Зату́рці — село в Україні, у Володимирському районі Волинської області. Центр Затурцівської сільської територіальної громади. Населення становить 1917 осіб. Відстань до Локачів становить близько 19 км і проходить автошляхами та . У селі розташовані пам'ятки Затурцівські джерела і Витік річки Турії, Костел Святої Трійці, а також Садиба Липинського.
Історія У давньоруські часи на території села було побудоване городище. Пізніше на його місці спорудили феодальний замок з кам'яними стінами та ровом, що заповнювався водою. Залишки цього замку в народі ще й досі називають «городець».
Вперше Затурці згадуються на початку XVI століття у зв'язку з тим, що власник села магнат Б. Затурецький стягував мита з проїжджих купців від кожного воза по півгроша, не маючи на це грамоти короля. Вдруге про село зустрічаються дані в документі під 1557 роком, коли селяни, протестуючи проти покріпачення, намагалися спалити двір земського судді.
За Литовським статутом 1529 року, селяни Затурців, як і всіх сіл, що входили до володінь литовських князів, були закріпачені.
Шляхтич, володимирський войський Василь Гулевич, який у 1570 році став власником Затурців, ще більше посилив феодальну експлуатацію, збільшивши панщину до 4-5 днів на тиждень. Він організував тут фільваркове господарство, продукцію якого збував на ринку, одержуючи від цього великі прибутки. Окремі жителі займалися ремеслами. В Затурцях жило кілька ремісників (шевці, кравці, столярі, бондарі та інші), що виготовляли різні вироби на продаж.
Дідичем села був волинський каштелян Лагодовський Іван, його старший син Станіслав. Молодші сини Олександр і Марко вбили у Львові Станіслава, після чого збройним нападом забрали собі Затурці.Łoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku. — Lwów : nakładem księgarni H. Altenberga, 1904. — T. 2. — S. 31—33.
У 1642 році дідич села Андрій Лагодовський, син Івана Лагодовського, продав Затурці шляхтичу Підгороденському.Boniecki Adam. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Cz. 1. — t. 15. — 1912. — S. 164. Цього ж року у селі був збудований католицький храм та монастир.
В середні віки у селі був монастир ордену Августиніянців. У 1642 році коштом волинського мечника Валерія Підгороденськогоу джерелі Підгородинського збудували з дерева парафіяльний костел Святої Трійці та Марії Магдалени.
15 березня 2002 року в селі було відкрито пам'ятник видатному українському вченому-історику, політику В'ячеславові Липинському.
У селі Затурці Локачинського деканату постав новий храм Преподобної Параскеви Сербської — стараннями настоятеля ієрея Василя Кравця, будували десять років. 26 жовтня 2013 року митрополит Луцький і Волинський Михаїл освятив його та очолив Божественну Літургію.
До 28 вересня 2017 року — адміністративний центр Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 708-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Волинської області», увійшло до складу Затурцівської сільської територіальної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Локачинського району, село увійшло до новоутвореного Володимир-Волинського району (від 18 липня 2022 Володимирського).
Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1975 осіб, з яких 940 чоловіків та 1035 жінок.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1894 особи.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 98,85 % російська 0,99 % білоруська 0,05 % гагаузька 0,05 % молдовська 0,05 %
Культура
Релігія Адвентисти сьомого дня - громада вірян нараховує 35 членів церкви.
Відомі люди В'ячеслав Липинський (1882—1931) — відомий український історик, громадсько-політичний діяч. Галина (Галшка, Єлизавета) Василівна Гулевичівна (1575—1642), яка була одною з найвідоміших фундаторок Києво-Могилянської Академії.
Див. також Костел Святої Трійці (Затурці)
Примітки
Джерела Архів Юго-Западной России, ч. 6, т. 1. — С. 103. Д. І. Мишко. Соціально-економічні умови формування української народності. — К., 1963. — С. 121, 135, 148, 149. Житомирський облдержархів, ф. 115, оп. 1, спр. 404, арк. 1. Волинський облдержархів, ф. Р-164, оп. 1, спр. 195, арк. 385—514. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego, t. 14 Warszawa, 1895. — S. 466.
Література Галина Баран. Садиба Липинського й досі чекає на реконструкцію // Газета «Віче». — 2010. — 12-18 серпня. — С. 4. Г.С. Міщук, А.І. Музика, Н.І. Хмара. Зату́рці // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.394-401
Посилання Олег Тягнибок відвідав музей-садибу Липинських у волинському селі Затурці (з фото садиби Липинського)