Акціонерне товариство «Анто́нов» (колишній Авіаційний науково-технічний комплекс імені Олега Костянтиновича Антонова або АНТК імені О. К. Антонова) — українське державне авіаційне підприємство, що об'єднує конструкторське бюро, комплекс лабораторій, експериментальний та серійний завод, випробувальний комплекс. На підприємстві розроблено понад сто типів літаків та їх модифікацій. Проте у світі «АНТОНОВ» відомий передусім як розробник транспортних, регіональних пасажирських літаків та літаків спеціального призначення.
З 4 квітня 2015 року входить до складу державного концерну «Укроборонпром». На підприємстві реалізовано повний цикл створення сучасного літака — від розробки та серійного виробництва до забезпечення комплексної післяпродажної підтримки.
Історія 31 травня 1946 року постановою ЦК ВКП(б) і Ради Міністрів СРСР затверджене рішення колегії Міністерства авіаційної промисловості (МАП) про створення Дослідного Конструкторського Бюро (ДКБ-153) на Новосибірському авіаційному заводі й про призначення Антонова Олега Костянтиновича Головним конструктором. Одночасно постанова мала завдання створити сільськогосподарський літак СХ-1 (Ан-2), перший політ якого відбувся 31 серпня 1947 року. Крім цієї машини і її модифікацій, у Новосибірську були створені й побудовані на дослідному виробництві малою серією планери А-9 і А-10.
Улітку 1952 року ДКБ переїжджає до Києва, де серійно вироблявся Ан-2. Тут О. К. Антонову практично заново довелося формувати колектив конструкторського бюро. Наприкінці 1953 р. підприємство одержало складне завдання зі створення військово-транспортного літака із двома турбогвинтовими двигунами. Для його виконання не вистачало фахівців, приміщень, устаткування. На початку 1954 року колектив прийняв першу групу випускників Харківського авіаційного інституту, а також поповнився авіаційними фахівцями з Києва та інших міст. Завдання було виконано — літак Ан-8, який став першим спеціалізованим військово-транспортним літаком СРСР, злетів 11 лютого 1956 року. За великі габарити та широкі транспортні можливості журналісти дали Ан-8 прізвисько «Літаючий кит»Все самолеты О. К. Антонова / Н. В. Якубович. — М.: ООО «Издательство Астрель»: ООО «Издательство АСТ», 2001. — 192 с..
Розробки літаків Ан-10 і Ан-12 ДКБ почало в 1955 році. 7 березня 1957 року почались льотні випробування пасажирського Ан-10, а 16 грудня того ж року на Іркутському авіаційному заводі перший політ здійснив транспортний Ан-12. Хоча ці літаки називали близнюками, їх долі склалися по-різному. Ан-10 зв'язав повітряним мостом обласні міста країни, а згодом освоїв повітряні траси до США та Індії. Його цінували зокрема за комфортабельний салон та всюдихідність. Часто літак сідав на ґрунтові короткі смуги. Проте після катастрофи під Харковом було видано наказ про списання цих літаків. Це одна з найважчих сторінок в історії ДКБ. Її уроки та проблеми втомної міцності стали головними при роботі колективу при створенні подальших літаків.
Ан-12 впевнено зайняв місце у військових підрозділах. З часом він почав перевозити й різноманітні цивільні вантажі. Ан-12 відкрили перші міжнародні вантажні лінії «Аерофлоту». Створений своєчасно та в достатній кількості, простий та невибагливий в експлуатації Ан-12 приніс визнання на світовому рівні О. К. Антонову та його колективу. У 1962 році Олегу Антонову привласнене звання Генерального конструктора.
У той час ДКБ посіло гідне місце серед літакобудівних фірм країни. Підприємство розвивалося. Було створено комплексну лабораторію з випробувань на міцність та втому, комплекс для стендового відпрацювання обладнання літаків. У 1956 р. О. К. Антонов ухвалив рішення про будівництво аеродинамічної труби.
1959 року почалось будівництво у селищі Гостомель під Києвом бази для літних випробувань і доведення літаків. За 30 років тут був створений комплекс, за оснащенням й можливостями порівнянний із провідними льотними центрами європейських держав.
Ідея створення літака, якому для злету та посадки вистачало б найменшого майданчика, завжди приваблювала О. К. Антонова. У 1956 р. вона була втілена у літаку Ан-14 «Бджілка», який вирізнявся гранично високими злітно-посадковими характеристиками. Перший політ Ан-14 відбувся 14 березня 1958 року. Серійно літак будувався на Арсеніївському авіаційному заводі.
У період 1957—1959 років під керівництвом Василя Степанченка завод було реконструйовано, створено пасажирський літак Ан-24, що вперше злетів 20 жовтня 1959 року. У наступні десятиліття на цьому літаку виконувалося до 30 % пасажирських перевезень у Радянському Союзі. Ця винятково успішна машина стала базою для створення таких літаків, як транспортний Ан-26, аерографічний Ан-30, призначений для високогірних аеродромів Ан-32 та інших.
Наприкінці 1960 р. ДКБ приступило до розробки літака Ан-22 «Антей» — першого у світі широкофюзеляжного літака, що обумовив новий крок в авіабудуванні. Ан-22 за своїми розмірами перевершував усе, що робилося до того часу в авіації та вимагав проведення великого обсягу експериментальних робіт і рішення цілого ряду конструкторських і технологічних проблем. Перший політ «Антея» відбувся 27 лютого 1965 року. Вже в червні на міжнародному авіасалоні в Ле Бурже Ан-22 став світовою сенсацією. Серійне виробництво літака здійснювалось на Ташкентському авіаційному заводі. Високу надійність літака підтвердила його інтенсивна експлуатація в суворих умовах Сибіру та Крайньої Півночі. Зокрема, на Ан-22 з вантажем 60 т (два екскаватори) здійснювалися польоти зі смуги, вкритою сніговим шаром завтовшки більше 1 м.
Усі ці роки ДКБ Антонова продовжувало створювати планери. Олег Антонов казав:Морський флот розвивається давно. Були фрегати, крейсери, лінкори, тепер з'явилися атомні судна, а вітрильні яхти залишаються. Так і планери. Їх будуть будувати та літати на них доти, доки будуть висхідні потоки та будуть люди, які прагнуть літати. А вони будуть завжди!Були створено серію суцільнометалевих планерів А-11, А-13, А-15 і мотопланер А-13М.
Розвиваючи ідеї, закладені при створенні Ан-14, на початку 1970-х рр., колектив підприємства спроєктував і побудував багатоцільовий літак Ан-28, що вміщав 17 пасажирів. Його перший політ відбувся 29 січня 1973 року. Літак серійно вироблявся у місті Мелець (Польща).
У 1970-х рр. колектив ДКБ О. К. Антонова займався створенням транспортних літаків із двоконтурними турбореактивними двигунами розробки ДКБ Івченко під керівництвом конструктора В. А. Лотарева. Першим літаком, оснащеним ТРДД, став транспортний Ан-72, що вперше піднявся в небо 31 серпня 1977 року. Шасі та потужна механізація з ефектом Коанда забезпечили літаку укорочені зліт та посадку з експлуатацією на ґрунтових аеродромах. Крім того, на Ан-72 широко застосовані конструкції з композиційних матеріалів. У 1978 р. в ДКБ організовано науково-дослідний відділ КМ зі спеціалізованим виробництвом.
На базі Ан-72 були розроблені: оперативно-тактичний літак дальнього радіолокаційного стеження Ан-71, Ан-72Р зі спеціальним радіотехнічним обладнанням, патрульний Ан-72П, а також Ан-74 для експлуатації в умовах Крайньої Півночі, що вперше злетів 29 вересня 1983 року. Серійне виробництво Ан-72 і Ан-74 було розгорнуто на Харківському авіаційному заводі (ХАЗ). Ан-74 неодноразово брав участь у рятувальних експедиціях. Зокрема, у 1986 р. — в евакуації лижників групи Д. Шпаро з арктичної станції на Велику землю. Тоді літак успішно приземлився на кригу довжиною 600 м. Своєю чергою, Ан-74 став основою цілого сімейства літаків різного призначення, у тому числі конвертованих, адміністративних, санітарних і пасажирських.
У 1976 році спеціально для умов високогір'я та жаркого клімату був створений транспортний літак Ан-32 як нова модифікація серійного Ан-26. Ці машини набули популярності серед експлуатантів, особливо в Індії, країнах Латинської Америки й Африки.
До створення важкого транспортного літака Ан-124 «Руслан» колектив взявся в 1971 році, а в 1982 році ця машина вперше піднялася в повітря. Цей літак втілив у собі велику кількість новітніх технологій. У 1985 р. літак представили на виставці в Ле Бурже. Щоб показати всьому світу переваги «Руслана», одразу після повернення з Франції в одному польоті на Ан-124 було встановлено 21 світовий рекорд, у тому числі абсолютне досягнення за вантажопідйомністю вантажу вагою 171,219 т на висоту 10 750 м. Після завершення Держвипробувань почалося освоєння Ан-124 в експлуатації у військових підрозділах. Поступово «Руслан» почав виконувати й цивільні перевезення. У 1988 р. дев'ять «Русланів» перевезли до Вірменії, постраждалої від землетрусу, 10000 т вантажів та техніки. У 1991 р. був прийнятий на озброєння. Проте продовжував виконувати і комерційні рейси. З часом саме цей напрям став головним для літака. З цією метою на базі літака Ан-124 створений і сертифікований цивільний варіант Ан-124-100.Далі можна йти тільки революційним шляхом, освоюючи нові ідеї. А меж нової техніки, як відомо, не існує. Робота у нас з вами і надалі буде складною. Багато задач, які ми зараз вирішуємо, знаходяться на межі можливого виконання, вимагають величезних зусиль розуму, волі, знання. На сьогодні ми вже створили шість транспортних машин, будуємо сьому — літак Ан-124, хочемо робити восьму. Вважаю, що завдання на нову машину ми отримаємо, і в нас буде ясна перспектива.— зазначав О. К. Антонов у останніх виступах перед колективом. Постанова уряду на розробку цього літака, літака Ан-70, вийшло в червні 1984 р.
4 квітня 1984 року О. К. Антонов помер. 19 листопада підприємство, яке він створив та очолював 38 років, було назване на його честь.
15 травня 1984 року Генеральним конструктором Авіаційного науково-технічного комплексу було призначено Петра Васильовича Балабуєва. Колектив підприємства почав створювати універсального надважкого транспортного літака Ан-225 «Мрія», призначеного для транспортування великогабаритних виробів у зібраному вигляді загальною масою до 250 тонн, у тому числі й орбітальний корабель ракетно-космічної системи «Енергія-Буран». Ан-225 був спроєктований і побудований за 3 роки. У грудні 1988 року він зробив перший політ. У травні 1989 року виконані польоти з «Бураном» на Байконурі, а в червні літак з «Бураном» взяв участь в авіаційному салоні в Ле Бурже та став світовою сенсацією.
Водночас вносилися зміни та вдосконалення в проєкт Ан-70. Робоче проєктування Ан-70 почалося в 1989 р. До цього часу обрис літака вже був визначений остаточно. Конструктори вклали в Ан-70 найпередовіші розробки, до більшості з яких можна застосувати слово «вперше». Його транспортні можливості дозволяють доставляти на короткі необладнані ґрунтові посадкові ділянки майже всю армійську техніку та озброєння, а також великогабаритну цивільну техніку та засоби транспорту загальною масою до 47 тонн. Спеціально для цього літака в ЗМКБ «Прогрес» уперше у світі створений гвинтовентиляторний двигун Д-27 і в АТ «Аеросила» — співвісний гвинтовентилятор СВ-27. Перший політ літака відбувся 16 грудня 1994 року. У 2015 році літак був прийнятий на озброєння Збройних Сил України.
Наприкінці 1980-х років, коли стали скорочуватися об'єми надходження коштів з бюджету країни, П. В. Балабуев узяв курс на самофінансування підприємства. Він першим серед усіх керівників вітчизняних конструкторських бюро у 1989 р. добився на той момент практично неможливого: АНТК ім. О. К. Антонова було дозволено організувати власну авіакомпанію. Комерційні перевезення на літаках створеного авіатранспортного підрозділу поступово стали істотною статтею доходів. Вони вкладалися в розвиток інформаційних технологій, у розробку нових проєктів, у модернізацію устаткування, але, головне, саме вони зрештою дозволили авіапромисловості України отримувати для серійного випуску нові типи сертифікованих повітряних суден. Транспортний підрозділ, відомий як авіакомпанія «Авіалінії Антонова», одержав статус національного вантажного перевізника України.