Лу́ковиця — село в Україні, у Чагорській сільській громаді Чернівецького району (до 2020 р. у Глибоцькому районі) Чернівецької області.
Географія Розташоване на річці Кордуні — притоці Пруту за 21 кілометр від районного центру, за 10 кілометрів від залізничної станції Чернівці-Південна. Колишній сільраді було підпорядковане с. Кут.
Історія Вперше село згадується в грамоті 1488 року.
Населення Національний склад населення за даними перепису 1930 року у Румунії :
Національність Кількість осіб Відсоток українці 963 66,74 % росіяни 278 19,27 % румуни 163 11,30 % євреї 26 1,80 % німці 7 0,49 % чехи, словаки 4 0,28 % поляки 2 0,14 %
Мовний склад населення за даними перепису 1930 року:
Мова Кількість осіб Відсоток українська 1327 91,96 % румунська 72 4,99 % їдиш 26 1,80 % німецька 7 0,49 % російська 4 0,28 % чеська, словацька 4 0,28 % польська 3 0,21 %
Пам'ятки
У селі зберігається архітектурна пам'ятка XVIII століття — Церква на честь святого великомученика Димитрія (дер.).
Відомі люди В Луковиці тривалий час учителював відомий український письменник Д. Я. Макогон. Тут пройшли дитячі роки його дочки — української радянської письменниці Ірини Вільде. В 1953 році вийшла збірка її творів «Нова Луковиця». Сафрюк Віктор Васильович — Воїн-інтернаціоналіст, снайпер-стрілець. Кавалер ордена Червоної Зірки. Народився 07.02.1965 р., у с. Луковиця Глибоцького району. Закінчив Чернівецьке ПТУ № 4. Служив в Афганістані у військовій частині 51884. Загинув 17.08.1984 р. у районі кишлаку Бульгуні, провінція Парван. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно). Похований у с. Луковиця. Пислар Олександр Олександрович — старший сержант Збройних сил України, розвідник, повний кавалер ордена «За мужність».
Примітки
Джерела Історія міст і сіл УРСР. Чернівецька область. — Київ: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії (УРЕ) АН УРСР, — 1969. — С. 214—215.
Посилання
Погода в селі Луковиця