Великі Бе́реги () — село в Україні, у Закарпатській області, Берегівському районі, центр Великоберезької громади.

Його назва походить від угорського іменника - ліс, підлісок.

Герб У лазуровому щиті золота голова бика прямо, зі срібними рогами та очима, що супроводжується зверху срібними літерами "1288", а з боків - двома співоберненими зеленими дубовими гілками.Герб села

Населення

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокугорська222187.44%українська29711.69%російська150.59%циганська50.20%румунська10.04%інші/не вказали10.04%Усього2540100%

Сучасність

Тут при місцевій школі діє Музей ткацтва. Прекрасна колекція давніх вишивок на домотканому полотні. На базі школи діють секції ДЮСШ Берегівського району з гандболу (дівчат)яку веде Брековські І.,з футболу, яку веде Чегіль О.При школі діє футбольний клуб «Талісман»(керівник Чегіль О.), чемпіон ДЮФЛ Закарпаття 2010 року, переможець ряду дитячих міжнародних футбольних турнірів. В школі створена перша в Україні секція з велосипелного спорту в залі(тренера Гейці Т.,Гейці-Терещук Н.). Ці спортсмени неодноразово беруть участь у чемпіонатах світу, Європи і вже посіли четверте і п'яте місце на таких серйозних змаганнях. А на міжнародних змаганнях в Угорщині, Німеччині займають призові місця.

За селом знаходяться два озера з облаштованою зоною для відпочинку та рибальства.

Історія

Форпост Берегвар — одне із самих маловідомих і маловивчених укріплень Закарпаття. Згадки про нього дуже рідкісні, ніяких описів не збереглося, лише окремі угорські дослідники, спираючись на якісь маловідомі джерела, скупо відзначають факт існування цього укріплення. Воно відоме під назвами «Берегвар» («Beregvár»), тобто «Берег» + «вар» («vár» — у перекладі з угорської «замок / фортеця»). Рідше згадується назва «Нодьберегі вар» («Nagyberegi vár»), яке перекладають як «Велика Бережська фортеця».     

Кінець 12 століття. Ймовірно, у цей період на території майбутнього села Великі Береги виникло перше поселення. Колись у цій місцевості знаходилося заболочене озеро Чорний Мочар (осушено в новий час), на березі якого піднімалися невеликі пагорби. Цей горбистий берег на кордоні з болотистою місцевістю був обраний для будівництва населеного пункту.

Інформації про початковий етап зведення укріплень немає. Форпост, ймовірно, звели в районі нинішнього села Великі Береги, на правому березі річки Боржави (притока Тиси).

1214. Перша письмова згадка Берегів, які на той час перетворилися в досить великий населений пункт.

1241. В ході руйнівної татаро-монгольської навали Батия Береги були зруйновані, але судячи з усього, поселення швидко відродилося.

У 1241 році південніше Берегів монголо-татарами був знищений так званий Боржавський замок у селі Вари, де знаходився центр Боржавського комітату. Різке зниження значення Боржавського замку сприятливо позначилося на Берегвар, оскільки саме сюди був зміщений центр комітату. Таким чином, замок деякий час слугував центром невеликій області угорського королівства, а сам комітат отримав нову назву — «Берег».

1261. У Берегах будується (або відновлюється?) Замок. Можна припустити, що фортифікації Берегвар були представлені земляними валами та дерев'яними укріпленнями. У цьому ж році король Угорщини Бейла IV (1206—1270) подарував Бережський комітат разом зі «… всіма селами, лісами, людьми, звірами і водами» католицькій церковній єпархії, центром якої було місто Егер (Угорщина).

1271. Центр Березького комітату переноситься в місто Лампертсас (нині — Берегово), що знаходиться за 7-8 кілометрів на південний захід від Берегвар. Письмові джерела епохи середньовіччя мовчать про долю замку Берег, що, можливо, пояснюється його раннім зникненням. Замок, зниклий невідомо коли за нез'ясованих обставин, імовірно, більше не відновлювався.

14 століття. Починаючи з цього періоду поселення відомо в статусі містечка Березького комітату, значення Берегів як церковного і адміністративного центру зростає.

1397. Береги згадуються в грамоті як «містечко».

Кінець 14 століття. Береги, у числі інших великих земельних володінь Закарпаття, були подаровані угорським королем своєму родичу — могутньому подільському князю Федору Корятовичу.

1566. Турецькі війська, які проходили через північно-східні землі угорського королівства, цілком зруйнували і спустошили Береги. Практично всі будівлі містечка були спалені, 90 сімей були вивезені в рабство. З усього населення уціліло лише 15 сімей.

1567. Цим роком датується найраніше з відомих печатка із зображенням гербу містечка у вигляді бичачої голови.

1590. Містечко розорили війська князя Трансільванії кардинала Андраша Баторі.

1633. Береги переходять під владу трансільванського князівського роду Ракоці.

Середина 17 століття. У 1656—1657 роках трансільванський князь Дьордь II Ракоці (1621—1660) виступив як союзник шведського короля Карла XI і Богдана Хмельницького проти Речі Посполитої. Однак Трансильванське військо було розбите поляками, які після здобутої перемоги вдерлися на Закарпатті, зруйнувавши і спустошивши безліч сіл і містечок. Село Береги в 1567 році сильно постраждало під час польського карального походу.

У XIX ст. — містечко Надтисянського повіту Березького комітату.

Наші дні. Місцезнаходження замку невідомо, ймовірно, над рівнем землі від укріплень і будівель комплексу нічого не збереглося. Нині назву «Берегвар» найчастіше асоціюють з аналогічною назвою урочища в районі села Чинадієво, де знаходиться знаменитий палац графів Шенборнів, зведений в 19-му столітті.

Село Великі Береги колись мало шанс отримати статус великого міста, адже вже 800 років тому стало центром Березької жупи. Однак не судилося — за Австро-Угорської імперії адміністративний центр перемістився в Берегово. Натомість Великі Береги (Nagybereg) офіційно вважалися торговим містечком Надтисянського округу (повіту) Березького комітату; у 1904 році було офіційно затверджено герб містечка з зображенням чорної бичачої голови зі срібними рогами на червоному тлі (вперше цей герб з'явився на печатці місцевої ратуші ще 1567 року). Утім, цей населений пункт саме сьогодні отримав новий шанс на відродження і розвивається досить стрімко. Достатньо тут і різних цікавих архітектурних споруд — церкви, старовинний млин. Є і винороби з власними пивницями. Але найбільше уваги приділяється вихованню молоді. За сприяння реформатської церкви будується сучасне нове приміщення гуманітарного ліцею, при загальноосвітній школі створений відомий уже по всій Україні та навіть Європі гурток велоеквілібристики, а ще — шкільний музей ткацтва. Саме при останньому діє гурток, де зберігають унікальні секрети ручної справи, що передавалися із покоління в покоління.

Архітектурні пам'ятки

Реформатський храм

Найдавнішою спорудою села є реформатська церква. В якості католицького храму вона була побудована в 1335 р., перебудована в 1405 та 1554 рр. (вдруге вже в якості реформатської). Під час нападу польського війська князя Любомирського в 1657 р. храм був зруйнований, відбудований через три роки. Подальші перебудови та реконструкції відбулися в 1749, 1817,  1824 та 1869 рр. Попри численні видозміни, в обліку церкви збереглися готичні мотиви.

Дух готики збережений в перекритті нефу зального типу та апсиди реберними готичними зводами, розписаними у XVIII ст. і прикрашеним орнаментом ренесансних форм. В якості «готичного храму» церква включена в перелік Пам'яток архітектури місцевого значення.

В околицях села Береги у 1329 р. згадується також католицький монастир «Малий Берег», що був зруйнований у 1554 р. під час воєн з протестантами.

Гімназія збудована в 1895 році саме як освітня установа (гімназія). Сьогодні тут розмістився гуманітарно-природничий ліцей, який фінансується виключно реформаторською церквою. Тут угорською мовою навчаються понад сімдесят старшокласників. Про високий рівень цього сільського ліцею (98 % його випускників поступають у виші) знають і в Берегові, і в районі. Діти по буднях живуть у гуртожитках, одним з них (хлоп'ячим) виступає будівля колишньої лікарні, вочевидь, ще чеської доби. Ліцей узяв це занедбане приміщення в оренду на 10 років, і термін її сходить. У селі є бажання відродити лікарню. Тому за кошти іноземних (наразі британських) спонсорів поруч із старовинною будівлею будуються нові гуртожитки для учнів. Нові споруди органічно вписуються в ансамбль, не псуючи вигляду палацу. Внутрішнє оздоблення вже не відновити — багато років тут розміщався «Ідеологічний центр колгоспу ім. Леніна» (сільський клуб плюс центр агітпропу для селян).

Млин Знаходиться по дорозі на відоме озеро Береги (Берегі-то), неподалік від полотна вузькоколійки. Це цікавий взірець промислової архітектури чехословацької доби, орієнтовно 1930-з років.

В Великих Берегах збереглась велика кількість стародавніх (кінця ХІХ - першої половини ХХ ст.) будинків в угорському стилі.

При в’їзді до села зі сторони Берегова знаходиться нині недіюче, але доглянуте та відгороджене парканом єврейське кладовище.

На християнському кладовищі встановлено меморіальний пам’ятник на честь загиблих під час сталінської депортації.

Перший фестиваль ручного ткацтва

Можливо, саме завдяки цьому пришкільному гуртку та його незмінному керівникові Маріанні Профус вдалося зберегти і славу села. Колись без домотканого рушника з вишивкою не обходилося жодне свято — релігійне, весілля чи ювілейна дата. Нині міські жителі про ці традиції може і не пам’ятають, а на селі такі «дрібниці» досі мають велике значення. Принаймні у Великих Берегах, де у ці теплі вересневі дні відбувся І-ий фестиваль ткацької справи.

У наметах ткалі на старовинних дерев'яних верстатах розпочали свою звичну роботу. Все дуже нагадувало гру на музичному інструменті — фортепіано. Риплять кросна, вправно бігає «човник», руки час від часу здіймаються у повітря, а ноги вчасно натискають на спеціальні клавіші. Ткалі вбрані у народні угорські костюми. Приємно відзначити, що більшість із них — це 17-18-річні дівчата, які лише закінчили навчання. Дуже зосереджені на своїй роботі, вони ще й мали час для того, аби відповідати на запитання гостей-туристів.

Ідея провести такий фестиваль належить голові села Марті Чок. «Березьке ткацтво відоме далеко за межами області, — розповідає вона. — А наше село завжди було центром цієї майстерної справи. Дуже добре, що в сільській школі зберігають давні традиції. Не можу сказати, що для людей це неабиякий бізнес. Але однозначно: своїми майстринями ми пишаємося, вони примножують славу Великих Берегів».

На фестиваль приїхало чимало туристів з Угорщини, причому дехто на поїзді «Карпат-Експрес» — селом пролягає вузькоколійка. Колись потяг тут курсував щодня за маршрутом Берегово-Кушниця. «Нині цей маршрут планують відновити, — каже Марта Чок, — і не лише на свята. Думаємо, що зможемо організувати, аби туристи відвідали і село, і нашу школу, і музей ткацтва».

Робочі музейні експонати

"Ці три верстати ми привезли зі шкільного музею, — розповідає Маріанна Профус, яка вже 30 років викладає ткацьку справу. — Учениці з радістю погодилися продемонструвати власні вміння. Також приїхали зі своїми роботами мої друзі, як-от Ґізелла Товт із Нового Села. Привезли зі школи музейні експонати, які не продаються. Це те, що вдалося розшукати у бабусиних скриньках. Таким чином ми показуємо, як ткали рушники сто і більше років тому. А це — екзаменаційні роботи наших учнів (показує. — Авт.). Вони також не для продажу — з ними їздимо на виставки. Нещодавно приїхали з угорського Солноку. Цього року вже експонували роботи в Ужгороді та Берегові, на черзі — «Тур'євроцентр».

Цікаво, що «найновішим» верстатам уже понад 30 років. Адже у 1979-му, коли у Великих Берегах при колгоспі ввели ткацьку справу, декілька з них було виготовлено майстрами на замовлення. У пришкільному музеї зберігається й раритетний верстат, якому близько 120 років. «Сьогодні, на жаль, таких майстрів майже не залишилося, — каже Маріанна Профус. — Тому бережемо кожен верстат як зіницю ока».