Оскар Мілош (, ; 28 травня 1877data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011., містечко Черея в Білорусі — 2 березня 1939Німецька національна бібліотека, Берлінська державна бібліотека, Баварськая державна бібліотека та ін. Record #118582593 // Загальний нормативний контроль (GND) — 2012—2016., ФонтенблоНімецька національна бібліотека, Берлінська державна бібліотека, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118582593 // Загальний нормативний контроль (GND) — 2012—2016. біля Парижу) — французький поетSNAC: http://snaccooperative.org/ark:/99166/w66m434f і литовський дипломат; родич (дядько) і наставник лауреата Нобелівської премії з літератури 1980 Чеслава Мілоша.
Освіта Школа Лувра ліцей Жансон-де-Сайі
Життя і творчість Оскар Мілош народився у Череї Мінської губернії Російської імперії, де провів своє дитинство. Його батько Владислав Любич-Мілош з давнього литовського аристократичного роду, який бере початок з XII сторіччя. Його мати Роза Розенталь була єврейкою, донькою єврейського Варшавського університету. У родині говорили польською мовою. Оскар був хрещений у католицькій церкві 2 липня 1886 року у Свято-Олександрівському костелі Варшави.
З 1889 року жив у Парижі, навчався у Школі східних мов. В 1914 році пережив релігіозне осяяння. Свої твори підписував Oscar Vladislas de Lubicz Milosz, O. V. de L. Milosz.
Дебютував «Поемою занепаду» («Le Poéme des Décadences») в 1899 році. Окрім поетичних творів, залишив драматичні («Мигель Маньяра», «Мефибосет», «Савл из Тарса»), містичні трактати-поеми «Ars Magna» (1924) і «Les Arcanes» (1927), роман «L'Amoureuse Initiation» (1910), видав збірку литовських пісень та казок у своєму перекладі французькою мовою.
У 1916 році, під час Першої світової війни, Мілоша призвали до російської дивізії французької армії та призначили до прес-корпусу.
До кінця війни, коли і Литва, і Польща знову отримали фактичну незалежність, Мілош вирішив ідентифікувати себе з Литвою — хоча він ще не розмовляв литовською — оскільки вважав, що це була батьківщина його предків у 13 столітті та до нього.
Після війни він в публічних виступах пропагував ідею створення незалежної литовської держави. В 1925 році був першим представником Литви у Франції, в 1925—1938 роках — радником посольства Литви в Парижі. В 1931 році отримав французьке громадянство.
Визнання Був нагороджений Орденом Почесного легіону (1931). З 1966 році у Франції діє Громада друзів Оскара Мілоша («Amis de Milosz»), вона видає присвячені його творчості «Зошити».
Твори Le Poème des Décadences, 1899 Les Sept Solitudes, 1906 L'Amoureuse Initiation, roman1910 Les Éléments, 1911 Chefs d’œuvre lyriques du Nord, traductions, 1912 Miguel Mañara. Mystère en six tableaux. 1913 Mephiboseth, théâtre, 1914 Saul de Tarse, théâtre, 1914 (non publié) Symphonies, Nihumim, 1915 Épître à Storge, 1917 Adramandoni, 1918 La Confession de Lemuel, 1922 Ars Magna, 1924 Les Arcanes, 1927 Les origines ibériques du peuple Juif, 1932 Les origines de la nation lituanienne, 1936 Psaume de l’Étoile du matin, 1936 La Clef de l'Apocalypse, 1938 Повне зібрання творів Оскара Мілоша видане в 13 томах у видавництві Silvaire/du Rocher, Париж. Всі вірші Мілоша увійшли в 2 тома «Поезія» (Poésies).
Нові видання:
La Berline arrêtée dans la nuit, Anthologie poétique, Poésie/Gallimard, Paris, 1999 L'Amoureuse Initiation, collection de poche, Le serpent à plumes, 2004 Contes de Lituanie, transcrits par Milosz, illustrés par Marc Daniau, le Seuil, 2005
Література Lebois A. L’Œuvre de Milosz. Paris: Denoël, 1960. Buge J. Milosz en quête du divin. Paris: Nizet, 1963 Richter A. Milosz. Paris: Editions Universitaires, 1965 Bellemin-Noel J. La Poésie-philosophie de Milosz: essai sur une écriture. Paris: Klincksieck, 1977. Richer J. Aspects Esotériques de l’Œuvre Littéraire. Paris: Dervy-livres, 1980, p. 192—236.
Примітки