Адольф Гітлер скоїв самогубство між 15:10 і 15:15 (за даними радянських ЗМІ, між 15:25 і 15:30) у понеділок 30 квітня 1945 року, застрелившись із вогнепальної зброї у своєму фюрербункері в Берліні (приблизно в той же час Червона армія взяла під контроль перший поверх Рейхстагу, і знаходилась за 700—750 метрів від рейхсканцелярії).Fischer (2008) p. 47. «…Гюнше заявив, що він увійшов до кабінету для огляду наслідків, і зазначив, що у Гітлера капала кров із його правої скроні. Він застрелився зі свого пістолета, ППК 7,65.»Kershaw (2008) p. 955. «…Кров капала з кульового отвору в правій скроні…»Останні дні Гітлера: «Приготування до смерті» «…30 квітня… У другій половині дня Гітлер застрелився…» Його дружина Єва Браун також скоїла самогубство, прийнявши ціанистий калійBeevor (2002) p. 359. «… її губи зморщилися від отрути».. Того ж дня, відповідно до складеної Гітлером раніше інструкції, їхні тіла винесли по сходах через запасний вихід бункера, облили бензином і підпалили в саду за межами бункераKershaw (2008) p. 956..

Загальне положення Німеччини у 1945 році На початку 1945 року Німеччина знаходилася в критичному стані. 12 січня на Східному фронті Червона армія розпочала Вісло-Одерську наступальну операцію, в ході якої до 3 лютого 1945 форсувала Одер і захопила знаменитий Кюстрінський плацдарм. Лінія фронту на сході після цього стала проходити лише в 62 кілометрах від Берліна. Крім того, 13 лютого 1945 пав Будапешт — остання надія Гітлера на відтягування значних сил Червоної армії від Берлінського напрямку. В поспіху німці спробували провести операцію «Сонцестояння», яка також до 18 лютого 1945 року завершилася поразкою.

На Західному фронті 25 грудня 1944 року німці були вимушені припинити Арденнську операцію через нестачу палива, боєприпасів і живої сили. Після цього вони активно перейшли до оборони так званого «Арденнського виступу», найзахіднішою точкою якого було бельгійське містечко Дінан за 640 кілометрів від Берліна. 3 січня 1945 року союзники перейшли в контрнаступ і до 29 січня повністю зрізали «Арденнський виступ». 8 лютого 1945 року союзники перейшли Західний кордон Німеччини розпочавши Маас-Рейнську операцію. До 22 березня 1945, форсувавши Рейн, вони закріпилися на його правому березі за 480 кілометрів від Берліна.

В Італії італо-німецькі війська під натиском союзників стихійно відступали на північ. 6 квітня 1945 року розпочалася Північно-Італійська операція із витіснення італо-німецького угруповання із Альп і північного берега ріки По.

Гітлер у фюрербункері

Гітлер прибув у Берлін зранку 16 січня 1945 року зі своєї ставки «Гніздо орла» у Лангенхайн-Цигенберзі (район Обер-Мерлен у гірському масиві Таунус), де він пробув із 10 листопада 1944 по 15 січня 1945 року після покидання своєї основної ставки «Вовче лігво» у Східній Пруссії внаслідок стрімкого наближення радянських військ.

За словами очевидців, Гітлер виглядав жахливо (див. Хвороби Гітлера). Від самого початку він розташував свій штаб у центрі Берліна, у будівлі Рейхсканцелярії за адресою Вільгельмштрассе, 77.

Однак, внаслідок щоденних масованих нальотів авіації союзників на Берлін, через декілька днів (точна дата невідома) Гітлер був вимушений повністю перенести свій штаб під землю у фюрербункер.

До середини березня 1945 року Гітлер періодично залишає свій штаб, підіймаючись нагору до будівлі Рейхсканцелярії. Однак останній раз Гітлер відвідає її 15 березня 1945 року, тоді внаслідок початку нальоту авіації союзників Гітлер ледве встигає спуститися назад у бункер, і з того дня, за словами очевидців, вирішив більше не полишати межі бункера.

20 січня 1945 року, Гітлер у Фюрербункері приймає голову Національного уряду Норвегії Відкуна Квіслінга, який мляво намагається переконати Гітлера на сепаратний мир зі США й Англією, від себе обіцяючи повну підтримку Норвегії у боях проти Червоної армії, однак Гітлер від будь-яких переговорів відмовляється.

30 січня 1945 року Йозефу Геббельсу вдається організувати радіотрансляцію із фюрербункера і Гітлер в останній раз у своєму житті звертається із промовою до німецького народу, у якій звинувачує західні держави у розв'язанні війни, а також закликає боротися до «остаточної перемоги».

За словами очевидців, коли 13 лютого 1945 року Гітлеру у фюрербункері повідомляють про падіння Будапешта, він скаженіє і звинувачує своїх військових у зраді. У той час фюрер все ще не втрачає надії на «чудесний порятунок», однак іноді починає говорити про власний швидкий кінець. Гітлер починає порівнювати себе із Фрідріхом ІІ кажучи, що він, як і Фрідріх, без сумніву може розгромити ворога спочатку на Сході, а потім на Заході. У ці ж дні він наказує доправити до своєї кімнати в бункері великий портрет Фрідріха, а також наукову працю британського історика ХІХ століття Томаса Карлайла «Історія Фрідріха Великого».

14 лютого 1945 року Гітлер, дізнавшись про оточення Бреслау, роздратовано наказує утримувати його будь-якою ціною і обороняти до останнього солдата, погрожуючи у випадку здачі міста віддати всіх солдат до останнього під трибунал.

25 лютого 1945 року Гітлер приймає у фюрербункері міністра озброєнь і боєприпасів Альберта Шпеєра, який приносить йому доповідь про наслідки втрати 60 % вугільних родовищ Третього Рейху в результаті наступу радянських військ, Гітлер кладе доповідну записку Шпеєра у сейф, і сухо подякувавши за доповідь не вживає ніяких реальних заходів, для виправлення цієї ситуації.

6 березня Гітлер наказує найбоєздатнішому з'єднанню німців на східному фронті 6-й танковій армії СС під командуванням Йозефа Дітріха, негайно розгромити 3-й Український фронт, прорватися до Дунаю, а згодом до Будапешту й зайняти його. Задача так і не була виконана через недостачу техніки й пального (хоча 6-й танковій армії вдалося прорвати радянську оборону й заглибитися у фланг 3-го українського фронту на ширину 4 й глибину 30 кілометрів), і 14 березня 1945 оскаженілий Гітлер наказав солдатам і офіцерам дивізії спороти з уніформи всі елітні нашивки.

7 березня Гітлер в бункері дізнається про те, що союзникам вдалося захопити один із залізничних мостів через Рейн у районі Ремагену, в цілості і неушкодженості (у поспіхом відступаючих німецьких військ просто не вистачило вибухівки й часу, щоб підірвати його). Ця новина приводить його в сказ, за його особистим наказом військово-польовий суд того ж дня розстрілює п'ятьох солдатів та офіцерів, відповідальних за підрив мосту. Люфтваффе отримує наказ фюрера зруйнувати міст і до 15 березня їм це вдалося.

15 березня Гітлер приймає міністра озброєнь і боєприпасів Шпеєра, після чого, заслухавши його доповідь про стан промисловості Рейху, впадає в шоковий стан і довго відмовляється вірити рейхсміністру, переконуючи його самого повірити в «остаточну перемогу Німеччини». На що Шпеєр практично відкритим текстом заявив, що «війна програна», про що до нього ніхто не смів говорити в присутності фюрера. Гітлер збентежений подібною заявою дав Шпеєру 24 години, щоб той «подумав над своїми висновками». Наступного дня, Шпеєр відмовляється від своїх слів заявляючи, що «дуже погарячкував» і «відтепер цілком підтримає всі рішення Фюрера».

18 березня Гітлер викликає до себе в бункер фельдмаршала Альберта Кессельрінга, якого в той же день призначає командувачем Західним фронтом, відсторонивши від командування «бездарного і сонного» (за словами Гітлера) Герда фон Рундштедта.

19 березня Гітлер знову приймає в бункері Альберта Шпеєра, який святкує свій день народження, котрому дарує власний портрет з автографом, який, за словами очевидців, сам же довго не може поставити через сильно тремтячих рук. Після чого, заслухавши доповідь Шпеєра про стан промисловості Рейху, передає в руки рейхсміністру готовий план «Нерон», наказуючи йому негайно перейти до «тактики випаленої землі», згідно з якою: «Всі військові споруди, споруди транспорту, зв'язку, промисловості та постачання, продовольчі склади, а також речові цінності, що знаходяться на території Рейху, при неможливості їх вивезення підлягають негайному знищенню». Всі спроби Шпеєра пояснити Гітлеру, що даний наказ «прирікає німецький народ на знищення», натикаються на категоричну байдужість останнього. Гітлер зокрема заявляє, що "Якщо війна буде програна, нація також загине. Це її неминуча доля. Немає необхідності займатися основою, яка буде потрібна народу, щоб продовжувати найпримітивніше існування". Даний наказ Шпеєр буде таємно саботувати, дізнавшись пізніше про невиконання даного наказу, Гітлер, тим не менш, не застосує ніяких заходів впливу або покарання щодо Шпеєра.

21 березня Гітлер, отримавши доповідь Кессельрінга про те, що на Західному фронті багато солдатів без будь-якого опору здаються в полон союзникам, впадає в лють. Після чого Кессельрінг під диктовку Гітлера записує наказ фюрера про «дезертирів, боягузів і зрадників». У наказі йдеться, що «будь-який німецький солдат, що самовільно покинув позицію або склав зброю без бою до останнього патрона, або ж, не будучи пораненим, здався в полон, визнається в Рейху зрадником. Сам солдат у разі виявлення його польовою жандармерією підлягає негайному розстрілу на місці. Родині припиняється видача будь-якої грошової допомоги від держави».

28 березня Гітлер з формулюванням «за станом здоров'я» звільнив з посади начальника генерального штабу сухопутних військ Гейнца Гудеріана, призначивши на його місце генерала Кребса. Гудеріану ж він порекомендував «підлікувати нерви», посилаючись на (на думку Гітлера) «занадто панічні і не оптимістичні» щоденні звіти.

31 березня Гітлер після тривалої бесіди з Геббельсом усуває з посади імперського шефа преси НСДАП Отто Дітріха з формулюванням «у зв'язку з втратою довіри». За словами самого Дітріха, це сталося через те, що він виступив за розпуск партизанського формування Вервольф, чим викликав у Гітлера напад гніву.

2 квітня Гітлер, отримавши новину про оточення англо-американськими військами групи армій «В» в районі Рура, наказує їм через Гіммлера стояти на смерть і «розстрілювати кожного, хто піднімає білий прапор!».

5 квітня Гітлер отримує доповідь про початок штурму Відня Червоною армією. Гітлер, прийшовши в лють, кричить — «Відень не має пасти, він ніколи не буде радянським!» — після чого віддає наказ утримувати Відень будь-якою ціною.

10 квітня Гітлеру доповідають про падіння Кенігсберга, після чого він в люті оголошує всіх учасників оборони «боягузами і зрадниками», а коменданта міста Отто фон Ляша заочно засуджує до розстрілу.

11 квітня Гітлер, все ще не вірячи, що головною метою Червоної армії буде Берлін, підписує наказ про зняття з оборони столиці і направленні до Чехословаччини чотирьох танкових дивізій під командуванням генерал-фельдмаршала Фердинанда Шернера.

13 квітня міністр пропаганди Йозеф Геббельс приносить Гітлеру новину про смерть Франкліна Рузвельта, чим приводить фюрера в захват. За словами очевидців, Гітлер вперше за довгий час реготав і кричав: «Це повинно було статися, тепер перемога буде моєю, я виграв війну!». За його наказом, всім хто знаходився в бункері було роздано по келиху шампанського, і навіть був накритий імпровізований бенкет. Того ж вечора Гітлеру повідомляють про падіння Відня. Після чого, за словами очевидців, Гітлер зі словами — «Цього не може бути!» — хапається за серце і валиться з ніг на диван у своїй кімнаті. Незабаром доктору Мореллю вдається привести Гітлера до тями.

15 квітня Гітлер офіційно оголошує Берлін містом-фортецею, заявляючи в своєму зверненні до німецького народу наступне: «Якщо кожен німецький солдат правильно виконає свій борг, то Червона армія обов'язково буде звернена до втечі і Європа ніколи не стане радянською!»

Останні дні

16 квітня 1945 року о 3:01 ночі війська маршала Георгія Жукова почали Берлінську наступальну операцію. Спрямувавши всю свою міць на групу армій «Вісла», що знаходиться під командуванням генерал-полковника Готхарда Гейнріці і тримає оборону на Зеєлівських висотах. В ході запеклих боїв до 19 квітня Червоній армії вдалося оволодіти висотами.

20 квітня