Педро Антоніо Хоакін Мелітон де Аларкон-і-Аріса (; — ) — іспанський письменник, академік Королівської академії іспанської мови (з 1877). Один із зачинателів реалізму в іспанській літературі.
Життєпис Народився в дворянській родині, яка втратила статки внаслідок війни за незалежність (1808—1814).
Навчався в семінарії Сан-Торквато в Гуадісі, де у 1847 здобув ступінь бакалавра. Того ж року відвідував лекції з права в Гранадському університеті, але через матеріальну скруту був змушений у січні 1848 повернутися до семінарії, де вивчав теологію. Під час навчання у семінарії почав писати оповідання та п'єси.
У 1853 залишив семінарію заради літературної творчості та переїхав до Мадрида. Наступного року Аларкон став співзасновником газет «Відлуння Заходу» () в Кадісі (де, зокрема, брав участь у повстанні) та «Батіг» () в Мадриді.
Член політичної партії (від 1856).
У 1859 як солдат-доброволець вирушив на війну до Марокко.
Протягом 1860—1862 подорожував Італією та Францією.
Упродовж наступних років присвятив себе політиці. У 1863 заснував газету «Політика» ()(«La Política»). Неодноразово обирався депутатом від Гуадіса (1864, 1865, 1871, 1872) та Гранади (1869). Був сенатором від Гранади (1876, 1877). У 1869 Аларкона було призначено повноважним послом Іспанії в Швеції та Норвегії. Однак він відмовився від посади заради депутатства в . Його підпис стоїть під прийнятою Установчими кортесами . У 1875—1881 обіймав посаду члена .
У 1877 Аларкона було обрано академіком Королівської академії іспанської мови. Вступна промова обраного академіка називалася «Про мораль у мистецтві».
В останні роки життя відійшов від політики, займався літературною творчістю.
Творчість Починаючи з 1855 Аларкон активно публікував статті політичного та літературного змісту в журналах та газетах. Перша драматична п'єса «Блудний син» (, 1857) була схвально прийнята публікою (на відміну від реакції театральних критиків).
Оповідь про війну в Марокко лягла в основу «Щоденника свідка африканської війни» (, 1959), що мав успіх у читачів (наклад першого видання сягав 50 тисяч примірників). Враження від мандрівок Європою опубліковано в книгах «З Мадрида до Неаполю» (, 1861), «Альпухарра» (, 1873), «Подорожі Іспанією» (, 1883).
Творча манера письменника зазнала еволюції від жанру хроніки до роману. Завдяки майстерності яскраво змальовувати події та органічному поєднанню щоденних нотаток із історичною ремінісценцією, його щоденники та дорожні нотатки належать до самостійного літературного жанру.
Найбільшого визнання принесла повість «Трикутний капелюх» (, 1874), присвячена життю іспанського суспільства початку ХІХ століття, сповнена демократичного пафосу, народного гумору та іспанського колориту. Автор використав класичний сюжет народного романсу, наслідуючи класиків.
У релігійно-філософському романі «Скандал» (, 1875) автор захищає традиційні цінності іспанців. Цей твір став одним зі зразків реалістичного роману.
Серед літературної спадщини Аларкона: романи «Дитина з кулькою» (, 1880), «Блудниця» (, 1883); збірки оповідань: «Маленькі національні історії» (, 1881), «Любовні оповідання» (, 1881); «Неймовірні оповідання» (, 1882); збірка ліричних творів «Серйозні та гумористичні вірші» (, 1870); збірка критичніх етюдів «Все, що було» (, 1871).
Підсумком творчості Аларкона стала «Історія моїх книг» (, 1883) — своєрідна книга-рекомендація для правильного тлумачення іншими його творів.
Твори
Романи та повісті Фінал Норми (, 1855) Трикутний капелюх (, 1874) Скандал (, 1875) Немовля з кулею (, 1880) Капітан Венено (, 1881) Блудниця (, 1882)
Збірки оповідань
Любовні оповідання (, 1881) Симфонія () Командир () Хор ангелів () Оповідання з життя () Цвях () Останній череп () Ідеальна краса () Обійми Вергари () Без кімнати () Чому вона білява? () Тік-так… ()
Маленькі національні історії (, 1881) Алькальд-вугляр () Офранцужений () Хай живе Папа! () Іноземець () Ангел-охоронець () Щасти () Клавішний корнет () Помічник () Гарний улов () Два поняття про славу () Два портрети () Король веселиться () Кінець роману () Квитанційна книжка () Розмова в Альгамбрі () Селянський рік () Епізоди напередодні Різдва () Травень () Відкриття та проходження мису Доброї Надії ()
Неймовірні оповідання (, 1882): Друг смерті () Висока жінка () Шість вуалів () Маври та християни () Рік у Шпіцберзі () Є, маю та хочу () Чорні очі () Що ви чуєте від крісла Прадо ()
П'єси Блудний син (, 1957)
Поезія Серйозні та гумористичні вірші (, 1870)
Подорожні нотатки Щоденник свідка африканської війни (, 1959) З Мадрида до Неаполю (, 1861) Альпухарра (, 1873) Подорожі Іспанією (, 1883)
Збірки статей Все, що було (, 1871)
Інші праці Історія моїх книг (, 1883) Літературно-мистецькі судження (, 1883) Останні твори (, 1891)
Видання українською Переклад здійснив В. Олан. Переклад здійснили Л. Добрянська та Л. Колесник. До збірки увійшла повість «Трикутний капелюх» та 10 оповідань (Офранцужений; Алькальд-вугляр; Ангел-охоронець; Квитанційна книжка; Розмова в Альгамбрі; Два поняття про славу; Чому вона білява?; Гарний улов; Тік-так…; Оповідання з життя). Усі переклади здійснила Женев'єва Конєва. Переклад здійснила Женев'єва Конєва.
Твори Аларкона в музиці За мотивами повісті «Трикутний капелюх» у 1896 австрійський композитор Гуго Вольф створив оперу «Суддя» (), а у 1919 іспанський композитор Мануель де Фалья створив однойменний балет.
Екранізації Трикутний капелюх: Il cappello a tre punte (1935) Three Cornered Hat (1935) El sombrero de tres picos (1944) Revenge with Music (1951) (епізод телешоу «Musical Comedy Time») La pícara molinera (1955) La bella mugnaia (1955) Akai jinbaori (1959) Trorogi sesir (1964) Der Dreispitz (1967) Trírohý klobouk (1971) Le tricorne (1972)
Дитина з кулькою: Curro Vargas (1923) Historia de un gran amor (1942) Una cita de amor (1958) El niño de la bola (1972) (епізод серіалу «Novela») La ley del monte (1976)
Капітан Венено: Capitán Veneno (1943) El capitán Malacara (1945) El capitán Veneno (1951) Capitão Veneno (1958) (епізод серіалу «Grande Teatro Tupi») El Capitán Veneno (1964) (епізод серіалу «Novela»)
Скандал: El escándalo (1943) El escándalo (1964) El escándalo (1971) (епізод серіалу «Novela») El escándalo (1977)
Блудниця: La pródiga (1945) La pródiga (1946) La pródiga (1971) (епізод серіалу «Hora once») La pródiga (1975) (20 епізодів серіалу «Novela»)
Цвях: El clavo (1944) El clavo (1970) Der Nagel (1970) El clavo (1978) (епізод серіалу «Novela»)
Фінал Норми: La hija del cielo (1943)
Щасти: La buenaventura (1958) (епізод серіалу «Cuentos y leyendas»)
Хор ангелів: Coro de ángeles (1971) (епізод серіалу «Novela»)
Квитанційна книжка: El libro talonario (2007)
Примітки
Джерела
Педро Антоніо де Аларкон в Internet Movie Database