Усичівські Будки́ — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Входить до складу Торчинської селищної громади. Населення становить 30 осіб. Походження назви Назва села, ймовірно, походить від слова «буда», що в давнину означало невелике господарське або виробниче приміщення, зокрема в поташному промисліhttp://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Budy_potashni.
Будки Поташні могли виникнути як поселення біля одного з таких поташних виробництв — буди поташні, які існували в Україні у XVI–XVIII століттях. Ці виробництва розташовувалися переважно в лісових районах, зокрема на Волині, й займалися виготовленням поташу шляхом вилуговування деревної золи та її подальшої обробки.
У добу найбільшого розквіту поташного промислу — друга половина XVI ст. — перша половина XVII ст. — в Україні існували десятки таких підприємств, які сприяли формуванню поселень поблизу.
Історія Усичівські Будки () були хутором у складі Луцького повіту, гміни Торчин, за 16 верст від Луцька. У 1906 році хутір Торчинської волості Луцького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста — 16 верст, від волості — 10. Дворів — 18, мешканців — 135Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с..
У міжвоєнний період в колонії функціонувала чотирикласна школа, відділення парамілітарної організації «Стрілець» (), командиром якого був Владислав Ласкаржевський (), а також діяла місцева оркестра, яку переважно складали представники родини Гарчинських.
Перед Другою світовою війною та в її роки в селі проживали родини Буяльських, Гарчинських, Костецьких, Ласкаржевських, Корзеневських, Мислінських, Конопків, Савицьких, Тишецких та інші. У роки німецької окупації (1940—1944 рр.) в село часто навідувалися родичі з Луцька, щоб отримати продукти харчування.
У селі була організована самооборона, до якої входили чоловіки, що пройшли вишкіл у «Стрільці» та польській армії. Одним з лідерів був Ян Ласкаржевський, який пізніше брав участь у діяльності Армії Крайової та представляв польський еміграційний уряд у Лондоні. У липні 1943 року, в ході Волинської трагедії, село зазнало нападів з боку українських націоналістів. Зокрема, були вбиті Антоній Гарчинський і пан Новаковський. Завдяки втручанню загону з Антонівки під керівництвом коменданта округу поручника Войціка («Зґжит»), вдалося відбити напад і надалі провести каральну акцію у відповідь проти сіл Березе, Литва і Білосток.
У критичний момент мешканців села попередила про небезпеку місцева українка Ольга Кревська, завдяки чому польське населення зуміло евакуюватися до Луцька, і багато людей залишилися живими.
Після війни польське населення було депортоване або емігрувало. У селі був створений колгосп, населений переважно українцями з південно-східної Польщі, так званими «переселенцями з-за Бугу». Польські домівки було розібрано.
Станом на 2006 рік у центрі села зберігся католицький хрест, встановлений у 1924 році Йозефом Старощаком. Через руйнування деревини він кілька разів обрізався та заново вкопувався.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 708-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Волинської області», увійшло до складу Торчинської селищної територіальної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Луцького району(1940—2020), село увійшло до складу новоутвореного Луцького району.
Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 45 осіб, з яких 16 чоловіків та 29 жінок.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 30 осіб. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову. Сучасний стан Станом на 2024 рік хутір Усичівські Будки майже зник: у ньому залишилося лише кілька мешканців5 кілометрів пішки до магазину: історія хутора, що зникає неподалік Луцька — Суспільне, 18 травня 2024. На хуторі не працює жоден магазин чи автобусне сполучення, а найближча інфраструктура — за 5 кілометрів у селі Усичі. Деякі будинки стоять пусткою, а від старої школи лишилася лише пустка. Попри це, кілька людей продовжують жити на хуторі, підтримуючи господарства та спогади про минуле.
Галерея
Примітки
Посилання Погода в селі Усичівські Будки