Ігор Володимирович Сілівра (19 травня 1979, Чернівці) — український письменник-фантаст.
Біографія Ігор Сілівра народився в Чернівцях. Навчався у Чернівецькому міському ліцеї №1, який закінчив зі срібною медаллю. Він закінчив Чернівецький національний університет, за освітою є інженером. Після закінчення університету Сілівра протягом 6 років працював інженером-налагоджувачем систем автоматизації, після чого перейшов на посаду системного адміністратора у чернівецькій філії Укртелекому.
Літературна творчість Літературну творчість Ігор Сілівра розпочав ще навчаючись у школі, його перші оповідання включались у малотиражні збірки шкільної творчості. Деякі з його віршів потрапили до альманаху "Холод першого тепла". Першим із відомих опублікованих творів є оповідання «Людина-лампочка», датоване 1999 роком. З 2010 року він публікує свої твори в українському журналі фантастики «УФО» та збірці «Фантастика UA». У 2011 році рукопис його дебютного роману «Цепелін до Києва» став переможцем Днів фантастики у Києві, а сам автор удостоєний грамоти з автографом Анджея Сапковського. У 2013 році цей роман отримав другу премію на конкурсі «Перша Всеукраїнська літературна премія імені Олександри Кравченко (Девіль)», та спеціальну премію за відновлення жанру фантастики. Ігор Сілівра є постійним учасником та неодноразовим переможцем всеукраїнського конкурсу фантастики «Зоряна Фортеця». У 2014 році письменник удостоєний відзнаки Єврокону як найкращий дебютант.
У творчості Ігора Сіліври найпомітніше місце посідає тема стимпанку. В цьому жанрі написаний його дебютний роман «Цепелін до Києва», а також його продовження — роман «Край», який вийшов друком у 2016 році. У цих романах дія відбувається в альтернативній реальності, в якій відсутні технології, побудовані на використанні електричного струму, а більшість технічних пристроїв та транспортних засобів використовують паровий рушій. У третьому романі письменника «Архіпелаг», який вийшов друком у 2017 році, дія відбувається також у альтернативній реальності, проте в цьому романі більшість технічних пристроїв використовують як рушійну силу саме електричний струм, проте в цьому світі нема запасів нафти, та в ньому фактично не існує офіційно прийнятих законів, а наука розвивається не шляхом експерименту, а шляхом вивчення архівів, доставленими з паралельного світу, де й живе більшість людей.
Бібліографія
Романи 2013 — Цепелін до Києва 2016 — Край 2017 — Архіпелаг 2019 — Межа людини 2022 — Воля. Спадок професора Пулюя.
Оповідання 1999 — Людина-лампочка 2006 — Чарівна паличка 2010 — Аномалія 2010 — Контакт 2010 — Спадок 2010 — Фокусник 2011 — Діти Гайі 2011 — Нотатник Марти Мартен 2011 — Попереду — Вічність 2011 — Приватні розрахунки 2011 — Репортаж 2011 — Таємниця двійника 2011 — Гра в бога 2011 — Емігрант 2012 — Без Честі (у співавторстві з Оленою Пандурською) 2012 — Борги 2012 — Китайська кімната 2012 — Павутина 2012 — Прецеденти, прецеденти… 2012 — Страховий випадок 2013 — Велкам ту Марс 2013 — Вишнє Море 2013 — Дует 2013 — К7/12 2013 — Крила Емілі (у співавторстві з Оленою Пандурською) 2013 — Марс: коли розквітають яблуні (у співавторстві з Ольгою Сухобокою) 2013 — Ще один другий шанс (у співавторстві з Сніжаною Тимченко) 2014 — Ординарне життя (у співавторстві з Сніжаною Тимченко) 2014 — Сім'я V1.1 2014 — Точка неповернення 2014 — Дилема в'язня 2015 — Зернятка на шахівниці 2015 — Шубін 2016 — Попереду — вічність 2016 — Селфі 2016 — Хто ти, людино? 2016 — Монетка на викуп (у співавторстві з Сергієм Пильтяєм) 2016 — Окремі випадки трагедії общин 2018 — Залізний поступ
Примітки
Посилання Ігор Сілівра на сайті «Буквоїд» Ігор Сілівра на сайті fantlab.ru Ігор Сілівра на сайті livelib.ru гор Сілівра: українська література надто полюбляла минуле й надто боялася зазирати в майбутнє Ігор Сілівра презентує свої книжки Ютуб подкаст. Наукові фантасти України. Ігор Сілівра