Маттергорн (, ) — гора у Пеннінських Альпах на кордоні Італії та Швейцарії. Ця сьома за висотою гірська вершина Альп розташована між швейцарським населеним пунктом Цермат (кантон Вале) та італійським населеним пунктом Червінія (область Валле-д'Аоста).
Маттергорн має чотири стіни: північна височіє над долиною Цмутт, південна дивиться на Червінію, східна та західна — відповідно на хребет Горне та гору Дан Д'Еран. Стіни розділяють чотири хребти: Гернлі (північно-східний), Ліон (південно-західний), Цмутт (північно-західний) та Фург (південно-західний).
Фізико-географічна характеристика Рельєф і навколишня місцевість Вершина Маттергорн розташована в Пеннінських Альпах на кордоні Швейцарії (в кантоні Вале) та Італії (в області Валле-д'Аоста). З боку Швейцарії найближчим населеним пунктом до вершини є гірський курорт Церматт, розташований біля підніжжя північної стіни вершини. З боку Італії, біля південної стіни, розташований італійський гірський курорт . Обидва курорти пов'язані між собою перевалом заввишки 3317 м над рівнем моря, який розташований на схід від вершини. Перевал Теодул є найпростішим шляхом між Церматтом і Брей-Червінією. Ще в античні часи (з I століття до н. е. по V століття) він використовувався як торговий і транспортний шлях між Римською імперією та романізованими кельтами. Сідловина перевалу з північного боку покрита льодовиком . Розташований на захід від вершини перевал Фургйох внаслідок більшої складності для проходження не використовувався як транспортна артерія, попри те, що він нижчий (3271 м над рівнем моря).
Стіни Маттергорна круті, і з цієї причини на них мало снігу і льоду. Сніг, що випадає на схили Маттергорна, регулярно обрушується лавиною і накопичується біля підніжжя стін у верхніх частинах льодовиків, які стікають з вершини з усіх боків. Найбільш великими льодовиками Маттергорна є льодовик Тіфматтен біля основи західної стіни, що є притокою льодовика Цмутт, і льодовик біля підніжжя північної стіни. Менші льодовики лежать біля підніжжя південної (нижній льодовик Маттергорна — , ) і східної стін (безіменний льодовик).
Вершина Маттергорн розташована на вододілі між водозбірними басейнами річок Рона з півночі і По з півдня.
Висота На 90-метровому гребені на стику північної та південної стін Маттергорна є дві окремі вершини. Найвища точка знаходиться на сході гребеня і має назву Швейцарська вершина. Її висота становить 4477,5 м над рівнем моря. На заході гребеня розташована Італійська вершина заввишки 4476,4 м над рівнем моря. Вершини отримали свої імена за назвою країн, з яких на них були здійснені перші сходження, а не за територіальною ознакою. Обидві вершини розташовані на кордоні Швейцарії та Італії, що було зафіксовано спільною конвенцією цих країн 24 липня 1941 року.
Перший задокументований вимір висоти Маттергорна здійснив Орас Бенедикт де Соссюр 13 серпня 1792 року із льодовика Теодул, використовуючи ланцюг завдовжки 50 футів і секстант. Отримана ним висота вершини склала 4501,7 м над рівнем моря. 1868 року італійський інженер отримав значення висоти вершини 4505 м за допомогою ртутного барометра, який він приніс з собою при сходженні на вершину. На , що вийшла слідом за італійськими дослідженнями, Швейцарська вершина мала висоту 4482 м. У 1920-х роках висота вершини була виміряна з точністю до півметра і склала 4477,5 м над рівнем моря. Зокрема, в офіційному списку вершин-чотиритисячників Альп, виданому UIAA в 1994 році, фігурує саме ця висота. 1999 року італійський професор геології Джорджіо Поретті виміряв висоту вершини з точністю до сантиметра з використанням технологій GPS. Результат склав 4477,54 м.
Відносна висота вершини становить 1027 м. Батьківською горою стосовно Маттергорна вважається Вайсгорн (найвища вершина західної частини ). Вершини Маттергорн і Вайсгорн з'єднані гребенем з його нижньою точкою заввишки 3451 м над рівнем моря на сідловині перевалу Коль-Дюран між вершинами і . Найближчою вершиною, яка перевершує Маттергорн за висотою, є Західний (4479 м над рівнем моря). Вона розташована за 14 км на південний схід від Маттергорна.
Вершину Маттергорн занесено до списку альпійських чотиритисячників, який вперше опублікував австрійський альпініст 1923 року і він містив 59 вершин. 1994 року UIAA включив вершину Маттергорн в основний список чотиритисячників Альп (всього у список потрапили 82 вершини). Згідно зі списком Блодіга, вершина Маттергорн десята в списку за абсолютною висотою, в списку UIAA Маттергорн знаходиться на дванадцятій позиції.
Стіни і гребені Маттергорн має пірамідальну форму з чотирма гранями, оберненими за частинами світу. Три з них (північна, східна і західна) територіально належать до Швейцарії (долина Матерталь), а південна стіна обернена на італійську сторону — комуну Вальтурнанш регіону Валле-д'Аоста. Північна стіна повернена до вершини , розташованої за 7 км від Маттергорна і відокремленої від неї льодовиком Цмутт і долиною. Біля підніжжя північної стіни вершини на висоті 1608 м над рівнем моря розташований гірський курорт Церматт. Східна стіна вершини спускається до перевалу Теодул, що відокремлює її від льодовика між гірським хребтом і піком Дюфур (за 10 і 17 км відповідно). Західна стіна Маттергорна обернена до верхньої частини льодовика Цмутт між вершинами Дан-д'Еран і Дан-Бланш, розташованими за 4 і 7 км відповідно. Біля підніжжя південного боку вершини розташований італійський гірський курорт Брей-Червінія. Маттергорн не є чотиригранною пірамідою ідеальної форми, оскільки північна і південна стіни вершини ширші, ніж східна і західна. У верхній частині вершини північна і південна стіни утворюють гребінь протяжністю близько 90 метрів, який з'єднує між собою східну і західну стіни. Всі стіни Маттергорна круті, з практично вертикальними ділянками ближче до вершини. +Північна стінаСхідна стінаПівденна стінаЗахідна стіна Всі гребені Маттергорна мають власні назви.
Північно-західний гребінь називається Цмуттграт, або Цмутт (). Довжина гребеня становить близько трьох кілометрів. В основній частині гребінь не надто крутий, його максимальна крутизна становить близько 37°. У верхній частині гребінь стає практично вертикальним, що робить сходження по ньому «безпосередньо» дуже складним.
Південно-західний гребінь має назву Ліон (, також поширена назва німецькою мовою Löwengrat). Гребінь крутий по всій довжині. У верхній частині гребеня розташована другорядна вершина — пік Тіндаль. Від піку частина шляху йде практично по горизонтальній поверхні, але потім дорога йде у вертикальний схил.
Південно-східний гребінь називається Фурген (). Довжина гребеня близько 1,7 км, середня крутизна схилу становить 43,5°. Верхня частина гребеня практично вертикальна.
Північно-східний гребінь називається Хернлі (). Нижня частина гребеня досить полога і зручна для ходьби. Далі схил стає крутішим, але на гребені є природні сходи.
Геологія Структурна геологія Маттергорна ілюструє різноманіття різних тектонічних покривів, які формують Альпи. Маттергорн складається з декількох шарів, що містять як океанічні, так і континентальні пласти, які, рухаючись на північ, формували регіон за часів Альпійської складчастості третинного періоду.
Верхня частина Маттергорна, починаючи з висоти 3400 метрів над рівнем моря, належить до покриву Дан-Бланш, який має вигляд залишків частини Адріатичної плити, що відірвалася від Африканської плити в Північній Африці під час формування сучасного Середземного моря. Вершина Маттергорн складена з палеозойських гранітних гнейсів і сланців. В основі гори лежить вузька смуга базальту і габро юрського і крейдового періодів, що залягає під шарами вапняку і кристалічних сланців, які прийшли із дна давнього океану Тетіс.
Сучасна форма Маттергорна була сформована під впливом ерозії протягом останнього мільйона років. У літню пору сніговий покрив на горі танув, проникаючи в гірські породи. Взимку вода замерзала, і утворювалися тріщини. З плином часу гора руйнувалася, набуваючи сучасних обрисів. Примітна форма Маттергорна дала гляціології новий термін «пірамідальна вершина», що означає крутий пік, який складається як мінімум з трьох стін.
Клімат Завдяки розташуванню вершини на основному альпійському вододілі, а також її великій висоті, для Маттергорна характерні стрімкі зміни в погоді. На вершині навіть в літню пору лежить постійний сніговий покрив і тримається від'ємна температура. Оскільки Маттергорн є ізольованою вершиною, то на ній часто утворюються хмари у вигляді прапорів або банерів ().
Маттергорн є об'єктом пильної уваги для вивчення наслідків глобального потепління і впливу зміни клімату на навколишнє середовище. Зокрема, під час танення льодів спровокувало великі каменепади, внаслідок чого довелося проводити рятувальні роботи з евакуації кількох десятків альпіністів. В цілому, за спостереженнями вчених, сніговий покрив на вершині за кілька десятків років значно зменшився. У 2007 і 2011 роках на сусідній вершині групою вчених зі Швейцарської вищої технічної школи Цюриха з використанням спеціального обладнання проводились дослідження природи опадів в регіоні.
Історія Маттергорну
Походження назви Назва Matterhorn походить від двох німецьких слів: matte (луг, пасовище), яке позначає велику, зарослу травою долину біля підніжжя вершини в ущелині Горнер (в долині розташований гірський курорт Церматт), і horn (пік). Вперше таку назву зафіксовано в 1682 році. З 1740 року в німецькій мові вершина згадується тільки під ім'ям Matterhorn.
Французька назва, за найпоширенішою думкою, походить від латинського Mons Silvius, або Mons Silvanus (від — перевал, що могло стосуватися перевалу Теодул, яким проходили ще стародавні римляни (пізніше це слово почали перекладати як гора), silvanus — лісовий). За однією із ранніх версій, описаною в XVI столітті, первинна назва вершини Mons Silvius могла походити від імені римського претора Сервія Сульпіція Гальби, який перетнув перевал Теодул за наказом Цезаря. Пізніше ця назва трансформувалась в Mons Servinus і остаточно перетворилася на Cervin у французькій мові. Зміна першої літери s на c приписують Орас Бенедикту де Соссюру. Італійська назва Cervino походить від французького.
Згідно з іншою теорією, назва походить від імені Сервена (Cervin) — персонажа роману «Ґарґантюа та Пантаґрюель», який супроводжував велетня Ґарґантюа в Швейцарії. Згідно з романом, Ґарґантюа наступив на гору, залишивши від неї тільки пірамідальну верхівку, яка згодом отримала ім'я його супутника.
Також відома назва вершини як Horu, або ds Horu, у валліському діалекті, яке використовується місцевими жителями.
Вивчення Маттергорна в XVI — першій половині XIX століть Перша згадка про Маттергорн з'явилася в роботі «De Prisca ac Vera Alpina Raethi» одного з найперших дослідників Альп швейцарського топографа і історика Егідія Чуді, опублікованій в Базелі в 1538 році. Бувши студентом, Чуді пройшов через перевал Теодул під час своєї подорожі по Альпах. Однак в його роботі не було приділено особливу увагу вершині як такій, переважно він описував весь регіон в цілому.
Після публікації Егідія Маттергорн залишався поза увагою вчених протягом більш ніж двох століть, до тих пір, поки швейцарський геолог Орас Бенедикт де Соссюр не звернув увагу на вершину під час своєї подорожі з Аяса в Брей-Червінія. Соссюр був вражений особливою формою вершини у вигляді піраміди та її крутими схилами і зробив висновок, що сходження на вершину неможливе. Під час другої подорожі до Маттергорна в серпні 1792 року він прибув у Вальтурнанш, звідки вирушив на перевал Теодул. На перевалі провів 3 дні, вивчаючи структуру поверхні Маттергорна. Крім цього, він зробив першу спробу вимірювання висоти вершини, отримавши значення 4501,7 м над рівнем моря, а також зібрав деякі зразки гірських порід, рослин і комах. У ці дні йому також вдалося здійснити сходження на вершину Малий Маттергорн заввишки 3883 м.