Берд () — острів, довжина якого становить 4,8 кілометри, а ширина 800 метрів; відокремлений від західного берега Південної Джорджії протокою Берда. Острів є частиною Британської заморської території Південної Джорджії та Південних Сандвічевих островів, на яку також претендує Аргентина як частину провінції Вогняна земля.
Історія Острів був відкритий в 1775 році британською експедицією Джеймса Кука, яка дала назву острову (укр. пташиний) «через велику кількість [птахів], які були на ньому».
Наприкінці 50-х років острів став об'єктом численних проектів, що фінансувалися США. У 1959―62 рр. велику кількість мандрівних альбатросів на острові окільцювали, що дало згодом вражаючі дані про їх ареал — одного птаха знайшли навіть в Австралії.
На даний момент острів є «Ділянкою особливого наукового значення», тому висадки людей на берег відбуваються тільки з попереднього дозволу.
Найвища точка острова, пік Роше, названа на честь англійця Ентоні де ла Роше, який відкрив Південну Джорджію в 1675 році.
2008 року острів відзначив 50-ту річницю біологічних досліджень у цій місцевості.
Дослідницька станція На острові є антарктична дослідницька станція, яка працює з 1963 року. У даний час ділянка належить біологічній дослідницькій станції Британської антарктичної обсервації (BAS) у Джорданській бухті, де проживають три біологи-резиденти та один технік. Основним напрямком досліджень станції є екологія та популяція морських птахів та тюленів острова.
Коли Британський магістрат та інші цивільні та військові, які проживали в Грютвікені, покинули архіпелаг під час аргентинської окупації Південної Джорджії у 1982 році, 15 британців залишилися поза межами аргентинської досяжності на цьому острові. Втрати, понесені в Грютвікені, завадили Аргентині окупувати решту острова, а саме станцію «Берд-Айленд» та польові табори в затоці Шліпер, льодовик Лаєль і затоку Сент-Ендрюс, які залишилися під британським контролем.
Дика природа На острові є:
65 000 кергеленських морських котиків (приблизно на 1 котика припадає площі острова) 50 000 золотоволосих пінгвінів 15 000 пар чорнобрових альбатросів 12 000 пар сіроголових альбатросів 1700 пар мандрівних альбатросів 500 пар гігантських буревісників (10 % від їх загальної кількості в районі Південної Джорджії)
На острові звичайно є ще кілька сотень тисяч інших птахів, серед яких пінгвіни-шкіпери, південноджорджівські шилохвісти та південноджорджівські щеврики. З 31 виду, який водиться у Південній Джорджії тут зустрічається 27. Також присутні і китоподібні, такі як південні кити, яких можна побачити в сезон їх годування в субантарктичних регіонах.
Острів завжди був без щурів, на відміну від головного острова Південної Джорджії, де завезені щури були знищені між 2010 та 2015 роками.
Клімат
Див. також
Науковий комітет з антарктичних досліджень
Примітки
Література
Stonehouse, B (ed.) Encyclopedia of Antarctica and the Southern Oceans (2002, ISBN 0-471-98665-8)
Посилання
Сторінка BAS Bird Island Карта