Володимир Іванович Теребилов (, місто Петроград, тепер Санкт-Петербург, Російська Федерація — , місто Москва, Російська Федерація) — радянський державний діяч, юрист, міністр юстиції СРСР, голова Верховного суду СРСР. Член і заступник голови Центральної Ревізійної комісії КПРС у 1971—1976 роках. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1976—1986 роках. Член ЦК КПРС у 1986—1989 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 8—11-го скликань. Кандидат юридичних наук (1954), доцент.

Життєпис Народився в родині касира.

Трудову діяльність розпочав в 1931 році учнем токаря на ленінградському заводі «Красный Октябрь». У 1933—1934 роках — робітник полярної уральської експедиції.

У 1935—1939 роках — студент Ленінградського юридичного інституту.

У 1939—1940 роках — слідчий, прокурор Парголовського району Ленінградської області.

Член ВКП(б) з 1940 року.

У 1941 році — комісар робітничого загону в Ленінграді, учасник німецько-радянської війни. У 1941—1943 роках — прокурор військової прокуратури в Ленінграді. У 1943—1945 роках — начальник відділу Ленінградської обласної прокуратури.

У 1945—1948 роках — прокурор Приморського району міста Ленінграда.

У 1948—1949 роках — начальник слідчого відділу Ленінградської міської прокуратури.

У 1949—1957 роках — старший науковий співробітник, завідувач сектора науково-дослідного інституту криміналістики прокуратури СРСР у Москві. У 1953 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Розслідування розкрадань в установах банку».

У 1957—1961 роках — старший помічник генерального прокурора СРСР, заступник начальника слідчого управління прокуратури СРСР. У 1961—1962 роках — начальник відділу з нагляду за розглядом у судах кримінальних справ прокуратури СРСР, член колегії прокуратури СРСР.

У 1962—1970 роках — заступник голови Верховного суду СРСР.

1 вересня 1970 — 12 квітня 1984 року — міністр юстиції СРСР.

12 квітня 1984 — 5 червня 1989 року — голова Верховного суду СРСР.

З червня 1989 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

З 1989 року — доцент юридичного факультету Московського державного університету імені Ломоносова. Був членом Ради вітчизняних міністрів юстиції, почесним членом Московського клубу юристів.

Помер 3 травня 2004 року в місті Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Нагороди і звання два ордени Леніна (17.03.1976; 17.03.1986) орден Жовтневої Революції (31.08.1971) орден Вітчизняної війни І ст. (11.03.1985) орден Трудового Червоного Прапора (25.10.1967) орден Пошани (Російська Федерація) (17.03.2001) медаль «За оборону Ленінграда» медаль Анатолія Коні медалі Лауреат премії «Феміда-96» Почесний знак «Суспільне визнання»

Примітки

Джерела Теребилов Владимир Иванович