Шепе́тин — село в Україні, у Смизькій селищній громаді Дубенського району Рівненської області. Населення на 01.01.2025 становить 523 осіб.
Географія Селом тече річка Людомирка. Шепетин входить до складу Смизької селищної громади, до якої село було включене в межах реформи місцевого самоврядування.
Місцевість характеризується як піщана, кремниста, місцями болотна, через що частково вважалася малопридатною для господарства.
Герб У золотому щиті з вузькою лазуровою базою два зелені співобернені дубові листи, що супроводжуються в правому верхньому кутку червоним лапчастим хрестом.
Населення
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська60699.51%російська20.33%інші/не вказали10.16%Усього609100%
Освіта У Шепетині з 1871 року функціонує школа, яка нині діє як Шепетинська гімназія.
Історія Територія сучасної Смизької територіальної громади була заселена з давніх часів: у Березі виявлено залишки майстерні крем’яних знарядь, в Онишківцях — бронзове вістря списа й сліди палеолітичної стоянки, у Шепетині — сліди мезолітичної стоянки на терасі правого берега Ікви та на дюні поблизу хутора Голуби, а в околицях хутора Голуби — поселення комарівської культури. Археолог Олександр Цинкаловський знайшов у піщаних надломах біля села Шепетин знаряддя праці з періоду молодшого палеоліту (азильська культура), крем’яні скалки, малі крем’яні ядрища, скалкові вістря у вигляді вербового листа. У XII столітті ці землі входили до складу Київської Русі, згодом — до Галицько-Волинського князівства, у 1340 році перейшли під владу Литви, а в 1569 році, після Люблінської унії, відійшли до шляхетської Польщі.
У період до ХVІ сторіччя дрімучі ліси на сході населеного пункту, непрохідні болота на заході у долині річок Людмирка та Іква давали людям не лише рибу, звіра, ягоди, гриби, а також були надійними схованками від непрошених гостей-завойовників. Так у 1240-х роках ця місцевість була надійною схованкою для населення від навали монголо-татар Бату-хана, коли орда стояла табором біля Данилової гори (тепер село Стіжок Тернопільської області) на відстані 4 –х кілометрів від села. У часи навали було спалено Шепетинську церкву, яка стояла на місці сучасного кладовища.
Вперше писемно Шепетин згадується в 1545 році в описах українських замків Сигізмунда II Августа.
Пізніше ці відомості були використані в королівському акті Станіслава-Августа Понятовського 1793 року, який встановлював податки на окремі товари, зокрема сіль.
У 1859 році цей акт було опубліковано в збірнику „Памятники, изданные Временною Комиссиею для разбора древних актов“, на який посилався Ярослав Остапович Пура у праці „Походження назв населених пунктів Ровенщини“Пура Я. О. Походження назв населених пунктів Ровенщини. – Льв.: Світ, 1990 р. – 142 с..
У 1648—1649 роках Стефан Тишкевич подавав протест до луцького гродського уряду щодо розорення його маєтку Шепетин під час козацько-селянських виступівФ. 25, оп. 1, спр. 263, арк. 1105 зв. -1106 зв. Мова староукраїнська. Опубл.: АЮЗР.-Ч. III.-Т. 4,- С. 360-362. Національно-визвольна війна.
У XVIII столітті Шепетин перебував у складі Дубенської ординації князів Сангушків. 1780 року Дубно, Птичу та ще 70 сіл Дубенського ключа, зокрема й Шепетин, було передано князю Станіславу Любомирському. Після його смерті Дубно і підпорядковані йому села перейшли до сина Михайла Любомирського.
Згідно третього поділу Речі Посполитої з 1795 року населений пункт включається у склад Російської імперії.
У 1818 році в Шепетині діяла смолярня, а власником села був Іосиф Любомирський.
З 1871 року в селі функціонувала церковно-приходська школа. Нині, як заклад освіти, в селі діє Шепетинська гімназія.
У 1889 році в Шепетині було 99 дворів і 804 жителі.
У 1906 році село Судобицької волості Дубенського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 27 верст, від волості 12. Дворів 74, мешканців 518.
Під час першої світової війни населений пункт був обстріляний зі сторони с. Берег артилерією Австрійської імперії, тому що був прикордонним населеним пунктом, де квартирували російські вояки, а для забезпечення їх продуктами харчування діяла хлібопекарня. Внаслідок цього обстрілу, згоріла ціла вулиця біля ставка (тепер вулиця Молодіжна), адже будинки були дерев’яні, покриті соломою.
Революційні події 1917 року виявили своїх прихильників. Частина мешканців села вступила в ряди Червоної Армії.
7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки.
В 1920 році за наслідками Ризького мирного договору територія Західної України, в тому числі і село Шепетин, входить у склад Польщі. Значна частина землі була роздана так званим осадникам та прихильникам поляків.
У 20-х роках ХХ сторіччя у Шепетині будуються два водяні млини на річці Людмирка. Саме за панування Польщі у селі відкривається початкова школа.
У вересні 1939 року Радянська Армія окуповує село і воно входить у склад Радянського Союзу. Це розділяє думки односельчан, і під час Другої Світової війни частина з них воює на стороні СРСР, частина у лавах воїнів УПА. Вже у перші дні війни односельчани чинили опір фашистським загарбникам, захищаючи свій населений пункт разом з 20 бійцями Червоної Армії, які загинули.
Після визволення місцевості від німецько-фашистських загарбників (березень 1944 року) у селі відновлюється орган місцевого самоврядування – сільська рада.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 722-р від «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області», увійшло до складу Смизької селищної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Дубенського (1939—2020) району, село увійшло до складу новоутвореного Дубенського району.
Памʼятки Найважливішою пам’яткою села була церква Вознесіння Господнього, збудована 1741 року коштом парафіян. Храм був дерев’яним, а в 1876 році до нього добудували дерев’яну дзвіницю. Церкву та дзвіницю зруйнувала радянська влада у 1986 році; на цьому місці в 1990–1991 роках було збудовано новий храм.
У Шепетинській церкві зберігалася чудотворна ікона Богородиці, написана на вузькій дошці. На лівій щоці Богородиці були три темні сліди, походження яких достеменно невідоме: їх вважають або слідами сліз, або наслідком пострілу. За архівними записами, стару Шепетинську церкву, що стояла на місці сучасного приходського кладовища, було спалено татарами.
Релігія Релігійна громада ПЦУ.
Примітки
Посилання Погода в селі Шепетин