Печа́нівка — село в Україні, у Миропільській селищній громаді Житомирського району Житомирської області. Населення — 1231 особа (2001).
Географія На північній околиці села бере початок річка Сапогівка.
Історія «Первісне заселення Печанівки належить до 1760 року. До цього на місці села був дрімучий ліс. У лісі, за переказом, жив якись пасічник, якого в окрузі вважали заможним чоловіком. Дізналися про нього злі люди, напали на нього, всіляко мордували його, щоб він віддав їм гроші, і насамкінець спалили на вогні. В окрурзі пішла чутка, що пасіника в його ж такі хуторі спекли розбійники. Відтоді народ став називати цей хутір „хутором печеного“, „печеним хутором“…. Урочище печеного хутора в першій половині XVIII ст. належало до володінь польського вельможі — князя Януша Сангушка, який мав чималу прислугу. З-поміж неї був шляхтич Ян Краєсвський, якому вельможа, чи то як нагороду за його службу, чи то за гроші, віддав згадане урочище з прилеглим до нього лісом та галявинами, площою 600 десятин…. І став Краєвський називати маєток …- просто Печанівкою. Краєвський володів Печанівкою понад 20 років, від 1760 по 1781 рр., віддав його дворянину Вілямовському».
У 1906 році село перебувало у складі Новочарторійської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 65 версти, від волості — 8 верст. Налічувалось 119 дворів та 598 мешканців.
21 березня 1919 року 3-й полк Корпусу Січових Стрільців УНР при підтримці бронепотяга «Січовий Стрілець» визволив залізничну станцію Печанівка від більшовиків.
У 1932—1933 роках село, як і більшість інших населених пунктів України, зазнало Голодомору. Тоді у Печанівці спостерігалися випадки людоїдства.
До 12 червня 2020 року орган місцевого самоврядування — Печанівська сільська рада.
Економіка СТОВ «Печанівське» ПрАТ „Печанівський комбінат хлібопродуктів «АТК»“ Завод із очищення та сушіння квасолі потужністю 20 тис. тонн. групи компаній «АТК».
Інфраструктура Залізнична станція (на лінії — ). Середня загальноосвітня школа І—ІІІ ст. Дитячий садок. Будинок культури. Православна церква.
Відома особа Григорович Олександр Валентинович (1979—2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Житомирська область)
Примітки
Джерела
Посилання