Ян Стика

Ян Стика (; 8 квітня 1858, Львів, Австрійська імперія — 28 квітня 1925, Рим, Італія) — польський живописець, поет і ілюстратор.

Життєпис Народився 8 квітня 1858 року у місті Львові в родині австрійського офіцера Юзефа Стики, чеха за походженням, і його дружини Констанції з Фіялковських. У той час Львів перебував на території Австро-Угорської імперії. Через те що його батько, був податковим службовцем, неодноразово змінював місце роботи і Янові довелося декілька разів змінювати школи, які він відвідував. Так, у чотирирічному віці він перебував у Самборі. Потім, у Стрию, він відвідував 1-й та 2-й звичайні класи — де покарання, що практикувались на той час, вчинені вчителем (Любенєцьким), закарбувались у його пам'яті надовго. Третій клас він відвідував вже у гімназії при бернардинському монастирі у Жовкві. Ян розповідав чудеса про історичні картини австрійського художника Мартина Альтомонте, що висіли у смороді, про надгробки над похованнями графів Собеських та про легендарні подорожі польського короля Яна III Собеського на гору «Гарай» у ЖовквіMałaczyński A. Jan Styka… — S. 6..

У 1869 році Юзефа Стику перевели до Бродів. У Бродах Ян Стика вступив до місцевої Цісарсько-королівської чотирикласної реальної гімназії. Малювати Янек розпочав ще у Брідській гімназії. Гімназія була з німецькою мовою викладання, в її навчальному плані, крім вивчення існуючих та давніх мов, також було геометричне та вільне малювання і вивчався як обов'язковий предмет з 1 класуMałaczyński A. Jan Styka… — S. 9.. 1870 року коли розпочалася французько-прусська війна, Янек цікавилися її перебігом. 1871 року Юзефа Стику перевели до Львова і Ян вимушено полишає Брідську гімназію. Стики оселилися в одній з кам'яниць при вулиці Пекарській у Львові. Згодом батько записує Янека до польської гімназії, що діяла при монастирі оо. Бернардинів у ЛьвовіMałaczyński A. Jan Styka… — S. 10.. У львівській гімназії малювання викладав спочатку професор Годлевський, а по його смерті — , художник, друг Артура Гроттґера. Саме тоді Ян використовував кожну нагоду, аби потрапити в художню майстерню. Вона відвідує майстерню Л. Марковського та Тадеуша Баронча, які з нетерпінням вітають талановитого парубка, розглядаючи його як скульптора, «бо у нього справжнє відчуття мистецтва»Małaczyński A. Jan Styka… — S. 13.. 1877 року Стика завершив навчання в гімназії і з мінімальними коштами він поїхав до Відня. Академія була вищим навчальним закладом з 4-річним терміном навчання, в якому, крім малювання та живопису, потрібно було відвідувати лекції та складати іспити з анатомії, стилістики, перспективи та навіть хімії кольорівMałaczyński A. Jan Styka… — S. 14..

Свою художню освіту юнак продовжив у Віденській академії образотворчих мистецтв у Християна Ґріпенкерля та Леопольда Мюллера. Вже у 1878 році молодий митець поїхав на Різдвяні свята до Львова похвалитися батькові чудовими характеристиками, даними йому професором Ґріпенкерлем. По приїзду до Львова він дізнався, що його батько помер після 7-денної хвороби. Ян змирився з цим сильним ударом і повернувся до ВідняMałaczyński A. Jan Styka… — S. 15..

На той час у Відні була сильна польська діаспора та друкувався польський університетський часопис «Ognisko». Там Ян зустрівся не лише зі своїми польськими колегами, але й з членами Державної ради та з гостями з країни. Там він познайомився з графом Войцехом Дідушицьким з Єзуполя, якого він високо цінував і з яким підтримував дружні стосунки протягом усього життя. З власними віршами вперше друкується у часописі «Ognisko».

1880 року Стика добровольцем був призваний до лав австро-угорської армії терміном на один рік. 1881 року, отримав римську нагороду, яка звільнила Стику від подальшої військової служби. Заробивши на випускному курсі золоту медаль за картину «Улісс, який переслідує вепра» і «Римський приз», Ян здійснив поїздку до Італії, де познайомився з кращими творами відомих італійських майстрів живопису. Мешкав у Римі в готелі «Палаццо Венеція», що належав австрійському уряду. По прибутті до Риму Стика почав малювати картину «Лілії Венеди». У Римі він познайомився з відомим на той час польським художником Генріком СемирадськимMałaczyński A. Jan Styka… — S. 16.. Перебування Стики у Римі було освіжене картинками з поезії Торквато Тассо, якого він обожнював під час навчання в академії. Під впливом цих спогадів він намалював картину «Пастушка Ерміна» та ідилію «Пастух і пастушка», а також «Мадонну під хусткою». Картини були придбані Товариством образотворчих мистецтв у Кракові. У його пізніші роки римські студії та вплив Семирадського мали вплив на композиції Стики («Аппієва дорога», «Ноктюрн» та інші). Він отримав стипендію «Unia Lubelska» від Яна Матейка. Подякувавши Майстру за неї, він написав, що хотів би одного разу відвідати студію Матейка. І коли Матейко сердечно написав, що його студія завжди буде відкрита для Стики. Стика сумував за батьківщиною і більше не міг жити далеко від неї, тому вирішив залишити РимMałaczyński A. Jan Styka… — S. 17..

Він приїхав до Львова, де виставляли його картини, потім у Самбір до нареченої, заклав свою золоту медаль і з отриманими коштами вирушив до школи образотворчих мистецтв у Кракові на стажування у Яна Матейка. Він узяв із собою ескізи до «Регіни Полонії», написані 1882 року у Самборі, під впливом місіонерських проповідей отця Домбровського. Вже у Кракові під пильним наглядом спільно з Матейком Стика узявся за роботу над картиною «Регіна Полонії», яку пізніше назвали «Благословенна Матір Божа». Полотно для цієї картини подарував Стиці Матейко — з картини «Собеський поблизу Відня». Матейко надав Стиці стипендію, публічно сказав, що Стика «малює за трьох». «Регіна Полонії» отримала не лише схвальні відгуки від Матейка та захоплення відвідувачів виставки, але й загальним визнанням. За цю картину Стика у 1884 році отримав свою першу премію: золоту медаль — і «Матейко радів більше за мене», пише Стика — і порадив їхати до Варшави. Незабаром після повернення з Варшави прийшла звістка про смерть його матеріMałaczyński A. Jan Styka… — S. 18..

3 червня 1884 року Ян одружився з Марією Охримович, але сім місяців після одруження молода дружина раптово померла і лише робота врятувала Стику від відчаю. Під час свого перебування у Кракові Ян Стика написав цілу серію картин (крім «Регіни Полонії»), «Ідилічна Мадонна», «Христос роздає хліб натовпу», «Магдалина», «Новачок», «Вчення Христа», «Мадонна з терновим вінцем», «Христос над Єрусалимом», «Мадонна в білому», «Улітаючий геній», а також «Похід до Сибіру» та портрет професора доктора Йордана. Під час свого перебування у Кракові Стика давав уроки малювання в музеї імені Баранецького. Саме тут він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Лучіаною Ольгіатті. 1886 року Товариство образотворчих мистецтв у Кракові відправило «Регіну Полонії» на виставку в Паризький салон. Коли ідея Стики поїхати до Парижа стала реальнішою — Матейко хотів залишити Стику у Кракові та запропонував йому професорську посаду у школі образотворчих мистецтвMałaczyński A. Jan Styka… — S. 19.. Марно. Навесні 1886 року помер Матейко. Про те, як Стика обожнював і любив його по-синівськи свого вчителя, свідчить навіть це просте і щире зізнання: «Я ніжно попрощався з Матейком, Я поцілував цю втомлену, худу і жилаву руку…»Małaczyński A. Jan Styka… — S. 20..

У Парижі Яну нелегко було знайти собі студію, і тому він спочатку оселився в ательє відомого французького художника Каролюса-Дюрана. Тут він познайомився з поляками, Павлішаком та Станіславським. Незабаром Стика орендував невеличку студію на Авеню де Вільє, і оскільки вона була поруч з майстернею відомого угорського живописця Мігая Мункачі, він ближче познайомився з угорським майстром і мав з ним багато контактів. Він також познайомився з відомими польськими художниками Станіславом Рейханом, Теодором Аксентовичем та Юзефом Хелмонським. У своєму будинку він часто проводив зустрічі польської діаспори в Парижі — і оскільки Хелмонський всією душею прагнув своєї країни, він змусив Стиху співати польських пісень, які той слухав зі сльозами на очах.

У Парижі Стика почав малювати картину «Хульда-пророчиця», скомпоновану ще у Кракові. Картина є останньою, написаною у паризькій студії митця. Під час Великодніх свят 1886 року Стика відвідав галицьке місто Кельці, де 29 квітня одружився зі своєю колишньою ученицею Лучіаною Ольгіатті. Молоде подружжя мешкало у Парижі в студії Стики на Авеню де Вільє, як пара художників — адже пані Стикова також малювала. Щоб заробляти на життя, Стика мусив писати пастельні портрети на продаж. Але він також намалював тут багато великих полотен з глибоким змістом. З численних портретів можна згадати лише два портрети братів Решеків, портрет Яна з дружиною та портрет Мераельського. Є також прекрасний «венецієць» — костюмований портрет його дружини. Серед не менш численних композицій слід назвати насамперед «Зустріч на віа Аппія», що являє «два світи»: римських сенаторів, що повертаються з нічних вакханалій, та християнських похоронів. Сповнені настроїв «Ноктюрн» та «Ідилія на сонці», «Дідусь», «Водоноска» та «Жид». У Парижі Стика також написав кілька релігійних картин: «Мати печалі на престолі», «Голова Христа» та «Похід на Голгофу». Як «Регіна Полонії», наприклад «Зустріч на шляху Аппія», виставлена ​​в Паризькому салоні у 1886 та 1888 роках, так і «Портрет з дружиною» — були оцінені позитивно експертами та вимогливими мистецтвознавцями. Тому у 1889 році Стика вирішив повернутися з дружиною до Кельців, до її родини, аби розпочати там роботу над композиціями. Паризький період 1886—1889 років слід розглядати як остаточне закриття художніх студій Стики та початок більших самостійних робіт художникаMałaczyński A. Jan Styka… — S. 21..

Художник зібрав роботи паризького періоду в одне ціле і, додавши до цих картин «Регіна Полонії» та інші картини краківського періоду, організував виставку власних робіт у Кракові, а згодом у Варшаві та Львові. Точна і чітка оцінка цих робіт міститься у вступі до ілюстрованого каталогу, написаному в Парижі польським істориком Броніславом Дембінським. Визнаючи сенс існування реалістичного напрямку, який так чітко проявився у Франції, автор захищає тезу, що з точки зору змісту картин художнику дозволено повернутися в далекі століття, особливо до епохи, пов'язані з нашим поворотом та падінням античного світу, й до сфери піднесених релігійних натхнень. Стика, перебуваючи в Кельцях у 1889—1890 роках, «працює на трьох». Стика намалював там близько десятка портретів, серед яких портрет єпископа Кулиньського, К. Плачецького та К. Шейблера з Лодзі — він написав цілу серію релігійних картин для костелів у Королівстві та Львові (костел Пресвятої Діви Марії Сніжної), а також дві картини, які він сам вважав найкращими серед численних релігійних композицій: «Причастя Божої Матері» та «Зустріч на шляху Аппія» (придбав Ян Козелл-Поклевський) та «Христос розмірковуючий про Єрусалим» (придбаний графом Войцехом Дідушицьким з Єзуполя). З цього періоду також є численні жанрові твори: «Діди на Карчувці», «Чорногорка», «Мотиль», «Дівчина в снігу» та іншіMałaczyński A. Jan Styka… — S. 22..