Йордане́шти — село в Україні, у Карапчівській сільській громаді Чернівецького району Чернівецької області.

Письмові згадки і назва Перша письмова згадка засвідчена у формі «Ардановці» в грамоті молдавського воєводи Петра Кульгавого від 4 липня 1578 року, якою він підтвердив право Бистрицького монастиря на села «Бирлінці і Ардановці на Сіреті»Covalciuc D., Şapcă N., Bojescu C. File din istoria satului Iordăneşti. — P. 17.

Ототожнення Йорданешт з Ардановцями підтверджується також грамотою від 30 березня 1575 року, у якій при описі межі нинішнього села Великий Кучурів) згадується «Ардановська пасіка». Як зазначається в документі, межа пролягала на Стримбол (гору Кривець), «на пасику на Ардановскою», а далі вела до СторожинцяDocumente bucovinene de T. Balan. — P. 70.

Назва Ардановці є похідною від імені «Ардан», яке, напевно, мав засновник чи власник поселення. Піддані чи родичі Ардана звалися арданівцями, Юрка – юрківцями, а Черна – чернівцями. Назва Ардановці може бути пов’язана з родиною Петра Ардановича, що згадується у 1452 - 1458 роках як писар господаря Молдавії.

У грамоті воєводи Петра Кульгавого від 4 липня 1578 року міститься важливе уточнення, що село Ардановці були подаровані Бистрицькому монастиреві воєводою Олександром Добрим (роки правління 1400-1432). Це дозволяє віднести нинішні Йорданешти до найдавніших населених пунктів Буковини.

Як Арданешти (Ardăneștii) назва села засвідчена в 1692 роціCovalciuc D., Şapcă N., Bojescu C. File din istoria satului Iordăneşti. — P. 28. Очевидно, що зміна настала під впливом волоських переселенців і відповідної романізації українсько-слов’янських топонімів у XVI—XVII ст.

Село Арданешти, що межує з селом Ропча, згадується під 1761 роком. Але в цей період починає вживатися також назва Йорданешти. В церковних документах кінця XVIII століття засвідчено «Йорданещі» Werenka D. Topographie der Bukowina zur Zeit ihrer Erwerbung durch Oesterreich (1774-1785).— S. 39.

Назва Йорданешти походить від слова «Йордан» - «православне водосвяття»Die Bukowina. Eine allgemeine Heimatkunde = Буковина. Загальне краєзнавство. — C. 234. Очевидно, що традиція освячення води в цьому населеному пункті відзначалася певними особливостями.

У 1995 р. назву села було змінено з Підлісне на Йорданешти.

Історичні місця Село розміщене на берегах Серету, неподалік впадання у нього Малого Серету. В давню епоху тут пролягав так званий Старий Берладський шлях, що вів з Галичини до Чорного моря. Для цього шляху важливе значення мали броди, що розміщені біля Йорданешт і Карапчева на Сереті, а також біля Купки та Сучевен на Малому Сереті. Нижче за течією, після злиття двох Серетів, і аж до міста Серет, річкова долина на північному березі була сильно заболочена і тому мало придатною для використання великими купецькими валками.

У 1497 році Старим Берладським шляхом відступав після невдалої облоги Сучавської фортеці польський король Ян Ольбрахт. Переправившись на північний берег Серету, король розбив свій табір в урочищі Воловія, що на заході від ГлибокиFischer E. Kozmin. Zur Geschichte des polnisch-moldauischen Krieges… — S. 38. Очевидно, це була давня стоянка купецьких валок, назва якої пов’язана з волами – головною тягловою силою того часу. В урочищі Воловія і навколо нього було достатньо місця як для відпочинку людей, так і випасання тварин.

26 жовтня 1497 року відбулася битва між військами Ян Ольбрахта і молдавського воєводи Штефана Великого, що відома як Битва біля Козмінського лісу або «Битва в Козминському лісі»Fischer E. Kozmin. Zur Geschichte des polnisch-moldauischen Krieges… — S. 36. Вона відбувалася в багатьох місцях, в тому числі на берегах Серету.

Населення

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокрумунська217696.16%українська763.36%російська50.22%польська20.09%білоруська10.04%угорська10.04%інші/не вказали20.09%Усього2263100%

Герб села Зображення Святих Архангелів Гаврила і Михаїла символізує давню церкву у селі (1780 р.), освячену во ім'я Святих Архангелів Гаврила і Михаїла, яку відновили у 1898 році новим храмом, який діє і сьогодні. Святі Архістратиги є оберегами і заступниками для мешканців Йорданешти.

Золоті гілки липи із цвітом підкреслюють велике православне свято Зеленої неділі, яке започатковане в Йорданештах ще з 1790 року. День Зелених свят визначено Днем села, у який православний храм і оселі мешканців прикрашаються гілками та цвітом липи.

Срібна вузька балка нагадує про річку Серет, яка протікає через село.

Зображення колеса на опорі зануреного у хвилясту основу нагадує існування у селі водяного млина, про якого згадується в документах 1961 року. У ХІХ ст. млин в Йорданештах був єдиним на течії річки Серет від Сторожинець до Кам‘янки, сюди з‘їджалися селяни із сусідніх сіл. Борошномельний промисел у селі розвинутий і користується попитом, сьогодні млин в робочому стані.

Срібна овеча голова символізує розвинуте вівчарство у селі. З молочних продуктів овець сільські умільці виготовляють за старовинними рецептами унікальний копчений буз та вурду, дотримуючись секретів своїх пращурів, чим прославляються в районі і за його межами.

Уродженці села

У селі народилися:

Лютик Мірча Савович (нар. 29 травня 1939, с. Йорданешти сучасного Глибоцького району Чернівецької обл.) — український румунськомовний письменник. Закінчив Чернівецьке педагогічне училище та історико-філологічний факультет Кишинівського університету. Нагороджений орденом Румунії «Вірність обов'язку» та медаллю Президента Румунії. Працює літредактором газети румунської національної меншини в Україні «Конкордія» («Злагода»). Лауреат премій Спілки письменників Молдови, Міжнародної премії імені І. Франка, премій імені Д. Загула, імені Мірчі Стреїнул та імені С. Воробкевича. Шапка Микола Аурелович.- (*25.03.1968, с. Йорданешти Глибоцького району) — український журналіст, публіцист, редактор. Член Національної спілки журналістів України. Закінчив філологічний факультет (відділення румунської мови і літератури) Чернівецького держуніверситету імені Юрія Федьковича (1993). Працював редактором районного радіомовлення у селищі Глибока, кореспондентом всеукраїнської газети «Конкордія» («Злагода»). Нині — головний редактор Глибоцької районної газети «Новий день». Автор, співавтор, редактор низки поетичних збірок, прозових книжок. Номінант видання «Інформаційний простір Буковини». — Чернівці: Букрек, 2004. — С. 188. — ISBN 966-8500-17-2. Яницька Марія Миколаївна. — (*29.06.1979, с. Йорданешти Глибоцького району)- журналістка, перекладач. У 2001 р. закінчила Бухарестський національний університет. З червня 2003 року працює завідувачем відділу румуномовного дубляжу Сторожинецької районної газети «Рідний край» (Чернівецька область). Номінант видання «Інформаційний простір Буковини». — Чернівці: Букрек, 2004. — С. 194. — ISBN 966-8500-17-2.

Світлини

Примітки

Джерела Історія міст і сіл Української РСР. Чернівецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 706 с.

Die Bukowina. Eine allgemeine Heimatkunde = Буковина. Загальне краєзнавство. / Переклад з нім. Ф.С. Андрійця, А.Т. Квасецького; наук. редактори В. М. Ботушанський, О.М. Масан, В.Ю. Іванюк]. — Чернівці: Зелена Буковина, 2004. — 488 с. Covalciuc D., Şapcă N., Bojescu C. File din istoria satului Iordăneşti. — Editori: î.p. Şapca M. (Iordăneşti), «Zelena Bucovina» (Cernăuţi), 2013. Fischer E. Kozmin. Zur Geschichte des polnisch-moldauischen Krieges im Jahre 1497 = Фішер Е. Козмин. До питання про історію польсько-молдавської війни 1497 року / пер. з нім. В. Іванюка // Зелена Буковина. — 2003. — № 1–2. — С. 2–77. Werenka D. Topographie der Bukowina zur Zeit ihrer Erwerbung durch Oesterreich (1774-1785). — Czernowitz : Selbstverlag, 1895. — 272 S.

Посилання

Йорданешти (Глибоцький район)