Ованес Олов (), нар. Ованес-Акоп Костанднуполсеці () — вірменський граматик і перекладач XVII століття, релігійний діяч Вірмено-католицької церквиKevork B. Bardakjian A Reference Guide to Modern Armenian Literature, 1500-1920 Wayne State University Press, 2000. стр. 98.
Життя і діяльність Народився в 1635 році в Константинополі, в ранньому віці іммігрував до Європи і прийняв католицтво. У 1660-1667 роках навчався у вищих навчальних закладах Риму (коледж Sacra Congregatio de Propaganda FideFrancesca Scarpa Per la storia degli studi turchi e armeni a Venezia: Il sacerdote armeno Giovanni Agop, in: Annali di Ca' Foscari. Vol. 39, № 3, 2000. стр. 107—130) і Ліона, одночасно займався перекладацькою і проповідницькою діяльністю. Після закінчення навчання стає наглядачем над місцевими видавництвами Марселя (вид-во ) і Ліворно, але своєю діяльністю захищав інтереси вірменських книгодрукарів, внаслідок чого втратив роботу.
Переклав з латинської низку церковних книгAvedis Krikor Sanjian Medieval Armenian Manuscripts at the University of California, Los Angeles University of California Press, 1999, зокрема твір знаменитого містика XV ст. Томи Кемпійського «Про наслідування Христа» (, )История всемирной литературы: в 9 т. Том 4. 1987, стр. 425. У 1670 році виходить перша книга Ованеса — вірменський переклад твору «Духовний сад» (, ), проте широку популярність він здобув завдяки виданню в 1674 році в Римі своєї граматичного праці «Чистота вірменської мови або граматика вірменської» ()Полное название книги «Чистота армянской речи или грамматика армянского, изложенная вардапетом Ованесом Костанднуполсеци, во славу Всевышного Господа и в пользу потомков Хайка». Заглавие написано также на латинском — Purita Linguae Armenicae, т.е. Чистота армянского языка, а через рік і її латинського перекладу (з незначними змінами): «Puritas Haygica, sev grammatica Armenica»Г. Мурадян Отношения латинофильской армянской грамматики к грекофильской Банбер Матенадарани № 19. 2012, стр. 341—358Балинт Ковач Армянские библиотеки и армянская литература в Трансильвании , in: Из истории армяно-украинских, венгерских и молдавских отношений. Сборник статей и материалов. Ереван, 2012. Ованес розрізняє три різновиди вірменської: поряд з традиційними "письмовою" (lingua haigica, тобто грабар) і "розмовною" (lingua vulgaris, тобто простонародні діалекти) вводить новий термін — "цивільна" (lingua civilis, суміш перших двох варіантів, якою розмовляли оратори, адвокати і купці; рання форма ашхарабару). У книзі однак вивчається тільки грабар, який, на думку автора, мав найбільш «чисту і впорядковану» граматику. За свої граматичні праці і отримав прізвисько "Олов" (по-вірменки — відмінок). Вважається одним з основоположників так званої "латинізованої моделі" вірменської граматикиДесницкая А., Кацнельсон С. История лингвистических учений Ленинград, «Наука». 1981. стр. 40И.П. Сусов История языкознания: Глава 4.5. Формирование лингвистической мысли в Армении М., 2006. У тому ж 1674 році в Марселі вийшло в світ його «Коротке риторичне мистецтво» ()V. M. Kurkjian A History of Armenia, New York, 1958, а в 1675 році в Римі друкується його «Граматика латинської викладена вірменською» (, )Alessandro Orengo Grammatiche e dizionari dell’italiano, scritti da armeni fra sei e settecento , in:Rassegna Armenisti Italiani, Vol 7, 2004.
Останні роки життя провів у Венеції, де очевидно відігравав значну роль в культурному житті міста. Відомо, що він викладав релігію в інституті Катекумени, був репетитором турецької мови венеційського посла в Константинополі, відредагував перекладену венеційськими студентами італійською, арабською і латинською мовами збірку турецьких прислів'їв. У 1683 році видав знамениту «Дашанц тухт», разом з перекладом італійськоюԹուղթ սիրո եւ միաբանութեան ... Lettera dell'amicitia e dell'vnione di Costantino gran Cesare e di San Siluestro sommo pontefice, e di Tridade re dell'Armenia, e di S. Gregorio Illuminatore della natione armena scritta nell'anno del signore 316, Венеция, 1683East and West in the Crusader States. ed. Krijna Nelly Ciggaar, Herman G. B. Teule. Peeters Publishers, 2003. стр. 81, а в 1687 році написав і опублікував другу на ашхарабарі (і першу з релігійним змістом) книгу «Коментарі псалмів» (), у якій підняв обробку ашхарабару на новий рівень і вперше публічно захистив його використанняС. Чемчемян Армянская типография в Марселе , Историко-филологический журнал АН АрмССР, 1988, № 1. стр. 207—209. Є думка, що він був редактором також і першої друкованої книги на ашхарабарі — математичної праці «Мистецтво числення» ()Sushil Chaudhury, Gegham Gewonean Armenians in Asian Trade in the Early Modern Era Les Editions de la MSH, 2008Kéram Kévonian, Marchands arméniens au XVIIe siècle: À propos d'un livre arménien publié à Amsterdam en 1699, in: Cahiers du monde russe et soviétique. Vol. 16 N°2. Avril-juin 1975. pp. 199-244. Загалом вже за життя було опубліковано щонайменше 15 авторських і перекладацьких праць Ованеса, що робить його найбільш видаваним автором у 300-річній (1512-1800) історії вірменської давньодрукованої книгиК. С. Тер-Давтян О двух переводах Ованеса Олова Банбер Матенадарани № 16. 1994, стр. 111—119. Помер у Венеції, 24 листопада 1691 року.
Примітки
Посилання Неповний список праць Ованеса Олова в міжнародному каталозі WorldCat