Культура журналістики описується як «спільна професійна ідеологія серед новин».Deuze, M. (2005). What is journalism? Professional identity and ideology of journalists reconsidered. Journalism, 6, p. 446. Термін журналістська культура охоплює культурне розмаїття журналістських цінностей, практик та медіапродуктів чи подібних медіа-артефактів.Hanitzsch, T. (2007). Deconstructing journalism culture: Towards a universal theory. Communication Theory, 17, p. 369. Дослідження концепції журналістської культури іноді наводять на думку всебічного консенсусу серед журналістів «щодо загального розуміння та культурної ідентичності журналістики».Hanitzsch, T. (2007), p. 368.
Існує наукова дискусія щодо поняття спільної, всесвітньої культури журналістики, чи існує така спільна конструкція і чи можна їх дослідити емпірично.Hanitzsch, T. (2007), 17, p. 368. Було проведено декілька наукових досліджень комунікації для пошуку гіпотетичної загальної західної журналістської культури, загальної європейської культури журналістики чи навіть загальної світової журналістської ідеології. Дослідження культур журналістики особливо корисно для аналізу припущених впливів глобалізації, на які вказують великі медіа корпорації, що охоплюють всесвітнє середовище, окремі медіакультури та її світовий потенціал встановлення стандартів.Golan, G. (2006). Inter-Media Agenda Setting and Global News Coverage. Journalism Studies, 7 (2), pp. 323—333. http://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/14616700500533643 У науковій літературі журналістську культуру називають також «культурою новин», «газетними культурами» або «культурою виробництва новин».
Типи культур Всесвітнє дослідження журналістської культури, проведене Томасом Ганіцшем та ін. між 2007 та 2011 роками, що охоплює 21 країну, було встановлено, що журналістські функції, такі як відсторонення, непричетність, надання політичної інформації та моніторинг уряду, сприймаються як найважливіші журналістські чесноти у всьому світі.Worlds of Journalism, Pilot Study. http://www.worldsofjournalism.org/research/2007-2011-pilot-study/
Чотири типи культур журналістики, виявлені в дослідженні Worlds of Journalism, за допомогою світових опитувань понад 2100 активних журналістів щодо "центральних областей журналістської незгоди"Hanitzsch, T. (2011a). Populist disseminators, detached watchdogs, critical change agents and opportunist facilitators: Professional milieus, the journalistic field and autonomy in 18 countries. International Communication Gazette, 73(6), p. 481. (журналістська інтервенція, відстань до правлячих повноважень та їх ринкова орієнтація) є: Журналістське середовище Особливості культури журналістики Народницький розповсюджувач Має сильну орієнтацію на аудиторію. Схильність до надання аудиторії «цікавої» інформації. Не дуже критично ставиться до уряду чи еліт. Однак він не має намір брати на себе активну участь у звітності. Приклад країн: Іспанія, Румунія, Ізраїль. Наглядова журналістика або окремий "сторожовий пес" Інтерес до надання аудиторії політичної інформації. Відносно високо ставиться до їхньої позиції як відсторонений спостерігач за подіями. Бачити себе сторожовими собаками еліт (скептично та критично ставитися). Проти ідеї підтримки офіційної політики. Мають найменшу ймовірність виступати за соціальні зміни, впливати на громадську думку та встановлювати політичну програму. Приклад країн: Німеччина, Австрія, США, Швейцарія, Австралія. Агент критичних змін Керований інтервенціоністськими намірами. Критично ставиться до урядових та ділових еліт. Робить акцент на відстоюванні соціальних змін, впливі на громадську думку чи встановленні політичного порядку денного. Прагнення мотивувати аудиторію до участі у громадській діяльності (виборах) та політичній дискусії, але рішуче виступає проти надання громадської підтримки офіційній державній політиці. Не підтримує опортуністичний підхід до журналістики. Приклад країн: Туреччина, Єгипет. Частково Болгарія, Мексика та Індонезія. Опортуністичний фасилітатор Журналісти не сприймають себе як відокремлених спостерігачів, є конструктивними партнерами уряду. Вони, швидше за все, підтримують офіційну політику та представляють позитивний імідж політичного та ділового лідерства та принаймні враховують політичну інформаційну функцію чи мобілізаційний потенціал журналістики. На близькій відстані від політичних сил. Ніяких сторожових органів влади чи еліт. Знаходиться в розвивальному, перехідному та авторитарному контекстах. Приклади країн: Росія, Чилі, Китай, Уганда.
Західна журналістська культура Порівняно з південними, східними або менш демократичними країнами, такими як Китай та Росія, додаткові чесноти, такі як неупередженість, надійність, фактичність інформації та дотримання загальних етичних принципів, є надзвичайно важливими для західних журналістів.Worlds of Journalism, Pilot Study. Крім того, дослідження показало, що західні журналісти менше підтримують активне просування певних цінностей, ідей або соціальних змін.Hanitzsch, T., Hanusch, F. & Mellado, C. (2010). Mapping Journalism Cultures Across Nations: A comparative study of 18 countries. Journalism Studies, 12(3), 280.
Культура західної журналістики класифікується за домінантою наглядової журналістики з тенденцією більшої кількості південно-західних демократій, таких як Іспанія, додатково підтримує сильну журналістську культуру "популістського розповсюджувача".Hanitzsch, T. (2011a), p. 485.
Тенденції в країнах, що розвиваються Особливо в 1990-х роках "урядові та медіа-ініціативи США"Reese, S. D. (2001), p. 175. працювали над створенням "об'єктивної" моделі преси в країнах, що розвиваються, в Південній Америці та Східній Європі. Цей крок припускав, що "журналістика в американському стилі є природною і неминучою світовою моделлю"Reese, S. D. (2001), p. 176., але сучасні дослідження, що стосуються культури журналістики в країнах Східної Європи, не бачать природного прийняття західних стандартів журналістики. Натомість можна спостерігати створення менш об'єктивної, більш розважальної та орієнтованої на аудиторію журналістської культури, яка керується самими країнами (наприклад, журналістика "популістського розповсюджувача" в Болгарії).Hanitzsch, T. (2011a), p. 487
На жаль, в країнах, що розвиваються, відсутні дослідження журналістики.De Beer, A. (2008): South African Journalism Research. Challenging Paradigmatic Schisms and Finding a Foothold in Era of Globalization. In: Löffelholz, M. & Weaver, D. (2008). Global Journalism Research. Theories, Methods, Findings, Future. Cambridge: Blackwell., pp. 185-196. Це можна пояснити недостатньо фінансованими або неіснуючими науково-дослідними інститутами у відповідних країнах або нехтуванням певними науковими темами. Арнольд Ш. де Бір, науковий співробітник журналістики Стелленбоського університету (Південно-Африканська Республіка), критикує дослідження південноафриканської журналістики 90-х та початку 2000-х років, оскільки вони надто зосереджені на таких сферах, як "зв'язки з громадськістю, маркетинг чи інші форми корпоративного спілкування"De Beer, A. (2008), p. 185. та, з боку критичних дослідників, як занадто сильний інтерес до журналістських досліджень постпартеїдських особливостей. Ця перенаселеність з дослідженнями конкретних інтересів створила дефіцит висновків Південної Африки щодо власної журналістської культури.
Дослідження Дослідження культури журналістики є підтемою дослідження журналістики, традицією, що корениться як у класичних соціологічних підходах (наприклад, Еміль Дюркгейм, Георг Сіммель, Роберт Е. Парк, Талкотт Парсонс і Ніклас Луманн), так і в гуманітарних науках початку 20 століттяWeaver, D. & Löffelholz, M. (2008). Global Journalism Research: Summing up and Looking Ahead. In: Löffelholz, M. & Weaver, D. (2008). Global Journalism Research. Theories, Methods, Findings, Future. Cambridge: Blackwell, p. 290. і знаходиться в більш широкій галузі медіа-науки та комунікації. Журналістичні дослідження враховують багато рівнів аналізу, включаючи індивідуальні, організаційні, суспільні та культурні аспекти.Weaver, D. & Löffelholz, M. (2008), p. 288.
Дизайн та методи дослідження Дизайн створює виклики для дослідження журналістської культури відповідної методологічної операціоналізації. Її складність виникає через те, що журналістський професіоналізм є багаторівневою концепцією, що складається з різних журналістських цінностей, принципів та практик, які різні журналістські культури балансують по-своєму унікальними способами. Reese, S. D. (2001). Understanding the Global Journalist: a hierarchy-of-influences approach. Journalism Studies, 2(2), p. 174. Дослідження культури журналістики можуть проводитись у межах однієї нації, в основному вони керуються дослідниками журналістики, що походять із самої країниFor examples of within-country research in Germany, U.S., UK, South Africa, China and Mexico see Löffelholz, M. & Weaver, D. (2008). або порівняно на міжнародному рівні, що проводяться за допомогою міжнародних команд дослідників. Дослідження порівняльної журналістики, в основному, проводяться на національному рівні, важливим рівнем аналізу є "нація", в результаті чого проводиться порівняльне дослідження по країні.Reese, S. D. (2001), p. 177. Похідне від порівняльних досліджень медіасистем, порівняльне дослідження культури журналістики використовує націю як "об'єкт, контекст, одиницю аналізу або як складову більшої системи".Kohn, Melvin (Ed.) (1989). Cross-national Research in Sociology, Newbury Park, California: Sage.
Методи, які використовують дослідження культури журналістики - це опитування та інтерв'ю, аналіз контенту, спостереження або їх комбінація.cf. Quandt, Kolmer, Weaver in: Weaver, D. & Löffelholz, M. (2008).
Рівні аналізу Використовуючи розміри системи аналізу, запропоновану Брюггеманом та Весслером, медіадослідження можна проводити, використовуючи три виміри аналізу:Wessler, H., & Brüggeman, M. (2012) (in press). Transnationale Kommunikation. Eine Einführung. Wiesbaden: Verlag für Sozialwissenschaften.
(1) перспективи дослідження;
(2) рівні досліджень;
(3) об'єкти аналізу.
Практично застосування цієї системи в дослідженнях журналістської культури показує:
Використання "порівняння" як переважаючої перспективи дослідження. Використання "держави / суспільства" (нації) як домінуючого рівня аналізу. Використання різних та часто комбінованих об'єктів аналізу.
Поєднання різних об'єктів аналізу, таких як "медіаструктури", "виробництво контенту" та "медіаконтент", пояснюється складним характером аспекту "культура" в журналістиці. Як стверджує дослідник комунікації Ганіцш: "Про культуру можна загалом говорити як про сукупність ідей (цінностей, поглядів та переконань), практики (культурного виробництва) та артефактів (культурні продукти, тексти)".Hanitzsch, T. (2007), p. 369.
Історичний огляд досліджень