Малополове́цьке — село в Україні, у Фастівському районі Київської області. Входить до складу Кожанської селищної громади. Населення становить 989 особи.https://rada.info/upload/users_files/04359904/7c6cfeed7b6303f82c0ed0764518f8b8.docx
Назва На думку історика Омеляна Пріцака назва села походить від половців-куманів.Пріцак О. Половці // Український історик. — 1973. — № 1-2. — С. 117—118. На Київщині є села Половецьке (Богуславський район), Малополовецьке (Фастівський район), Великополовецьке (Сквирський район), причому сама Сквира певний час називалася Половеччина.
Відомий український краєзнавець Лаврентій Похилевич у своїй книзі «Сказання про населені місцевості Київської губернії» пише, що назва села нагадує відомих в нашій стародавній історії половців. Похілевич у цій книзі пише: «Весьма возможно, что основание саления принадлежит эпохе половецких нашествий».
Символіка Герб Малополовецького затверджений рішенням Малополовецьке сільської ради у 2003 році. Щит розсічений пурпуром і зеленню. У щиті зображений срібний колос над золотим луком, що супроводжує праворуч золотий церквою, а зліва — золотий головою вола. Голова вола символізують силу, хоробрість, древніх скотарських традицій, церква — символ християнської віри.
Географія
Розташування Село розташоване на південний захід від міста Фастова, за 24 кілометрів. Воно розкинуте по ярах і горбах, які оточують середню течію річки Субодь, де вона розгалужується на дві притоки утворюючи трикутник, у якому виникли перші поселення. Село розросталось і поселення вийшли за межі річок, внаслідок чого ділянки села, що вийшли за межі річок почали називатися Новоселицею та Заріччям. Поблизу села в урочищі Заріччя збереглися залишки поселень доби неоліту (IV—III тис. до н. е.), бронзи (ІІ тис. до н. е.) та Київської Русі (Х — ХІІІ ст.).
Клімат Клімат помірно континентальний, м'який, з достатнім зволоженням. Середня температура січня −6°, липня +19,5°. Тривалість вегетаційного періоду 198—204 дні. За рік на території випадає 500—600 мм опадів, головним чином влітку.
Ландшафт Місцевість з незначною погорбованістю. Тут бере свій початок річка Субодь (Собот).
Поблизу села розташований курган або ж «Могила Лядвига», висота якого сягає 227 метрів над рівнем моря.
Поблизу Малополовецького розташований ландшафтний заказник місцевого значення «Кожанська балка». Заказник створений відповідно до рішення шістнадцятої сесії двадцять першого скликання Київської обласної Ради народних депутатів від 10 березня 1994 року відповідно до постанови «Про оголошення нововиявлених та резервування цінних для заповідання територій, об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення». Його площа становить 50 га.
Урбаноніми У Малополовецькому нараховується понад 28 вулиць, у тому числі 3 провулки.Малополовецьке,
Вулиці:
Відповідно до "Закону про декомунізацію" в умовах повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, було прийняте рішення про перейменування вулиць.
Березова (до 2023 року — Горького) Дакалівська (до 2018 року — Якіра) Калинова (до 2018 року — Щорса) Каштанова (до 2018 року — Чапаєва) Квіткова (до 2018 року — Постишева) Кільцева Проліскова (до 2023 року — Комарова) Коцюбинського Королівська (до 2023 року — Корольова) Лісова Механізаторів Молодіжна Новоселицька (до 2018 року — Червоноармійська) Паркова (до 2018 року — Пархоменка) Героїв України (до 2018 року — Партизанська) Польова (до 2023 року — Комінтерна) Миру (до 2023 року — Пушкіна) Садова Сонячна (до 2018 року — Котовського) Степова (до 2018 року — Ворошилова) Івана Франка Центральна (до 2018 року — Леніна; протяжність близько 2 км) Шкільна Шляхова (до 2018 року — Ватутіна) Щастя (до 2018 року — Будьонного) Ярова
Провулки:
* Набережний (до 2023 року — Корнійчука) Задніпровських Каштановий (до 2018 року — Чапаєва) Луговий (до 2018 року — Петровського)
Населення За даними Лаврентія Похилевича станом на 1863 рік в Малополовецькому нараховувалось 2568 мешканців обох статей, а за уставною грамотою графа від 29 вересня 1862 року кріпосних селян обох статей було 1151 осіб. З цього можна зробити висновок, що 1417 мешканців не були кріпосними, а були казенними селянами і панщини не відробляли.
Історія За грамотою 1390 року литовського князя Володимира Ольгердовича, сено належало нащадкам половецького князя Тугоркана — Рожиновським. Лаврентій Похилевич заключав, що Тугоркан, князь половецький, з дочкою якого одружився 1094 року великий князь Київський Святополк Ізяславич, що тоді володів містом Сквирою та селом Трилісами, а Малополовецьке від Триліс за вісім кілометрів у бік Сквири. Звідси можна зробити висновок, що і Малополовецьке входило у володіння Тугоркана. 1591 року Малополовецьке належало Білоцерківському староству й за грамотою польського короля передане у володіння польському магнату Миколаю Ружинському. Того ж року село було знищене кримськими татарами.
Люстрація 1616 року свідчить: «В селении этом поселившихся людей находится 15 номеров. Повинностей и податков не отдают никаких, по силе увольнения которое им дано на известное число лет». 1740 году в Малополовецком было уже 80 домов, у селе находилась приходская церковь, к приходу которой били причислены деревни: Краснолисы с 20-ю, Яхны с 10-ю и Зубари с 10-ю хатами». З цього можна зробити висновок, що село Малополовецьке засноване у другій половині ХІ століття. Першими поселенцями були половці, що почали осідле життя.
За переказами мешканців на території села поблизу теперішнього центру був розташований маєток графа Браницького.
На кінець ХІХ ст. у Малополовецькому була значна штундистська громада. Згідно збережених матеріалів перепису 1897 р. (третина не вціліла) у селі мешкало близько 120 представників штундизму.Дєдуш Олексій Штундистська громада села Малополовецького Васильківського повіту Київської губернії за даними перепису 1897 р. // Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми та перспективи сучасної науки та освіти». Частина 1. Львів, 2019. С.52-55
Підпорядкування населеного пункту до 1917 — Мале Половецьке, Васильківський повіт, Київська губернія, Російська імперія 1923—1925 — Малополовецьке, Білоцерківська округа, Київська губернія, УСРР 1925—1930 — Малополовецьке, Білоцерківська округа, УСРР 1930—1932 — Малополовецьке, Фастівський район, УСРР 1932—1937 — Малополовецьке, Фастівський район, Київська область, УСРР 1937—1941 — Малополовецьке, Фастівський район, Київська область, УРСР 1941—1943 — Малополовецьке, Рейхскомісаріат Україна 1943—1991 — Малополовецьке, Фастівський район, Київська область, УРСР від 1991 — Малополовецьке, Фастівський район, Київська область, Україна Клірові відомості, метричні книги, сповідні розписи церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Малополовецьке, з 1790 р. Васильківського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК (Центральний Державний Історичний Архів Києва)
Пам'ятки Дерев'яна церква Дерев'яна церква відома з 1740 року. Від 1746 року до церкви були приписані села: Красноліси з 20-ма, Яхни з 9-ма та Зубарі з 10-ма хатами. У 1844 році побудована нова церква, по штатам належала до 4-го класу. Церква розташовувалася неподалік теперішнього центру села. Достовірних фактів немає тому зображення церкви не збереглося, проте існує реконструйована картина церкви, з переказів мешканців. Церква була спалена в часи революції на початку 1900-х років.
Меморіали жертвам голодомору 1932-1933 років
За ініціативи мешканців села Михайла Мороза та Леоніда Тодосієнка при в'їзді в село Малополовецьке на ключових транспортних шляхах з боку від Білої Церкви, Фастова та Сквири встановлено три символічних хрести в пам'ять жертвам голодомору 1932-1933 років, а 22 червня 2012 року вони були освячені.
Археологічні розкопки У 1990-х роках С. Д. Лисенко, С. С. Лисенко, П. А. Головешко, Р. В. Бабенко з Інституту археології НАН України проводили археологічні розкопки поблизу села.
У 1996 році комплексною експедицією Фастівського державного краєзнавчого музею і УДПУ ім. Драгоманова були продовжені роботи на могильнику доби бронзи, розпочаті у 1993—1995 роках. Південна частина котловану поховання 1 комплексу 4 йде під ґрунтову дорогу Малополовецьке—Яхни. У центральній частині котловану, поруч з об'єктом, дослідженим у 1996 році Р. Г. Шишкіним, виявлено розвали шести судин (3 срібних горщика, шлемовідной миска, кришка і профіль великого ріповидний посудини з рустірованной поверхнею). На північ від котловану, поруч з похованням 2-1993 р., виявлено зруйноване дитяче поховання 3 (24-1996 р.). Комплекс потребує дослідження.
Проектний ландшафтний заказник «Малополовецьке» Об'єкт розташований поблизу села Малополовецьке, загальна площа якого складає 120 га. Землекористувачами є Малополовецька та Пилипівська сільські ради. Об'єкт являє собою комплекс двох балок, одна з яких тягнеться від с. Малополовецьке, відповідаючи малій річці притоку річки. Сободь на північ, а друга розташована на північний схід від діючого військового полігону і тягнеться на південь від села Єлізаветівка у напрямку села Сидори, слугуючи витоками однієї з приток річки Кам'янки. Дані балки характеризуються добре збереженими екосистемами.
Рослинність проектованого заказника представлена головним чином лучними-степами на чорноземах. Тут виявлені асоціації elytrigia intermedia, костриця борозниста, Bothriochloa ischaemum, куничник наземний. Флористичне ядро сформовано типовими видами степового травостою: дивина волотиста, миколайчики польові, парило звичайне, тонконіг лучний, самосил гайовий та інші.
Велика цінність вказаної системи балок полягає в збереженні тут великого генофонду степових видів рослин, що може бути використано у відновлювальних роботах на інших виведених з господарського обороту територіях Середнього Подніпров'я.
Окрім степової рослинності на території проектованого заказника виявлено фрагменти дерево-чагарникових заростей сформованих переважно шипшина звичайна, в'яз гладкий та іншими деревами та чагарниками. Також представлена навколо-водна та водна рослинність ставків по днищу балки, що дає початок малій річці лівій притоці річки Сободь.
Фауна представлена великим біорізноманіттям степових безхребетних, комах, молюсків та інших таксонів. Особливу цінність становлять поширені у балці популяції прудкої ящірки, виду внесеного до Бернської конвенції, а також таких видів птахів, як дрімлюга та одуд. Різноманітною є і теріофауна даної території, адже тут можна зустріти два види-двійники нориці сірої: норицю лучну та норицю звичайну. Численним видом відкритих ділянок, вкритих чагарниковою рослинністю виявився також мишак європейський, звичайними, але нечисленними — миша жовтогорла та миша польова.
«Широка криниця»
«Широка криниця» — одне з найвизначніших місць в селі Малополовецьке. Назва цієї пам'ятки пішла від геометричних параметрів, а саме завширшки криниця набагато більша ніж завдовжки. Про її походження мешканці мало що розкажуть, адже не відомо коли саме була споруджена криниця, але її цілющу здатність знають від малого до великого, дійсно вода має надзвичайну м'якість і лікувальні властивості. Саме тут освячують воду на Водохреща 19 січня кожного року. Оскільки джерело розташоване в низині між ставком «Біленький» та «Олійницький», то відстань до рівня води дуже мала і її достають спорудженим журавлем, що розташований безпосередньо біля криниці і здіймається на кілька метрів вгору.
Місце насправді дивовижне, зі спогадів старожилів можна дізнатися цікаві факти про криницю. Наприклад за часів німецько-радянської війни німці добре знали про це джерело і за весь час окупації не намагалися його зруйнувати, оскільки самі переконалися в цілющій здатності джерельної води.
В часи великої посухи, коли вода в інших криницях мешканців відходила, а частіше всього взагалі зникала, то в «Широкій Криниці» вона завжди залишалася на тому ж рівні, і що саме найважливіше забезпечувала людей у всі часи.
Біля криниці встановлено монумент жителям села, розстріляних тут 23 листопада 1943 року під час німецької окупації.