«Чудесне джерело» () — картина французького художника Поля Гогена із зібрання Ермітажу.
Опис картини На передньому плані картини зображено на пагорбі дві жінки-таїтянки. Над головою однієї з них — німб, інша тримає тропічний плід. Праворуч — квітучі лілії. За їх спинами невелике озеро; на його березі сидить оголена жінка, поруч з якою її подруга в довгій білій спідниці. На дальньому плані ліворуч видно велику гора, трохи правіше велике дерево і пальми. Справа за великими валунами видніється подвійна статуя, біля якої танцюють чотири жінки. У лівому нижньому кутку назва картини, підпис художника і дата: «NAVE NAVE MOE P Gauguin / 94.»
Історія створення
Картина написана на початку 1894 року в Парижі після повернення Гогена з першої поїздки на Таїті. Її вважають «збірним образом-спогадом» про перебування в Полінезії .
У картини існує ескіз «Жінки на березі річки» (полотно, олія, 31,8 × 40 см, приватна колекція), на якому зображена права частина полотна: дві фігури біля води, купа каміння і вдалині три танцюючі дівчини під деревами). Незважаючи на те, що ескіз датований самим художником 1892 роком, укладач каталогу відніс його виконання до 1898 року. . А. Г. Барська вказує що, оскільки остання цифра на ескізі написана нечітко, то Вільденштейн невірно її прочитав і прийняв за вісімку . Фахівці аукціонного будинку при огляді картини також вказали, що дата на ній стоїть саме 92 . А. Г. Костеневич відзначав, що ескіз виконаний «якщо не з натури, то по живих враженнях, в майже імпресіоністичній манері» .
Поль Гоген в цій картині використовував і підсумував кілька мотивів і образів, які були в низці попередніх робіт.
Дівчата на передньому плані вперше з'явилися на картині «Будинок маорі», там вони зображені єдиною групою (полотно, олія, 73 × 92 см, збори Ронігер, Швейцарія) . Також вони є на картині «Велике дерево», що зберігається в Клівлендському художньому музеї (полотно, олія, 74 × 92,8 см) . А. Г. Костеневич визначає їх як образи, що символізують Діву Марію і Єву з яблуком . Близько 1893—1894 років Гоген, працюючи над рукописом і оформленням своєї книги «Ноа Ноа», створив гравюру на дереві, яка за його задумом повинна була служити титульним аркушем книги; в двох верхніх медальйонах цієї гравюри він використовував фігури «Єви» і «Марії».
На думку А. Г. Барської, подвійна статуя, біля якої танцюють дівчата, має пряме відношення до полінезійського культу місячної богині Хіни . Однак А. Г. Костеневич, посилаючись на британського дослідника Р. Філда, пише, що ця статуя, можливо, є верховним богом Таароа (Тангароа) і однією з його дружин. Статуя також присутня на картині " Її звали Вайрауматі " (Пушкінський музей). Танцюючі дівчата майже дослівно «процитовані» з картини «У колишні часи» (музей Тіссена-Борнеміси). Аналогічне зображення одиночної статуї знаходиться на декількох картинах Гогена . Основним джерелом зображення цієї фігури є опис з книги «Подорож по островах Великого океану» (Париж, 1837) — Б. Даніельссон вказує, що Гоген безсумнівно був знайомий з цією книгою і читав її вже перебуваючи на Таїті.
Зображення оголеної дівчини біля води Гоген раніше використовував основною фігурою на картині «А, ти ревнуєш? „(Пушкінський музей), а згодом повторив її на картині“ Великий Будда».
Таїтянська назва картини, «Nave nave moe», різними дослідниками перекладається по-різному. Є варіанти «Солодка мрія», «Чудове сновидіння» і «Радість відпочинку». Проте 18 лютого 1895 року, коли картина була виставлена на розпродажі картин і малюнків Гогена в паризькому аукціонному домі «Готель Друо», гроші з якої йшли на фінансування нової поїздки Гогена на Таїті, то в каталозі розпродажі, ймовірно складеному самим Гогеном, назва картини була продубльована французькою мовою: «Eau délicieuse» — «Чарівне (або Солодке) джерело» . Тоді за 340 франків картину придбав бельгійський художник Еміль Шуффенекер. Однак в колекції Шуффенекера картина перебувала недовго і 10 листопада 1897 на розпродажі Досбура була продана за 160 франків.
Далі картина виставлялася в галереї Амбруаза Воллара, де їй було дано назву «Сільське свято». Там її 5 жовтня 1907 року за 8000 франків придбав московський промисловець і колекціонер І. А. Морозов . З 1923 року картина перебувала в Державному музеї нового західного мистецтва, де отримала назву — «Чудесне джерело». У 1931 році картина була передана в Ермітаж . З кінця 2014 року виставляється на четвертому поверсі будівлі Головного штабу, зал 412 .
Примітки
Література