнослов'янська кирилична абетка (рання кирилиця), знана в західному світі як старослов'янська, або староболгарська — перша кирилична абетка з 45-ти літер, створена приблизно в IX столітті в Першому Болгарському царстві для письма та книгодрукування старо-церковнослов'янською мовою — основною мовою, якою користувалися в письмі та книгодрукуванні в Україні, Московії, Болгарії та інших слов'янських країнах Східної Європи в IX–XVII століттях.

Церковнослов'янська кирилична абетка є першою кириличною абеткою. Вона була створена на базі широко використовуваної грецької абетки (на основі якої було створено свого часу латинську), з додаванням кількох нових літер.

З моменту свого створення церковнослов'янська кирилична абетка видозмінювалася впродовж IX–XVII століть, згодом видозмінилася у кириличні абетки різних слов'янських мов: болгарську кириличну абетку, сербську кириличну абетку (хоча серби також створили й альтернативну латинську сербську абетку), українську кириличну абетку тощо.

Таблиця

+ЛітераЮнікодНазваТранслітЙмовірне походженняЧислоНотаткиА ааꙁъ, азъaГрецька альфа. Α1Б ббѹкꙑ, бѹкыbГрецька бета, накреслення Ця літера була створення для слов'янських мов, і відсутня в грецькій мові. Більшість літер із таким походженням не позначають чисел.В ввѣдѣv, wГрецька бета Β2Г гглаголь, глаголиgГрецька гамма Γ3Д ддоброdГрецька дельта Δ4Є єєстъeГрецька епсилон Ε5Довгий час «Е» та «Є» вважались як графеми однієї літери.Ж жживѣтєzh, žГлаголична живете ⰆЅ ѕ / Ꙃ ꙃsѣлѡ, sѣлоdz, ʒГрецька стигма Ϛ6Має дві форми (ѕ, ꙃ), де «s» вживалося виключно як числівник, а «ꙃ» для позначення звуку «дз». У багатьох випадках літера замінена на «з», що вказує на можливу леніцію.Lunt, Horace Gray (2001). Old Church Slavonic Grammar. Berlin: Mouton de Gruyter. ISBN 3-11-016284-9. (у староукраїнській мові, замість чергування к-ц, г-з, було к-ц, г-дз)Ꙁ ꙁ / Ззꙁємлꙗ, зємлꙗzГрецька дзета Ζ7З часом перша форма перейшла в другу.И иижєiГрецька ета Η8Вимовляється як «ї» перед приголосними. Слово «ижє» перекладається як «яке».І і / Ї їііГрецька йота Ι10 [?]Вимовляється як «ї» перед приголосними.Ꙉ ꙉꙈерьвьgjГлаголична джерв ⰌУживався в Сербії. Нині замість нього використовують ћ та ђ.К ккакоkГрецька каппа Κ20Л ллюдиѥlГрецька лямбда Λ30Пом'якшення літери позначалося не завжди.М ммꙑслєтє, мыслєтєmГрецька мю Μ40Н ннашьnГрецька ню Ν50З часом кут лінії у середині змінився на сучасний горизонтальний. Пом'якшення літери позначалося не завжди.О оонъoГрецька омікрон Ο70П ппокоиpГрецька пі Π80Р ррьциrГрецька ро Ρ100Пом'якшення літери позначалося не завжди.С ссловоsГрецька сигма Ϲ200Літера сигма була запозичена у своїй «місяцеподібній» формі.Т ттвьрдоtГрецька тау Τ300Ѹ ѹ/ꙊѹкъuГрецькі омікрон та іпсилон ΟΥ / Ꙋ400Подібно до вжитку іпсилона в грецькій мові, перед літерою у завжди була літера о. (напр. роусь, оукраїна, оужгородъ). Пізніше цей напис розвинувся у вертикальну лігатуру. Іноді замість нього був ужитий диграф оѵ. Такий правопис було замінено на просте написання «у» ще у скоропису.Ф ффрьтъfГрецька фі Φ500Ця літера була потрібна тільки для передачі іноземних (часто грецьких або латинських) слів, оскільки природно звуку /f/ у слов'янських мовах не існувало. Відсутність цього звуку досить властива багатьом українським діалектам.Х ххѣръkh, xГрецька хі Χ600Скоріше за все, назва літери походить від грецького «χείρ» (рука) або «χαĩρε». Назва цієї літери є джерелом походження слова «хір».Ѡ ѡѡмєгаoГрецька омега ω800Ця літера була вжита виключно для грецьких слів. У деяких системах була вжита для показу граматичної різниці між омофонами. Ѿ ѿotЛігатура ѡ + т800Був використаний на позначення прийменника отъ і приставки от.Иеромонах Алипий, Грамматика церковно-славянского языка, Санкт-Петербург, 1997, С. 17Ц цциcГлаголична ці Ⱌ900Ч ччрьвьč, cГлаголична черв Ⱍ90У 1300-х ця літера замінила «копу» для позначення числа 90.Ҁ ҁҁоппаqГрецька коппа Ϙ90Не має особливого фонетичного значення для слов'янських слів. До 1300-х головним значенням було позначення числа 90.Ш шшаš, shГлаголична ша ⰞЩ щща(шта)štГлаголична шта ⰛЄ хибне твердження про те, що ця літера є вертикальною лігатурою ш+т, що не є правдою. У цієї літери було декілька вимов, залежно від регіону, одним з яких є сучасне літературне українське щ (шч).Ъ ъѥръŭ, ълітера о з рисою, або зміненна глаголична ⱁДо 1100–1200 років позначав голосний звук, подібний на /u/. У цей час працювало правило відкритих складів, де кластери приголосних були недозволені. (напр: хълѣбъ замість хліб, сънъ замість сон). У деяких випадках ъ перейшов до о, як у слові рътъ (рот).Ꙑ ꙑ, Ы ы, Ъи ъиѥрꙑūЛігатура Ъ + ІЯк окрема літера була визначена в гражданському шрифту. У більш ранню епоху напис ꙑ був більш поширеним, однак під час другого південнослов'янського впливу був змінений на ы.Ь ьѥрьĭлітера о з рисою, або зміненна глаголична ⱁТак само як і «ъ», до 1100–1200-х позначав голосний звук, подібний до /i/.Ѣ ѣꙗтьěПочатково позначала звук /æ:/. Була вжита тільки після приголосних, в інших позиціях була вжита ꙗ. Ю юїотированъ ѹкъjuЛігатура І-ОУ, без УУ ранніх слов'янських мовах не було /jo/, тому /jo/ не треба було відрізняти від /ju/.Ꙗ ꙗїотированъ аꙁъjaЛігатура І-АПізніше ця літера перетворилася на сучасну «Я».Ѥ ѥїотированъ ѥстьjeЛігатура І-ЄЦя літера перейшла у сучасну українську «Є»Ѧ ѧѭсъ малъę, ẽГлаголичний малий юс ⰤВимовлялася як носовий голосний [jɛ̃], коли перед ним немає приголосних.Ѫ ѫѭсъ вєликъǫ, õГлаголичний великий юс ⰨѨ ѩїотированъ ѭсъ малъję, jẽЛігатура І-ѦЦя літера не з'являється в найстаріших південнослов'янських текстах, лише в східнослов'янських.Ѭ ѭїотированъ ѭсъ вєликъjǫ, jõЛігатура І-ѪПісля шиплячих вимовлявся як [ɔ̃], без йотизації.Ѯ ѯѯїksГрецька ксі ξ60Була вжита тільки для грецьких слів, оскільки не мала значення для слов'янських мов.Ѱ ѱѱїpsГрецька псі Ψ700Була вжита тільки для грецьких слів, оскільки не мала значення для слов'янських мов. Це дозволяло відрізняти грецьке «ѱі»та слов'янське «пси».Ѳ ѳѳитаθ, th, T, FГрецька тета Θ9Були вжита тільки для грецьких слів, оскільки не мала значення для слов'янських мов. Залежно від часу та джерела запозичення, могла або позначати «т», або «ф» (на пр: алгоритм, логарифм, ортодонт, орфографія), що було адресовано українським правописом 2019 року.Ѵ ѵѵжицаüГрецька іпсилон Υ400Іноді вживалася в диграфу оѵ. Окрім цього, скоріше за все, не мала фонетичного значення, і найчастіше була використана для позначення числівника.

Джерела Michael Everson and Ralph Cleminson. «Final proposal for encoding the Glagolitic script in the UCS», Expert Contribution to the ISO N2610R, September 4, 2003 Копылов А. Н. и Мефодий // Современные гуманитарные исследования. - 2014. - № 2. - С. 14-21. Obshtezhitie.net Lunt, Horace Gray (2001). Old Church Slavonic Grammar. Berlin: Mouton de Gruyter. ISBN 3-11-016284-9. churchslavonic — Typesetting documents in Church Slavonic language using Unicode Иеромонах Алипий, Грамматика церковно-славянского языка, Санкт-Петербург, 1997, С. 17

Примітки