Алімардан-бек Алекбер огли Топчибашев (, , Тифліс — , Париж) — азербайджанський громадський і державний діяч, юрист і журналіст, депутат Першої Державної думи Росії (1906), Голова парламенту Азербайджанської Демократичної Республіки (1918—1920).

Життєпис Алімардан-бек Топчібашев народився року в Тифлісі. 1884 року закінчив I міську гімназію в Тифлісі вступив до Санкт-Петербурзького Імператорського університету на за Кавказькою стипендією, але вже після першого семестру відмовився від стипендії і перейшов на юридичний факультет. 1888 закінчив університет, здобувши ступінь кандидата права. Працював помічником мирового судді та секретарем окружного суду, викладав у Тифліському землемірному училищі. Переїхав до Баку, де працював присяжним повіреним.

Топчибашев був редактором щоденної газети «Бакинський Торгово-Промисловий Листок», що видавалася в Баку від 1888 року. 24 червня 1898 року він став редактором видаваної в Баку газети «Каспій» . У різні роки був також редактором газет «Баку» і «Хаят» («Життя»). Був обраний гласним Бакинської міської думи, входив до складу міської училищної комісії, піклувальних рад Маріїнської жіночої гімназії, і .

Під час Революції 1905—1907 років брав участь у роботі 1-го Всеросійського мусульманського з'їзду (серпень 1905, Нижній Новгород); на 2-му (січень 1906, Петербург) і 3-му (16 серпня 1906, Нижній Новгород) з'їздах обирався головою ЦК партії Іттіфак аль-Муслімін. На 3-му Всеросійському мусульманському з'їзді засідання не були публічними і велися татарською мовою. Було затверджено програму мусульманського політичного союзу, близьку до програми кадетської партії, відмінну від неї в питаннях шкільної освіти.

Був обраний депутатом першої Державної Думи від Бакинської губернії; примикав до лівого крила фракції партії «Народна свобода». Після розпуску Думи першого скликання підписав Виборзьку відозву і засуджений за ст. 129, ч. 1, п. п. 51 і 3 Кримінального уложення, позбувшись права знову обиратися до Думи.

У лютому 1906 року учасник мирового вірмено-мусульманського з'їзду, член особливої наради при Кавказькому наміснику з вірмено-мусульманських питань.

Після Лютневої революції 1917 року виступав за збереження єдиної Російської держави і скликання Установчих Зборів, ні в які партії не вступав. З березня очолював Азербайджанський Національний Комітет. Брав участь у роботі Кавказького мусульманського з'їзду (квітень 1917, Баку) і першого Всеросійського мусульманського з'їзду (травень 1917, Москва), на яких виступав за федеративний устрій Росії.

Був обраний на Всеросійські установчі збори, розігнані більшовиками після першого засідання.

Після проголошення Азербайджанської Демократичної Республіки (АДР) 28 травня 1918 року — її надзвичайний представник у Грузії, Вірменії та Османській імперії. Перебуваючи в Стамбулі, був призначений міністром закордонних справ АДР (6 жовтня — 7 грудня 1918). 7 грудня 1918 був заочно обраний головою азербайджанського парламенту. Очолював делегацію АДР на Паризькій мирній конференції.

Після встановлення в Азербайджані радянської влади (28 квітня 1920 року) — в еміграції. Учасник Генуезької конференції та Лозаннської конференції, на яких ставив питання про незаконну окупацію Азербайджану Червоною армією.

Помер у Парижі року. Похований у Сен-Клу, західному передмісті Парижа.

Ставлення до релігії За віросповіданням А. Топчибашев був мусульманином. Його батьки були шиїтами. А. Топчибашев часто виступав з загальномусульманських інтересів, ставлячи на передній план ту чи іншу мусульманську течію. У своєму листі до від 1908 року, щодо створення загальномусульманського духовного закладу, він акцентував на відстоюванні ісламськими течіями своєї індивідуальності, що перешкоджало цьому задуму. У зв'язку з цим А. Топчибашев писав: «якби я мав владу, повісив би всіх сунітів, шиїтів, азамітів та ін., і залишив би одних мусульман», підтримавши також заяву закавказького шейх-уль-іслама шиїта про невизнання ним цих течій, оскільки той вважає себе мусульманином. При цьому, погоджуючись з точкою зору, що відмінність між сунітами і шиїтами суто політична, він вважав її роздутою «тільки палкою фантазією персів, які ввели в іслам багато з релігії Зороастра» (перси традиційно шиїти — прим.).

Пізніше А. Топчибашев прямо вказав на свою приналежність до сунітської течії ісламу. Так, на зустрічі з великим візиром Османської імперії Талаат-пашею в жовтні 1918 року, останній повідомив йому, що на питання посла Йоффе «Що у вас спільного з кавказькими мусульманами? Адже вони шиїти, а ви турки-суніти» він заявив про свою приналежність до шиїтів (Талаат-паша був послідовником суфійського ордену Бекташи, близького до шиїзму). Тоді А. Топчибашев додав: «Якби я був з Вами в Берліні, я б сказав панові Йоффе, що я — кавказький мусульманин, але я — суніт (хоча й народжений від батьків-шиїтів)».

Пам'ять На фасаді будинку, де проживав у Парижі Алімардан-бек Топчибашев, встановлено меморіальну дошкуParisdə Əlimərdan bəy Topçubaşovun 150 illik yubileyi qeyd edilib. 2013 року в Азербайджані випущено поштову марку з портретом Алімардан-бека Топчибашева. Ім'я Алімардан-бека Топчибашева носить одна з вулиць міста Баку.

Примітки

Література

Сеидзаде Д. Б. Из истории азербайджанской буржуазии в начале XX века. — Баку, 1978 Сеидзаде Д. Б. Азербайджанские депутаты в Государственной Думе России. — Баку, 1991. Азербайджанская Демократическая Республика (1918―1920). Законодательные акты. (Сборник документов). — Баку, 1998 Азербайджанская Демократическая Республика (1918—1920). Внешняя политика. (Документы и материалы). — Баку, 1998 Азербайджанская Демократическая Республика (1918―1920). Парламент. (Стенографические отчеты). — Баку, 1998 Первая Российская государственная дума: Лит.-худож. изд. / Под ред. Н. Пружанского. — Санкт-Петербург: Андреев, 1906. С. 65. Боиович М. М. Члены Государственной думы (Портреты и биографии). Первый созыв. М.: Тип. Товарищества И. Д. Сытина. 1906 С. 449. Первая Государственная Дума. Алфавитный список и подробные биографии и характеристики членов Государственной Думы.  — М.: Тип. Товарищества И. Д. Сытина, 1906. — 175 с. Государственная Дума первого призыва. Портреты, краткие биографии и характеристики депутатов.  — Москва: «Возрождение», 1906. C. 53. Усманова Д. М. ТОПЧИБАШЕВ Али Мардан-бек Али-Акпер Оглы. // Государственная дума Российской империи: 1906—1917. Б. Ю. Иванов, А. А. Комзолова, И. С. Ряховская. Москва. РОССПЭН. 2008. С. 706—707.

Посилання Алі-Мардан Топчибашев — лідер російських мусульман Життєвий шлях Алі Мардан бека Топчибашева — ФОТО Алімардан бек Топчибашев і ідеологія азербайджанства